Ухвала суду № 96970944, 17.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/18586/2020

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"17" травня 2021 р. м. Харків

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, мікрорайон 4, буд. 73) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (мікрорайон 4, будинок 73, м.Лозова, Харківська область, 64606, Україна, код ЄДРПОУ 25813017) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі сім мінімальних пенсій за віком. 2. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (мікрорайон 4, будинок 73, м. Лозова, Харківська область, 64606, Україна, код ЄДРПОУ 25813017) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі сім мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку.

На виконання зазначеної ухвали суду позивачем 04.01.2021 було надано клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та його поновлення, в якому позивач зазначає, що про порушення свого права він дізнався 08.04.2020 року коли отримав грошову допомогу у розмірі 3160,00 грн. Намагався врегулювати даний спір у досудовому порядку, позивач неодноразово звертався до відповідача для виплати остаточної суми щорічної грошової допомоги в усній формі. Позивачем також зазначено, що 28.09.2020 року він звернувся з письмовою заявою щодо виплати остаточної суми коштів щорічної допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту". Відповідь позивач отримав у грудні 2020 року, та йому стало відомо, що вищевказані кошти взагалі не отримає, що є порушенням його прав.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення та повернення позовної заяви, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.

Також судом зі змісту позову було встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржуються бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі сім мінімальних пенсій за віком.

Суд в ухвалі від 05.01.2021 року про повернення позовної заяви також зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, позивач в обґрунтування заяви вказує, що 08.04.2020 року ним було отримано виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірі з яким він не погоджується. Отже, в заяві позивачем підтверджено, що 08.04.2020 року позивач дізнався про порушення своїх прав, однак звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом 21.12.2020 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.

Натомість, як зазначено позивачем "у досудовому порядку" ним було надано звернення на адресу відповідача про виплату остаточної суми одноразової грошової допомоги до 5 травня.

Судом наголошено, що факт звернення позивача до відповідача із зазначеною заявою у вересні 2020 року не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав суд визнав неповажними, оскільки позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року по справі № 520/18586/2020 позовну заяву було повернуто.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 року по справі № 520/18586/2020 було скасовано. Справу № 520/18586/2020 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У вказаній ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до п. 4 постанови Кабіну міністрів України № 112 від 19.02.2020 р. «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань», визначено, що особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відповідний статус до 5 травня 2020 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2020 року.

Також судом апеляційної інстанції було зазначено, що граничним терміном виплати грошової допомоги до 5 травня є 30 вересня відповідного року і саме до цієї дати особа, яка має право на отримання такої допомоги, вправі очікувати на її виплату у розмірі, що визначений приписами ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки позивач звернувся до суду першої інстанції 21.12.2020 р., виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня йому виплачено 08.04.2020 р. у розмірі, що визначений постановою Кабінету міністрів України № 112 від 19.02.2020 р., але до 30.09.2020 р. у позивача були законні сподівання на виплату йому цієї допомоги у розмірі, що визначений ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів дійшла до висновку, що в межах спірних правовідносин висновок суду першої інстанції щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду та повернення позовної заяви є передчасним.

12.05.2021 року згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, адміністративну справу було передано судді Спірідонову М.О.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, зазначає наступне.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладеною в Постанові від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, яка на час винесення даної ухвали суду є останньою позицією Верховного Суду щодо питання строків звернення до суду з позовами стосовно соціальних виплат, та яка підлягає застосуванню в порядку ст. 242 КАС України.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі сім мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавець встановив виплачувати щорічно до 5 травня учасникам бойових дій грошову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 17-1 зазначеного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08.04.2020 року позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік для учасників бойових дій у розмірі 3160,00 грн.

Про порушення своїх прав внаслідок виплати грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж він очікував, позивач дізнався 08.04.2020, коли отримав цю допомогу. Відтак саме з 08 квітня 2020 року слід обраховувати строк звернення до суду з вимогами про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання відповідача перерахунок, нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня.

Також суд зазначає, що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню частина четверта статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Її нормами визначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, а отже позивач до таких осіб не відноситься, а спірні правовідносини виникли саме з виплати 08 квітні 2020 року суми вказаної грошової допомоги не в повному обсязі, а лише 3160,00 грн., що на думку позивача не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому вказане посилання судом до уваги не приймається.

Окремо суд наголошує, що спірні правовідносини виникли саме з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, а отже підстави для звернення до суду з даним позовом виникли у позивача саме з 27 лютого 2020 року.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року).

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, даний позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, при цьому позивачем не наведено причин пропуску такого строку та не надано доказів їх поважності.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, мікрорайон 4, буд. 73) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.