Рішення № 96969685, 17.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 200/7243/20-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Краматорського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина 2382) (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 16) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди у розмірі 210411,55 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Краматорського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина 2382) до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

- Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 на користь держави в особі військової частини 2382 розмір заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411,55 гривень.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби ку в/ч 2382 на посаді старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Костянтинівка» старший прапорщик ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою, в результаті недбалого ставлення до виконання службових обов`язків допустив нестачу матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення на суму 210 411,55 гривень, тим самим заподіяв пряму дійсну матеріальну шкоду державі.

Станом на час звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду відповідач вищевказану заборгованість добровільно не відшкодував.

Таким чином позивач вважає, що невідшкодована відповідачем шкода у загальній сумі 15 592,25 грн. підлягає відшкодуванню в судовому порядку.

11.01.2021 року, від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечує проти позову в повному обсязі, оскільки вважає вимоги необґрунтованими безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що 14.10.2015 №30-ОС ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Банний Анатолій Анатолійович був призначений на посаду старшини прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Костянтинівка» та проходив військову службу у вказаному підрозділі.

29.04.2016 №187-ОС Відповідно до Наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України.

При звільнені в запас з Прикордонної Служби України ОБПК “Костянтинівка” Краматорського прикордонного загону, до ст. прапорщика ОСОБА_1 не було будь яких матеріальних претензій. Саме це і зазначено в Наказі від 29.04.2016 №187-ОС де сказано: - вважати таким що здав посаду та розрахувався у зв`язку зі звільненням, за підписом командира.

Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчиненні судом.

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Краматорського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина 2382) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у розмірі 210411,55 грн.

Донецьким окружним адміністративним судом зроблено запит відповідно до ч. 3 ст. 171 КАС України.

Після отримання відповіді на запит, ухвалою суду від 22.01.2021 року, зазначену справу передано до Одеського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями в березні 2021 року справа призначена до розгляду судді Бутенко А.В.

Ухвалою суду від 18 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Обставини справи.

Судом встановлено, що згідно наказу начальника Краматорського прикордонного загону від 14.10.2015 року № 30-ОС, старшого прапорщика ОСОБА_1 було призначено на посаду старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Костянтинівка».

Відповідно до наказу начальника Краматорського прикордонного загону від 06 січня 2016 року № 8 старший прапорщик ОСОБА_1 , старшина прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Костянтинівка» призначений матеріально-відповідальною особою.

Згідно розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України Т/723-9244 від 07.10.2015 року старшим прапорщиком ОСОБА_1 , старшиною прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Костянтинівка» за накладною (вимогою) № 004085 від 30.10.2016 року були прийняті матеріальні цінності номенклатури відділення речового забезпечення на загальну суму 2024766,50 гривень.

Наказом т.в.о. начальника Краматорського прикордонного загону від 21.04.2016 року №164-ОС (т.2 а.с.58) старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшину прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури “Костянтинівка” звільнено у запас.

Згідно наказу т.в.о. начальника Краматорського прикордонного загону №187-ОС від 29 квітня 2016 року, позивача звільнено з військової служби за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпунктом “є” у зв`язку з вислугою встановлених строків військової служби, передбачених частиною першою та абзацом другим частини сьомої статті 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у запас, без права носіння військової форми одягу.

Під час проходження військової служби на посаді старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Костянтинівка» старший прапорщик ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою, в результаті недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, передбачених статтею 11,16,121,122 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пунктом 82 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України, затвердженого наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону від 06.08.1998 року № 328, належний контроль за наявністю матеріальних цінностей не здійснював, їх правильне збереження та облік не організував, при тимчасовому вибутті з підрозділу не дотримувався встановленого порядку приймання-здавання матеріальних цінностей, внаслідок чого було ним допущено нестачу матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення на суму 210 411,55 гривень, тим самим заподіяно пряму дійсну матеріальну шкоду державі.

27.04.2018 р., у зв`язку нестачею матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення, які рахувалися за ст. прапорщиком ОСОБА_2 , наказом №237 (т.1 а.с.238) призначено службове розслідування.

21 червня 2016 року було складено висновок службового розслідування (т.1 а.с.149-162), яким встановлено в діях позивача склад дисциплінарного правопорушення, зокрема, недбале ставлення до виконання службових обов`язків, відсутність належного контролю за наявністю матеріальних цінностей, правильного збереження та обліку, а також недотримання встановленого порядку приймання-здавання матеріальних цінностей при тимчасовому вибутті з підрозділу.

Наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 06 липня 2016 року № 329 (зі змінами внесеними наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 05.08.2016 року №420-аг), де пункт 4 мав наступний зміст.

Зокрема, в ньому зазначено про відсутність підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності у зв`язку з його звільненням з військової служби та про направлення йому копій матеріалів службового розслідування за місцем його проживання для ознайомлення. До того ж, на підставі пунктів 4, 31 Положення №243/95-ВР прийнято рішення забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Далі наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 05 серпня 2016 року №420-АГ внесено зміни до пункт 4 наказу №329 та він викладений в такій редакції: “Враховуючи звільнення старшини прикордонної застави оперативно-бойової комендатури “Константинівка” старшого прапорщика ОСОБА_1 з військової служби в запас до прийняття рішення про стягнення з нього заподіяної шкоди направити копії матеріалів службового розслідування за місцем його проживання для ознайомлення. На підставі пунктів 4,31 Положення №243/95-ВР помічнику начальника прикордонного загону - начальнику групи правового забезпечення забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної шкоди у розмірі 210411,55 грн., вважати таким що підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_3 у розмірі 210411,55 грн.”

