Рішення № 96971788, 17.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року м. Київ № 640/17688/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах і в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996, з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 09.06.2020.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до трудового стажу позивача період роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996, оскільки запис про звільнення завірений печаткою УРСР. Позивач стверджує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на особисті права позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позову заперечив, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про відсутність підстав для призначення позивачеві пенсії за віком, оскільки за період роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996 у трудовій книжці позивача запис про звільнення містить печатку УРСР. З огляду на наведене, відповідає стверджує, шо дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними, та такими, що вчинені в межах компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач скористався правом надати відповідь на відзив, у якій вказував на необґрунтованість доводів відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 12.10.2004.

09.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою вх. № 6321 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом установлено, що 10.06.2020 Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » № НОМЕР_2 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Листом від 16.06.2020 № 2600-0314-8/78521 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу повідомлено про те, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, військовий квиток, трудова книжка, довідка УПСЗН) загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 5 місяців 28 днів. У листі зазначено, що ГУ ПФУ не враховано до стажу період роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996, оскільки запис про звільнення завірений печаткою УРСР. З огляду відсутність необхідного страхового стажу (26 років), у призначенні пенсії за віком згідно з заявою від 09.06.2020 № 6321 відмовлено.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 8 Закону 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною 2 цієї статті закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна норма передбачена Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637.

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 вищезазначеної Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 останній у період з 12.08.1993 по 15.12.1996 працював на посаді менеджера в Кооперативній фірмі «Святослава».

За твердженнями відповідача, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано означений період роботи на посаді менеджера в КФ «Святослава», оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою УРСР.

Наявні подальші записи, як і попередні, відповідачем не заперечуються та не ставляться під сумнів.

Разом з тим, суд вважає безпідставними такі покликання відповідача щодо неврахування періоду з 12.08.1993 по 15.12.1996, оскільки відповідачем нормативно не обґрунтовано вказану підставу для відмови - наявність на печатці кооперативу «УРСР».

Слід звернути увагу, що наявність печатки УРСР жодним чином не спростовує факту наявності страхового стажу та не створює наслідків недійсності відповідного запису. У разі настання правових підстав для заміни печатки та у разі нездійснення її заміни позивач, як споживач соціальних послуг від держави, не може у зв`язку з цим зазнавати негативних наслідків.

Можливі недоліки щодо ведення та заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії особі, оскільки, як вже було зазначено судом, трудова книжка ведеться та заповнюються керівником підприємства, а відтак позивач не може нести відповідальності за правильність ведення та заповнення трудової книжки роботодавцем.

У даному випадку записи у трудовій книжці послідовні та не викликають сумнівів щодо їх юридичної значимості.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до загального трудового стажу позивача період роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996.

Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про врахований страховий стаж ОСОБА_1 , який складає 25 років 5 місяців 28 днів.

За розрахунком суду, оскільки страховий стаж позивача у період роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996 має враховуватись відповідачем, загальний страховий стаж становить 28 років 10 місяців.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

З матеріалів справи вбачається, що заява про призначення пенсії №6321 подана позивачем 09.06.2020, а шістдесятирічного віку позивач досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, станом на 09.06.2020 для призначення пенсії позивачем були наявні обидві умови: (1) досягнення віку 60 років, (2) наявність страхового стажу не менше 26 років (28 років 10 місяців).

За даних обставин відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії за віком не знаходить обґрунтування у наявних матеріалах справи.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відмова відповідача у призначені пенсії за віком оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.06.2020 №262440005780 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з цим, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.06.2020 №262440005780 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах і в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996, з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 09.06.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком 09.06.2020.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.

У даному випадку, судовим розглядом установлено, що відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.

При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах і в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996, з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 09.06.2020.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 55322 від 29.07.2020.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.06.2020 №262440005780 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах і в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 12.08.1993 по 15.12.1996, з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 09.06.2020.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась