Рішення № 96968860, 14.05.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/593/21

Провадження по справі №2-а/635/25/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Савченко В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Шумейко Ярослав Віталійович,

відповідач - Департамент патрульної поліції,

представник відповідача - Бутіков Андрій Леонідович,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов шляхом подання адміністративної позовної заяви до Департаменту патрульної поліції, яким просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №79142 від 16 січня 2021 року про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 16 січня 2021 року о 12 годині 35 хвилин інспектор взводу №1 роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Кожурина Віталій Юрійович за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, на 1171 км автошляху М-03, розглянув справу про адміністративне правопорушення і склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 №797142, відносно ОСОБА_1 . Як зазначено у вказаній постанові, 16 січня 2021 року о 12 годині 25 хвилин на 1171 км автошляху М-03 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом MAZDA TRIBUTE, р/н НОМЕР_2, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним Кодексом України, оскільки вказаний транспортний засіб перебуває на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення, яке відбулося згідно бази ІПНП 08.10.2019, чим порушив ст. 380 Митного кодексу України і ст. 31 ЗУ «Про дорожній рух» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП, на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень. Позивач не погоджується із зазначеною постановою, вважає її такою, що складена з порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, внаслідок чого є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступні обставини. Так, відповідач не повідомив позивачу конкретну причину зупинки транспортного засобу, не вказав таку причину в постанові про накладення адміністративного стягнення, що свідчить про незаконність такої зупинки. З огляду на те, що зупинка була незаконна, відповідач неправомірно вимагав у позивача документи. Позивач наголошує, що відповідачем було грубо порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Як вбачається зі змісту постанови, зупинка транспортного засобу, яким керував позивач, відбулася о 12 годині 25 хвилин, тоді як постанова про адміністративне правопорушення була складена о 12 годині 35 хвилин. Під час розгляду справи відповідач поводив себе упереджено, заздалегідь вирішив, що позивача буде визнано винним у вчиненні правопорушення, позбавивши його права на безсторонній та справедливий розгляд справи. Більшу частину часу матеріали складалися без участі позивача. При цьому, у постанові зазначено невірну адресу місця проживання позивача, а саме вказано адресу АДРЕСА_1 , тоді як місце проживання останнього зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, жодної підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посади особи, яка розглядає справу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були вислухані особи, які беруть участь у розгляді справи, що є порушенням вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП. Крім того, у постанові по справі відсутня вказівка про порядок і строк її оскарження, що є порушенням положень ст.283 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення матеріали складалися відповідачем без участі позивача, тому позивач був позбавлений можливості надати пояснення, докази, а також був позбавлений можливості скористатися послугами адвоката. Невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є порушенням прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а. . Отже, відповідач притягнув позивача до відповідальності без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач наголошував на тому, що вину у скоєнні адміністративного правопорушення він не визнає і оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, про що свідчить, зокрема, відмова від підпису у постанові. Також позивач зазначив, що правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП не є порушенням правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, оскільки законодавець виокремлює їх як самостійні порушення. Інструкцією №1395 не передбачена компетенція органів національної поліції виносити постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч.8 ст.121 КУпАП. Позивач вважає, що відповідач був зобов`язаний на виконання вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 255 і ст. 256 КУпАП, однак відповідачем замість протоколу була складена постанова про накладення адміністративного стягнення, а тому вважає, що відповідачем порушена процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування такої постанови. Відповідач у постанові посилається на базу ІПНП, при цьому не вказує конкретну базу даних, відомості з якої були використані, не зазначає які саме відомості з бази даних були взяті до уваги, не зазначає які обставини підтверджують чи спростовують ці відомості, не вказує, яким чином, коли саме, в який час і ким саме такі відомості були отримані з системи ІПНП тощо. З цих підстав позивач вважає, що відомості з системи ІПНП носять лише інформативний характер, належним чином не підтверджують факт і обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відтак не є належним доказом.

12 березня 2021 року на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача - адвоката Шумейка Я.В., в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі і не погодився з доводами і аргументами відповідача, викладеними у відзиві на адміністративний позов. Окрім викладених в адміністративному позові обставин, представник позивача зазначив наступне. Відповідач у відзиві зазначає, що 16.01.2021 приблизно о 12 годині 35 хвилин в смт.Пісочин Харківського району Харківської області на 471 км автошляху М-03 працівниками патрульної поліції був виявлений рух транспортного засобі, яким керував позивач. Як вбачається із відеозапису, наданого відповідачем, час початку запису відео - 12 годині 21 хвилина, відтак, відповідач зазначає невірний час виявлення правопорушення. Відповідач не повідомив позивачу конкретну причину зупинення транспортного засобу з посиланням на конкретний пункт ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», не вказав таку причину в постанові про накладення адміністративного стягнення, що свідчить про незаконність такої зупинки. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення матеріали складалися відповідачем без участі позивача, відтак, позивач був позбавлений можливості надати пояснення, докази, а також був позбавлений можливості скористатися послугами адвоката. Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейського, працівник патрульної поліції не роз`яснив позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КАС України, не запитав, чи бажає позивач скористатися послугами перекладача, чи має він клопотання, чи бажає скористатися правом на правову допомогу. Отже, жодної підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посаджової особи, яка розглядає справи, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були вислухані особи, які беруть участь у справі, що є грубим порушенням вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП. Крім того, відзив на адміністративний позов подав представник відповідача - А.Бутіков, проте, серед осіб, які, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є представниками Департаменту патрульної поліції та можуть діяти в судах України без окремого доручення керівника з правами, що надані стороні, третій особі, з правом посвідчення копій документів, без права відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відкликання та відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди від імені і в інтересах Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_3 не зазначений.

