Ухвала суду № 96968133, 17.05.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 Справа № 425/4035/19

Провадження № 1-кп/425/49/21

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого – судді Коваленка Дениса Сергійовича, секретарка судового засідання: Брудницька Олена Василівна,

розглядаючи об`єднане судове провадження по кримінальних провадженнях №12019130330001033 та №12019130330000928, в яких ОСОБА_1 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сквира Київської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України,

сторонами та іншими учасниками кримінального провадження №12019130330001033 є: з боку обвинувачення – прокурор: Деркачова Вероніка Юріївна, Безденежний Віталій Юрійович, з боку захисту – обвинувачений: ОСОБА_1 та його захисник: адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, потерпілі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , цивільний позивач: ОСОБА_3 , цивільний відповідач: ОСОБА_1 ,

сторонами та іншими учасниками кримінального провадження №№12019130330000928 є: з боку обвинувачення – прокурори: Деркачова Вероніка Юріївна, Несвіт Інна Миколаївна, Безденежний Віталій Юрійович, з боку захисту – обвинувачений: ОСОБА_1 та його захисник: адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, потерпілі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , цивільні позивачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , цивільний відповідач: ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

На розгляді Рубіжанського міського суду Луганської області перебуває об`єднане судове провадження по кримінальних провадженнях №12019130330001033 та №12019130330000928, в яких ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України. Зокрема, що він внаслідок своїх умисних і протиправних дій, 7 разів, заволодів чужим майном, шляхом обману, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив 7 злочинів шахрайства, повторно, та за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 листопада 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з можливістю внесення застави (а.с.36-39 тому 1).

Після чого строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постійно продовжувався (а.с.47 тому 1; а.с.58 тому 2; а.с.98 тому 2; а.с.136-137 тому 2; а.с.186-187 тому 2; а.с.11-12 тому 3; а.с.49-50 тому 3; а.с.90 тому 3; а.с.172-176 тому 3). При чому останнього разу, строк дії запобіжного заходу було продовжено по 20 травня 2021 року включно, без застави.

Прокурор: Деркачова В.Ю. у судовому засіданні 17 травня 2021 року подала до Рубіжанського міського суду Луганської області клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 . Тож суд вирішував це питання на підставі клопотання сторони обвинувачення.

Позиція прокурора. Обвинувальний акт та зібрані у кримінальних провадженнях №12019130330001033 та №12019130330000928 докази підтверджують наявність обгрунтованої підозри; наявними є ризики того, що: обвинувачений буде переховуватись від суду (оскільки, його зареєстроване місце проживання знаходиться на тимчасово окупованій території України; офіційне ніде не працює, постійного місця проживання на території України не має, як і міцних соціальних зв`язків у певному місці; а він обвинувачується у вчиненні злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі); обвинувачений може впливати на потерпілих (оскільки, вони є особами похилого віку та схильними до впливу на них, що свідчить механізм вчинення злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_1 ); обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (оскільки, у період коли він обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального Кодексу України і перебував на волі, йому було повідомлено про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, які є предметом цього судового провадження). А юридичною підставою для продовження строків тримання під вартою обвинуваченому є наявність обґрунтованої підозри, вказані вище ризики та пункт 2 частини 2 статті 183 КПК України.

Позиція обвинуваченого та його захисника. Обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки можна застосувати більш м`який запобіжний захід – домашній арешт. На підтвердження чого зазначив, що ОСОБА_9 , яка є власницею квартири АДРЕСА_2 надає письмовий дозвіл на проживання обвинуваченого у її квартирі (заяву на ім`я Голови суду, від 11 січня 2021 року). Також захисник надав для огляду свідоцтво про право власності на вказану квартиру.

Позиція потерпілої. Клопотання прокурора підтримала повністю.

Оцінка суду.

Положення частини 1 статті 131 КПК України передбачають, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

На підставі ухвали судді Рубіжанського міського суду Луганської області Коваленка Д.С. від 31 березня 2021 року, було завершено підготовку об`єднаного судового провадження, по кримінальних провадженнях №12019130330001033 та №12019130330000928, в яких ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України та призначено судовий розгляд, що триває.

А отже, з метою досягнення дієвості цього провадження заходи його забезпечення можуть бути застосованими. Проте суд відзначає, що за положеннями частини 1 статті 177 КПК України метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжного заходу, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам (на які вказував прокурор): 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому частина 2 статті 177 КПК України вказує на те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. І ці ризики, в силу положень частини 2 статті 183 КПК України повинен довести прокурор.

З огляду на зміст обвинувального акту та подані цивільні позови фізичними особами, які вважають себе потерпілими від кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 та від яких вони не відмовились і не просили залишити їх без розгляду, суд вважає, що у своїй сукупності, за своїм змістом (а.с.2-4, 19-20 тому 1; а.с.2-5,9-11,14-16,17-18, тому 2) вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 КК України.

