Рішення № 96969647, 17.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5759/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

сторін:

від позивача – Ліхунжан Н.Б. – за паспортом

від відповідача - Козеровська А.О. – за випискою

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-58192-51,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 09 квітня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-58192-51, винесену Головним управлінням ДПС в Одеській області в сумі 12 349, 48 грн.

Ухвалою від 13 квітня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-58192-51 є протиправною та підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що на підставі рішення УПФУ в Малиновському районі м. Одеси № 21286 від 07.09.2012 року перебуває на пенсійному обліку з 28 серпня 2012 року як отримувач пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» довічно.

Також, позивач зазначила, що рішенням Ради адвокатів Одеської області № 44 від 2016 року позивачці видано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та отримуючи пенсію, 05.12.2016 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області позивачку взято на облік платника податків, про що видана довідка № 1615520700719, основний вид діяльності - діяльність у сфері права (код 69.10), здійснення адвокатської діяльності як самозайнята особа.

Позивач звернула увагу, що відповідно до ч. 4 статті 4 Закону N 2464-VI встановлено пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону N 1058-1V.

Позивач вважає, що вона має бути звільнена від сплати ЄСВ, оскільки у постанові Великої палати Верховного Суду по справі № 814/779/17 суд відступив від попереднього правового висновку Верховного Суду України, зазначивши, що «частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску».

Таким чином, позивач вважає, що оскільки вона є пенсіонером - набула статусу пенсіонера на пільгових умовах згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на 28.08.2012року), з 2012 року отримує щомісячні пенсійні виплати, вона звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI (Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2021 року № Ф-58І92-51, яка винесена Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області, в сумі 12349,481 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

До суду 28 квітня 2021 року (вхід. № 21846/21) від відповідача – ГУДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення заперечував, зазначивши, що оскаржувана вимога є правомірною та не підлягає скасуванню, оскільки за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску внеску за 2019-2020 роки у розмірі 12349, 48 грн. від здійснення адвокатської діяльності як самозайнята особа.

Відповідач звернув увагу, що позивач є платником ЄСВ відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, які не звільнялися від сплати ЄСВ, якщо вони отримують пенсію за віком (в редакції чинній до 01.01.2021 року), та нарахування ЄСВ ОСОБА_1 відбулось за жовтень 2019 року до січня 2021 року, як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), тобто до внесення змін у Закон № 2464.

Позивач не скористався правом на підготовку відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 12 травня 2021 року задоволено клопотання відповідача та замінено відповідача на його правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Позивач на відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Відповідно до протоколу УПФУ в Малиновському районі міста Одеси №21286 від 07.09.2012 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80% від заробітку, умови призначення прокурорський/слідчий склад (а.с.13).

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 19 травня 2015 року по справі № 521/6745/16-а зобов`язано УПФУ в Малиновському районі міста Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 80% від місячного заробітку з урахуванням довідки про збільшення його розміру.

Суд встановив, що відповідно до рішення Ради адвокатів Одеської області № 44 від 16.03.2016 року, позивачці видано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ОД № 002790 від 16 березня 2016 року.

Також, суд встановив, що відповідно до довідки про взяття на облік платника податків ДПІ у Малиновському районі ГУДФС в Одеській області № 1615520700719 від 05.12.2016 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області адвоката ОСОБА_1 взято на облік платника податків як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (а.с.15).

Матеріалами справи підтверджено, що ГУДПС у Одеській області виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу №Ф-58192-51 від 17 лютого 2021 року, про те, що сума боргу платника єдиного внеску становить 12 349,48 грн. (а.с.16).

У відзиві на позову заяву відповідач зазначив, що нарахування ЄСВ ОСОБА_1 відбулось за жовтень-грудень 2019 року та січень-грудень 2020 року.

Не погоджуючись із даною вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із п. 1, 4-5 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску, зокрема, є:

- п. 1 роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- п. 4 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- п. 5 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Позивач вважає, що вона має бути звільнена від сплати ЄСВ, оскільки у постанові Великої палати Верховного Суду по справі № 814/779/17 суд відступив від попереднього правового висновку Верховного Суду України, зазначивши, що «частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску».

У свою чергу відповідач зазначив, що він погоджується з тим, що у разі отримання пенсії за віком платник ЄСВ за п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ звільняється від сплати ЄСВ, проте позивач не є платником ЄСВ за п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, а є платником ЄСВ за пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної вимоги.

Так, статтею 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатською діяльністю визначається незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п. 63.2 ст. 63, п. 65.3 ст. 65 ПК України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач взята на облік у податкового органу саме як самозайнята особа, а не фізична особа – підприємець. Тобто взята на облік як платник ЄСВ за п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, а не за п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону.

З аналізу ст. 4 Закону № 2464-VI самозайнята особа та фізична особа-підприємець є різні види платників ЄСВ.

Суду не надані докази, що позивач була чи є зареєстрованою як фізична особа-підприємець та здійснює адвокатську діяльність, в тому числі як фізична особа – підприємець.

Таким чином, суд доходить висновку, що до позивача не можуть бути застосовані приписи закону, що регулюють правовідносини платників ЄСВ, які відносяться до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач до них не відноситься.

Суд звертає увагу, що приписами ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI (в редакції, яка діяла до 01.01.2017 р.) було передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 р., виключено у першому реченні частини четвертої статті 4 слова "які обрали спрощену систему оподаткування".

З 01.01.2018 до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI внесено зміни, передбачені абзацами 10 та 11 пп.2 п.22 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. № 2184-VІІІ шляхом викладення першого речення частини четвертої в такій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу".

Законом «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-ІХ від 13 травня 2020 року, який набрав чинності з 01.01.2021 року, у статті 4 внесені такі зміни: у частині четвертій цифру "4" замінено цифрами "4, 5", а після слів "отримують пенсію за віком" доповнено словами "або за вислугу років"; доповнено частинами п`ятою та шостою такого змісту: "5. Особи, зазначені у пункті 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті. 6. Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".

Таким чином, з системного аналізу Закону № 2464-VI вбачається, що лише з 01.01.2021 року платники ЄСВ за п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону звільнені від сплати ЄСВ у разі отримання пенсії.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу нараховано ЄСВ до дати 01 січня 2021 року.

Судом відхиляються посилання позивача на правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного Суду по справі № 814/779/17, оскільки ця постанова є не релевантною до спірних правовідносин.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункти 1 та 4 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI).

Частиною другою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а частиною восьмою цієї статті - що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону України № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Приписами пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з огляду на те, що позивач взята на облік в податковому органі як самозайнята особа (адвокат).

Суду не надані докази наявності у позивача трудових відносин з отриманням заробітної плати та відповідно відрахуванням єдиного соціального внеску або реєстрації як фізичної особи-підприємець за тією самою діяльністю, а отже в ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин, визначених вищевказаною правовою нормою Закону №2464-VI, що зумовлюють необхідність звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

Тому, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що позивач займається адвокатською діяльності як самозайнята особа, а також те, що нарахування ЄСВ позивачу відбулось до 01.01.2021 року, суд вважає, що відповідно до вимог закону позивач не звільняється від сплати за себе ЄСВ у зв`язку з отриманням пенсії за віком або за вислугу років, здійснюючи адвокатську діяльність як самозайнята особа у 2019-2020 роках.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача, та відсутні витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 року №Ф-58192-51, – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано « 17» травня 2021 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.