Позивач та його представник - адвокат Шумейко Ч.В. надали суду заяву, в якій просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи учасників справи.

05 березня 2021 року представник Департаменту патрульної поліції Андрій Бутіков надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 , виходячи з наступних обставин. 16 січня 2021 року приблизно о 12 годині 35 хвилин в смт.Пісочин Харківського району Харківської області на 471 км автошляху М-03 працівниками патрульної поліції був виявлений рух транспортного засобі MAZDA TRIBUTE номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на території Литовської Республіки. Зазначений автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції відповідно до вимог п.10 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейські повідомили позивачу підстави застосування превентивних поліцейських заходів, роз`яснили суть правопорушення. Особу водія та його анкетні дані встановлені на підставі посвідчення водія, які перевірена за інформаційно-аналітичними базами Національної поліції України. Позивачу в повному обсязі були роз`яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, жодних клопотань останній не заявляв. За результатами перевірки відомостей щодо транспортного засобу MAZDA TRIBUTE номерний знак НОМЕР_1 за інформаційно-телекомунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» поліцейськими було встановлено, що цей автомобіль було ввезено на територію України 08 жовтня 2019 року через пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка» терміном до 1 року особою ОСОБА_1 , тобто, позивачем порушено строк його тимчасового ввезення. Під час розгляду справи позивач надав усні пояснення, зазначивши, що придбав автомобіль особисто, клопотань щодо перенесення розгляду справи і бажання скористатися правовою допомогою не заявляв. За результатами розгляду справи згідно вимог ст.ст. 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, поліцейськими був встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з чим була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №79142 від 16 січня 2021 року. Всі ці обставини були зафіксовані на портативний відеореєстратор працівника патрульної поліції. При винесенні постанови патрульний поліцейський керувався положеннями Закону України «Про дорожній рух», ПДР та КУпАП, в постанові чітко описана суть правопорушення. Працівники патрульної поліції під час зупинки транспортного засобу MAZDA TRIBUTE номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача та подальшого розгляду адміністративної справи діяли відповідно до своїх повноважень та у спосіб визначений законом. До компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, і накладати адміністративні стягнення без складання протоколу. Пункт 1 ч. 255 КУпАП має вичерпний перелік статей, за якими працівники Національної поліції мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення і серед цього переліку відсутня ч. 8 ст. 121 КУпАП, що об`єктивно вказує на абсурдність твердження позивача щодо необхідності та обов`язковості складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 8 ст. 121 КУпАП. Твердження позивача про те, що Інструкція №1395 не містить норм, які регламентують процедуру винесення постанов про накладення адміністративного стягнення за ч. 8 ст. 121 КУпАП не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки порядок розгляду подібних справ чітко визначений КУпАП та Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів та митну територію України» від 18 листопада 2018 року. Також відповідач зазначив, що основною та обов`язковою ознакою об`єктивною сторони правопорушення є протиправне діяння, час, місце вчинення якого підтверджено відеоматеріалами ZM0153 та відомостями бази даних Національної поліції ІПНП, відсутність яких би виключала склад адміністративного правопорушення. Наявні в матеріалах справи відео файли об`єктивно встановлюють те, що позивач керував та експлуатував 16 січня 2021 року вищевказаний транспортний засіб. Станом на 16 січня 2021 року строк тимчасового ввезення до 1 року позивачем було порушено. Відповідач вважає, що докази по справі є належними, допустимими, достовірними та достатніми. Під час перевірки відомостей щодо обставин ввезення на митну територію України вищезазначеного транспортного засобу працівники поліції діяли відповідно до положень ст.25-27 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, оскаржувана позивачем постанова винесена відповідно до КУпАП, а розгляд справи відбувався з дотриманням процедури, визначеної вказаним кодексом. Під час розгляду справи поліцейський встановив, зо позивач вчинив адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також з`ясував віс обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