Станом на час звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду відповідач вищевказану заборгованість добровільно не відшкодував.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача майнової шкоди.

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначається Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” від 21.09.1999 року №1075-XIV (надалі – Закон №1075-XIV).

Згідно статті 1 Закону №1075-XIV, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Стаття 3 №1075-XIV передбачає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку.

Згідно статті 7 Закону №1075-XIV, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 року №548-XІV(надалі - Статут).

Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до вимог статті 127 Статуту, солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна.

Постановою Верховної Ради України №243/95-ВР від 23 червня 1995 року, затверджено положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (далі - Положення).

Згідно абз.1, 2 п.1 Положення, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Відповідно до п.3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Пункт 4 Положення встановлює, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов`язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Відповідно до пунктів 13,14 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР (Діяло на момент втрати державного майна ОСОБА_1 ) - військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

- умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

- приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

- дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

- недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.17 Положення командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що під час проходження військової службиу в/ч 2382 на посаді старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Костянтинівка» старший прапорщик ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою, в результаті недбалого ставлення до виконання службових обов`язків допустив нестачу матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення на суму 210 411,55 гривень, тим самим заподіяв пряму дійсну матеріальну шкоду державі.

Судом встановлено, що у грудні 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Краматорський прикордонний загін), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 06 липня 2016 року №329 (зі змінами, внесеними наказом від 05.08.2016 №420-АГ) про його притягнення до матеріальної відповідальності за нестачу матеріальних цінностей на суму 210411,55 грн.

Після наголошення Краматорським прикордонним загоном про відсутність акта індивідуальної дії про притягнення до позивача матеріальної відповідальності, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу начальника Краматорського прикордонного загону від 06 липня 2016 року №329 “Про результати службового розслідування” (зі змінами, внесеними згідно з наказом від 05 серпня 2016 року №420-АГ).

Пункт 4 наказу №329, із змінами, згідно з наказом №420 - АГ має наступний зміст: “враховуючи звільнення старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нилипівка) оперативно-бойової комендатури “Константинівка” старшого прапорщика ОСОБА_1 з військової служби в запас, до прийняття рішення про стягнення з нього заподіяної шкоди, направити копії матеріалів службового розслідування за місцем його проживання для ознайомлення. На підставі пунктів 4,31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року за №243/95-ВР (далі - Положення №243/95-ВР), помічнику начальника прикордонного загону - начальнику групи правового забезпечення забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної шкоди у розмірі 210 411,55 грн., вважати таким що підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_3 у розмірі 210411,55 грн.”.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував пункт 4 наказу начальника Краматорського прикордонного загону від 06 липня 2016 року №329 "Про результати службового розслідування" (зі змінами, внесеними наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 05 серпня 2016 року №420-АГ “Про внесення змін до наказу начальника прикордонного загону від 06.07.2016 року №329”) в частині: “На підставі пунктів 4, 31 Положення №243/95-ВР помічнику начальника прикордонного загону – начальнику групи правового забезпечення забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної шкоди у розмірі 210 411,55 грн., вважати таким, що підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_1 у розмірі 210 411,55 грн.”. В іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції відмовив.

30 травня 2019 року Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України – задоволено, Рішення Одеського окружного адміністративного від 25 жовтня 2018 року – скасовано.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративний позов Краматорського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина 2382) до ОСОБА_1 , слід задовольнити.

Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа “Руїз Торіха проти Іспанії” (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд зазначає, що при відкритті провадження у справі, Краматорський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина 2382), було звільнено від сплати судовго збору до прийняття рішення у справі.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову складає 210411,55 грн.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2020 рік” з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2102 гривень.

Відтак судовий збір за подання даної позовної заяви, складає 3156,17 грн. (210411,55 х 1,5%)

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, судові витрати понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Таким чином, в зв`язку з прийнняттям судом рішення по даній справі та відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, суд вважає заможливе стягнути судовий збір з Краматорського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина 2382) на користь Одеського окружного адміністративного суду у розмірі 3156,17 грн.

Керуючись статтями 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Краматорського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина 2382) (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 16) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь держави в особі військової частини 2382, розмір заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411 (двісті десять тисяч чотириста одинадцять) гривень 55 копійок

Стягнути з Краматорського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина 2382) (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 16, ЄДРПОУ 14321883) судовий збір у розмірі 3156 (три тисячі сто п`ятдесят шість) гривень 17 копійок, на користь Одеського окружного адміністративного суду, платiжні реквiзити для перерахування судового збору:

22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

Отримувач коштів: ГУК в ОД.обл./Київський р-н/22030101;

Рахунок отримувача: UA468999980313171206084015756;

Код отримувача: 37607526;

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);

Відомча ознака: “ 84” Окружні адміністративні суди.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Бутенко А.В.