Рішення № 96970970, 18.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 травня 2021 року № 520/5566/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В, при секретарі судового засідання Пройдак С.М,

у присутності представника позивача Ясинецького Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" (пр. Гагаріна, 181, кв707, код ЄДРПОУ 39817189) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ43315445), третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д,м. Київ,01001, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд

дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікули Вікторії у виконавчому провадженні № 59723418 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника ТОВ " ЮБК Плюс" у сумі 2680654,77 грн від 15.07.2020 визнати протиправними;

постанову від 15.07.2020 у виконавчому провадженні № 59723418 про стягнення виконавчого збору з боржника ТОВ " ЮБК ПЛЮС" у сумі 2680654,77 грн, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікулою Вікторією визнати протиправною і скасувати.

Ухвалою суду від 07.04.2021 адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог ухвали суду позивачем надано відповідні документи та ухвалою від 27.04.2021 у справі відкрито провадження.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що відповідач не здійснював фактичного виконання судового рішення, стягнення виконавчого збору залежить від розміру фактично стягнутих коштів при примусовому виконанні виконавчого документа. Вимога частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 може бути застосована у випадку хоча б часткового стягнення заборгованості, а не в будь-якому випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, правом подання пояснень щодо позовної заяви не скористалася.

Враховуючи положення ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи

Заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступні обставини.

11.05.2019 року Господарським судом Харківської області видано наказ 922/3637/18 - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" (61105, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 181, кім. 707, код 39817189) на користь АТ КБ "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) - заборгованість за договором фінансового лізингу №4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 року в розмірі 26410391,91 грн. (12637354,45 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 9768955, 31 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 4004082,15 грн. - пеня за порушення грошового зобов`язання), витрати по сплаті судового збору в сумі 396155,88грн., який пред`явлений стягувачем до примусового виконання.

Постановою ВП 59723418 від 06.08.2019 за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження п.3 якою постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2680654.77 грн.

15.07.2020 відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача від 07.07.2020 про повернення виконавчого документа без виконання.

15.07.2020 року державним виконавцем прийнята постанова про стягнення виконавчого збору з позивача в сумі 2680654.77 грн. Постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред`явлення до виконання три місяці.

03.08.2020 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження 62702012 про стягнення з ТОВ « ЮБК Плюс» виконавчого збору у розмірі 2680654.77 грн. на підставі постанови ВП 59723418 від 15.07.2020 року.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомонеправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Суд зауважує, що наведена редакція частини другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ діє з 28.08.2018 року, а саме з дати набрання чинності Законом № 2475-VIII від 3 липня 2018 року, яким внесено зміни до цієї норми.

До цього частина друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору (10 відсотків) розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає примусовому стягненню, поверненню; вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом; заборгованості із сплати аліментів.

В нашому випадку постанова про відкриття виконавчого провадження, якою в тому числі стягнуто виконавчий збір, винесена 06.08.2019, тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018.

Таким чином, є помилковими посилання позивача на статтю 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка на момент відкриття виконавчого провадження вже втратила свою чинність.

Відтак, в силу вимог ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Таким чином, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

В той же час Законом № 1404-VІІІ передбачено і інший випадок, коли державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору. Зокрема, статтею 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.

Так, частиною третьою вказаної статті унормовано, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас за приписами частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає змогу зробити висновок, що Законом № 1404-VIII визначено альтернативний порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, який залежить від певних умов.

У першому випадку це питання вирішується відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ на стадії відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору. Наслідком такого рішення є можливість стягнення виконавчого збору безпосередньо в процесі здійснення виконавчого провадження.

В іншому випадку, питання про стягнення виконавчого збору вирішується в порядку, встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, або ж повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону. Проте, в даному випадку рішення про стягнення виконавчого збору приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) і лише якщо виконавчий збір не було стягнуто у ході виконавчого провадження.

Суд також звертає увагу на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Зокрема, пунктом 8 розділу III цієї Інструкції у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VІІІ.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Отже, Інструкцією № 512/5 теж регламентовано такий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого вказане питання вирішується державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження або, за наявності підстав, після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу.

Як вже зазначалося судом постановою державного виконавця від 15.07.2020 року повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У той ж час, на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з позивача не стягнуто суму виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 59723418, тобто, вказана постанова фактично перебувала на виконанні в рамках цього ж ВП № 59723418 до повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно, державним виконавцем в розумінні ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ виноситься постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) та реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Тому, з державним виконавцем постанова про стягнення виконавчого збору була виділена з виконавчого провадження, в рамках якої вона перебувала на виконанні, в окреме виконавче провадження.

Таким чином, державний виконавець при прийнятті постанови від 15.07.2020 року ВП № 59723418 про стягнення виконавчого збору діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а саме ч. 3 ст. 40 цього Закону.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем, тоді як в силу положень ч.3-5 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється в т.ч. у відсотках суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Суд також не приймає посилань позивача на приписи ч.8 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», як підстави задоволення позовних вимог, відповідно до якої під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Так положеннями ч.5 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову. Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

При чому, суд зазначає, що передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача (принцип диспозитивності).

Долучені до матеріалів справи документи не містять відповідної заяви стягувача, тоді як повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та повторне його пред`явлення до виконання вже приватному виконавцю, не є передачею виконавчого листа у розумінні ч.5 ст.5 Закону та розділу V Інструкції № 512/5, яким визначено порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень.

Стосовно посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18 від 11.03.2020, №826/6906/17 від 26.08.2020, №804/8268/16 від 16.07.2020, №640/8425/19 від 16.04.2020 як на судову практику, суд зазначає, що правовідносини у даній справі є відмінними від тих правовідносини оцінку яким давав Верховний Суд у своєму рішенні. До того ж, хоча підлягають застосуванню одні і ті ж норми Закону України "Про виконавче провадження", проте в різних редакціях, які діяли в різні проміжки часу.

Відповідно до частини першої, другої ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, позивачем не доведено протиправність оскаржуваних дій та постанови, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зоркіна Ю.В.