05 травня 2021 року представник Департаменту патрульної поліції - А.Бутіков, надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких він просив залишити без задоволення адміністративний позову ОСОБА_1 , окрім обставин, зазначених у відзиві на адміністративний позов, зазначив наступне. Так, з аргументами та твердженнями позивача представник відповідача не погоджується, вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що розбіжність у 10 хвилин між виявленням адміністративного порушення та початком розгляду справи не може сприйматися як помилка. У відзиві на позов допущена технічна помилка із зазначенням невірного часу, а саме: замість 16-25 годин зазначено 16-35 годин. Така помилка є виключно технічною і не свідчить про подачу недостовірних відомостей. Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки містить дату, час і місце вчинення правопорушення/розгляду справи, дані про транспортний засіб , який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, розмір штрафу та порядок його сплати, роз`яснено правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, зазначено реквізити та можливі способи оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Отже, оскаржувана постанова винесена інспектором патрульної поліції у відповідності до вимог процедури, встановленої законом, а твердження представника позивача про порушення такої процедури є помилковим. Зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснювалася відповідно до п.10 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну території України або не поміщували в митний режим транзиту. Доводи представника позивача про порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються наданим раніше відеозаписами з портативного відеореєстратора, згідно з якими позивачу були роз`яснені його права, закріплені у ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, при цьому клопотань про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення та надання йому можливості скористатися правовою допомогою позивач не заявляв. Під час розгляду справи позивач не був позбавлений можливості подавати заяви, клопотання та пояснення по суті. Крім того, у випадку незгоди він мав можливість надати письмові поясненя на окремому аркуші. Зі змісту відеозапису також вбачається, що під час розгляду справи, ОСОБА_1 безпосередньо телефонував іншим особам, консультувався з приводу події, будь-яких клопотань не заявляв. Відсутність захисника при складенні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень субєкта владних повноважень. Системний аналіз норм ст.ст. 1, 14, 16, 31 Закону України «Про дорожній рух», ч. 8 ст. 121 КУпАП, п. 30.1 ПДР України у їх сукупності, в контексті заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України та цілей Закону України «Про дорожній рух» свідчить, що порушення вказаної заборони посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Доказів щодо відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, за яке на нього накладено адміністративне стягнення, представник позивача не надав. Оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, є правопорушенням у сфері забезпечення дорожнього руху, відтак, розгляд справи про таке адміністративне правопорушення навіть за умови того тлумачення положень ст.ст. 255, 256 КУпАП, на якому наполягає представник позивача. Твердження представника позивача про відсутність у інспектора УПП в Харківській області ДПП повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, та порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині нескладення протоколу про адміністративне правопорушення. На підтвердження своїх повноважень, представник відповідача надав до суду витяг із наказу по особовому складу №958 о/с від 09.12.2019 , відповідно до якого, останнього призначено на посаду юрисконсультом відділу правового забезпечення УПП в Харківській області ДПП та копію довіреності №25847/41/3/01-2020 від 30.12.2020.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 січня 2021 року адміністративну позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали. У встановлений судом строк представником позивача 04 березня 2021 року надана заява про усунення недоліків адміністративного позову.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач та його представник - адвокат Шумейко Ч.В. в судове засідання не з`явились, останнім надана суду заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Бутіков Андрій Леонідович у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Згідно Довідки №439 про реєстрацію місця проживання особи від 10 липня 2020 року (Додаток №13 до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, що затверджені постановою КМУ від 02 березня 2016 року №20), ОСОБА_1 є громадянином Вірменії.

16 січня 2021 року інспектором взводу №1 роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Кажурина Віталієм Юрійовичем винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №797142, зі змісту якої слідує, що 16 січня 2021 року о 12 годині 25 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись на 471 км автошляху М-03, керував автомобілем Мазда реєстраційний номер НОМЕР_2 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним Кодексом України, а саме: транспортний засіб перебуває на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення терміном до 1 року згідно бази ІПНП від 08 жовтня 2019 року, чим порушив ст. 380 Митного Кодексу України та ст. 31 Закону України «Про дорожній рух», та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 гривень.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Позивач заперечує обставини вчинення ним адміністративних правопорушень, викладені в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, а також як на підставу протиправності винесеної постанови, посилається на недотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частина перша друга і четверта статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 283 КУпАП зокрема визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначені Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) ( далі - Інструкція № 1395).

Пунктом 4 р.1 Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтею 126 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.8 ст.121 КУпАП, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ст.258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи представника позивача стосовно неможливості розгляду адміністративного матеріалу на місці вчинення адміністративного правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення.

За приписами ч.8 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 31 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов`язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.

