Ухвала суду № 96969978, 12.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 травня 2021 року м. Рівне №460/1156/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник Гарбарук В.А.

у підготовчому засіданні по адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 до Рівненська обласна прокуратура провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дії, В С Т А Н О В И В :

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність щодо неналежного розрахунку, а саме: невиплати частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 18.08.2020; зобов`язання сплатити матеріальну шкоду в сумі 1264342,60 грн.

В підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду. Клопотання обґрунтоване тим, що Закон України "Про прокуратуру" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регламентує особливості прийняття, проходження, звільнення з публічної служби в органах прокуратури та визначає, зокрема, умови оплати праці. Оскільки оплата праці прокурорів здійснюється з державного бюджету, її особливості визначаються спеціальним нормативно-правовим актом, то спори щодо таких виплат безпосередньо стосуються проходження публічної служби. Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Таким чином, місячний строк звернення до суду про вирішення даного спору розпочався 26.03.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020). Водночас, позивач звернувся до суду з позовом лише у лютому 2021 року, тобто з пропуском визначеного ст.122 КАС України строку. Покликаючись до положень ч.3 ст.123 КАС України, відповідач вважає наявними підстави для залишення позовної заяви без розгляду про стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив та зазначив, що під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, посадового окладу) повинні застосовуватись положення ч.2 ст.233 КЗпП України, тобто строки звернення в цій категорії справ не застосовуються.

При вирішенні заявленого клопотання суд виходить з таких міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Суд враховує, що предметом розгляду даної адміністративної справи є неналежний розрахунок з позивачем, а саме невиплата йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного ч.3 ст.81 Закону України "Про прокуратуру", а також зобов`язання Рівненської обласної прокуратури сплатити на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 1264342,6 грн, яку позивач обрахував як суму неотриманої частини заробітної плати (різниця між посадовим окладом, який підлягав нарахуванню, на думку позивача, та фактично нарахованим окладом) за спірний період з 01.07.2015 по день звільнення 18.08.2020.

Частинами першою, сьомою статті 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 3 і статті 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входить, зокрема, основна заробітна плата, - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Аналіз частини п`ятої статті 122 КАС України свідчить про те, що цією нормою визначений місячний строк звернення до суду стосовно трьох стадій, пов`язаних з публічною службою: 1) прийняття на публічну службу; 2) проходження публічної служби; 3) звільнення з публічної служби.

У цій справі позивач вважає, що його права порушені внаслідок невиплати заробітної плати (а саме - посадового окладу) в розмірі, установленому ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за періоди, коли він проходив публічну службу. Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України не визначений місячний строк звернення до адміністративного суду відносно спорів про оплату праці за проходження публічної служби.

Процедура проходження публічної служби, в даному випадку - служби в органах прокуратури, включає багато процедур, таких як: призначення на посади, переміщення і просування по службі, атестація, відпустки, умови звільнення зі служби, питання соціального захисту тощо.

При цьому, питання строків звернення до суду щодо вирішення спорів про стягнення заробітної плати за період проходження публічної служби в органах прокуратури Законом України "Про прокуратуру" не врегульоване.

Зазначене свідчить про те, що в цих спірних правовідносинах норми Кодексу законів про працю України є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому в цьому випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, суд вважає, що під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати, повинні застосовуватися положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №812/1255/17, від 02.07.2020 у справі № 812/792/17, які суд враховує під час судового розгляду даної адміністративної справи в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

З огляду на наведене, на стадії підготовчого провадження суд вважає відсутніми підстави для залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 180-183,240, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повна ухвала складена 17.05.2021.

Суддя Н.О. Дорошенко