Стаття 380 Митного Кодексу України регулює особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України. Відповідно до ч. 1-4 вказаної статті, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами. Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД, та причепів до них, що класифікуються за товарною позицією 8716 згідно з УКТ ЗЕД, у кількості більше однієї одиниці на кожну товарну позицію дозволяється за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Транспортні засоби, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД, та причепи до них, що класифікуються за товарною позицією 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які ввозяться громадянами-резидентами у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за укладеними трудовими договорами з підприємствами-нерезидентами, що підтверджується документами відповідних компетентних органів країни реєстрації підприємства-нерезидента, для цілей цього Кодексу вважаються транспортними засобами особистого користування. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України таких транспортних засобів дозволяється на строк до 10 діб за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п`ятим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п. 30.1 Правил дорожнього руху власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів..

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Як вказує позивач та його представник, під час винесення постанови позивачу не були роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не надано можливості скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

В оскаржуваній постанові наявне посилання на відеозапис з бодікамер ZM0153, що відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію» та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а. Враховуючи викладене, суд вважає про відсутність підстав щодо визнання вказаного доказу недопустимим та надає оцінку йому у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 90 КАС України.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

В обґрунтування підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем був зроблений відеозапис.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як вказує позивач, під час винесення оскаржуваної постанови відповідач не виконав вимоги щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, не дотримався процедури розгляду справи та фактично не надав йому можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Такі доводи позивача жодним чином не спростовані відповідачами та повністю узгоджуються з матеріалами справи та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, наданим працівниками поліції.

Зі змісту відеозапису вбачається, що працівниками поліції не були роз`яснені позивачу ані права, передбачені ст. 63 КУпАП, ані права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі право мати перекладача, враховуючи ту обставину, що він є громадянином іншої держави - Вірменії, право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, право звертатися з клопотаннями та заявами, надавати пояснення по суті правопорушення, а також не були роз`яснені порядок та строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення, що прямо передбачено КУпАП. Оскаржувана постанова також не містить жодних відомостей щодо роз`яснення прав особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , а відповідно і підпису останнього щодо ознайомлення з його правами.

Зі змісту Довідки №439 про реєстрацію місця проживання особи від 10 липня 2020 року (Додаток №13 до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, що затверджені постановою КМУ від 02 березня 2016 року №20), вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином Вірменії.

Згідно вимог Конституції України та КУпАП, провадження у справах про адміністративне правопорушення ведеться державною мовою. Участь перекладача в такому провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом, за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (в т. ч. й у процесуальних правах, передбачених КупАп) за мовними ознаками. Проявом принципу «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом. Залучення перекладача під час розгляду справ має на меті забезпечити особам, які беруть участь у кримінальному провадженні та не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

Отже, можливість користуватися послугами перекладача, якщо особа не володіє мовою, якою ведеться провадження, це є правом такої особи, яке закріплене на конституційному рівні та прямо передбачене статтею 268 КУпАП, і забезпечення дотримання такого права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення є обов`язком останнього.

Одним із прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право на захист/юридичну допомогу, таке право становить одну з основоположних засад справедливого розгляду. Відповідно до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав.

Позивач в ході судового розгляду повідомив про те, що до постановлення оскаржуваної постанови розгляду справи по суті не було, працівники поліції одразу винесли постанову, тим самим порушивши його право на захист.

Вказані доводи позивача повністю підтверджуються відеозаписом та іншими матеріалами справи. Крім того, з відеозапису вбачається, що взагалі розгляд справи був поведений за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, після чого була складена оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Як свідчить відеозапис, вже після розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП, працівник поліції, підійшовши до ОСОБА_1 повідомив про суть правопорушення та запропонував останньому поставити свій підпис, на що він відмовився.

Верховний Суд у своїй постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16а зазначив, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови.

Наведене свідчить, що під час винесення оскаржуваної постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи. Доказів того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачеві були роз`яснені його права, відповідачем суду не надано, такі відомості також відсутні в оскаржуваній постанові та у дослідженому у судовому засіданні відеозаписі.

Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача щодо розбіжностей у часі вчинення адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення та у часі, відображеному у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського. Суд вважає доводи представника відповідача про те, що це є технічною помилкою безпідставними, оскільки за змістом ст. 283 КУпАП зазначення часу вчинення адміністративного правопорушення в постанові у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху органом (посадовою особою) є обов`язковим.

Як вже зазначалося вище, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положення по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження своєї позиції, викладеної у постанові про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, а також будь-яких доказів на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення посадовою особою не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку з підстав порушення процедури розгляду адміністративного матеріалу.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому вважає за необхідне постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №797142 від 16 січня 2021 року відносно ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 121 КУпАП скасувати. Враховуючи, що підставою скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, наявність або відсутність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом не встановлювались, у зв`язку з чим суд не надає оцінку доводам сторін, наданих ними по суті правопорушення. Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме - до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №797142 від 16 січня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 гривен.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.8 ст. 121 КУпАП направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Департамент патурльної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Т.В.Бобко