Суд узяв до уваги повідомлені ОСОБА_1 раніше обставини, зокрема те, що він має зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території України; паспорт громадянина України він втратив; офіційне ніде не працював, постійне місце проживання на території України відсутнє. А тому суд вважає, що обвинувачений, окрім цього не має і міцних соціальних зв`язків у певному місці. Через, що суд згоден із тим, що прокурор довів наявність ризику переховування обвинуваченого від суду з урахуванням ще і того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк до трьох років. Також суд погоджується із тим, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки на це вказують повідомлені обвинуваченим обставини, при їх застосуванні у поєднанні з матеріалами двох обвинувальних актів (а.с.2-4 тому 1; а.с.2-5 тому 2) та факту того, що у час коли обвинувачений ОСОБА_1 мав статус підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, він отримав статус обвинуваченого ще у двох кримінальних провадженнях, тобто став підозрюватись у вчиненні інших злочинів. Проте суд не згоден із тим, що прокурор довів наявність ризику того, що перебуваючи на волі, обвинувачений зможе незаконно впливати на потерпілих у кримінальних провадженнях.

Отже, суд погоджується із тим, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та наявність двох із трьох вказаним ним ризиків, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, зокрема ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Проте суд відзначає, що за положеннями частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Однак зважаючи на викладені вище норми закону, і з мотивів вказаних судом вище, суд погоджується із тим, що сама суть всіх інших більш м`яких запобіжних заходів, зокрема: особисте зобов`язання (стаття 179 КПК України), особиста порука (стаття 180 КПК України), застава (стаття 182 КПК України), домашній арешт (стаття 181 КПК України, з урахуванням частини 3 статті 196 КПК України) не зможуть запобігти доведеним прокурором ризикам. І тому суд не може погодитись із позицією обвинуваченого та його захисника у тій частині, що такий більш м`який запобіжний захід, як домашній арешт може запобігти настанню доведеним прокурором ризикам.

Суд також враховує, що за положеннями частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У цьому об`єднаному судовому провадженні, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 КК України, за які передбачено покарання, в тому числі й позбавлення волі на строк до трьох років.

Тож, з урахуванням цього та обставин викладених судом вище, для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстави передбачені пунктами 4,5 та 6 частини 2 статті 183 КПК України, до ОСОБА_1 , не можуть бути застосованими в принципі.

Прокурор наполягав на тому, що такими підставами є пункт 2 частини 2 статті 183 КПК України, але обвинувачений та його захисник раніше проти цього заперечували. Зокрема, у зв`язку із тим, що підстава передбачена пунктом 3 стосується раніше не судимої особи, а на час розгляду клопотання прокурора обвинувачений є таким, що має судимість, а пункт 2 не може бути застосованим судом, оскільки з 28 липня 2020 року, хоча обвинувачений і отримав судимість та обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, після цього йому не було повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Суд погоджується із аргументами обвинуваченого та його захисника у тій частині, що для застосування пункту 2 частини 2 статті 183 КПК України, як підстави для застосування тримання під вартою, особа повинна набути судимість і мати її на певну дату у непогашеному чи не знятому стані за один чи декілька злочинів, обвинувачуватись у вчиненні іншого злочину і мати підозру у вчиненні іншого, третього злочину.

І у випадку з ОСОБА_1 , з урахуванням пояснень сторони обвинувачення та сторони захисту та матеріалів об`єднаного судового провадження (а.с.1-63 тому 1; а.с.1-271 тому 2; а.с.1-131 тому 3) всі ці умови є у наявності. Зокрема, ОСОБА_1 з 28 липня 2020 року має судимість, яка не погашена і не знята, за вчинення одного злочину передбаченого частиною 1 статті 185 КК України; по кримінальному провадженню №12019130330001033 він обвинувачується у вчиненні інших двох злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років; і йому вже було повідомлено про підозру у вчиненні інших злочинів, зокрема у кримінальному провадженні №12019130330000928.

Тлумачення цієї норми права так, що повідомлення про підозру повинно бути здійснено тільки після отримання людиною судимості, на чому наполягав обвинувачений та його захисник, на думку суду, є обмеженим, тобто звужуючим тлумаченням пункту 2 частини 2 статті 183 КПК України, а тому помилковим.

Також, таке тлумачення є помилковим, оскільки воно не враховує існуючий на думку суду взаємозв`язок цього пункту з пунктом 3 частини 2 статті 183 КПК України. Суд підтверджує, що він сприймає ці пункти як самостійні і окремі підстави для застосування запобіжного заходу. Але суд звертає увагу на те, що законодавець вважає достатньою і самостійною підставою для застосування до людини тримання під вартою (за доведеності ризиків прокурором) випадок (пункт 3), коли людина, яка навіть не має судимості обвинувачується у вчиненні злочину (за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років), але має повідомлення про підозру у вчиненні іншого злочину. Що вказує на можливість застосування тримання під вартою за наявності у людини двох підозр у вчиненні різних злочинів. Те саме стосується і випадку, що передбачений пунктом 2, хоча умови для їх застосування дещо відрізняються, але спільність цих пунктів, в частині наявності двох підозр - очевидна.

Таким чином, на підставі пункту 2 частини 2 статті 183 КПК України та з мотивів, що викладені судом вище, які суд у їх сукупності враховує і як обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу та передбачені частиною 1 статті 178 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Тобто, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 слід продовжити. Для чого, строк його тримання під вартою слід продовжити на строк, що не перевищує 60 днів.

Що стосується аргументів сторони захисту про можливість застосування домашнього арешту, то суд із цим не погоджується, оскільки квартира АДРЕСА_2 , за даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить двом співвласникам: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , від імені яких суд не було надано належних доказів того, що ними обома, як співвласниками квартири, у належній формі, надано право користування цієї квартирою обвинуваченому. Заяву, яку надав захисник від імені ОСОБА_9 від 11 січня 2021 року на ім`я Голови Рубіжанського міського суду луганської області, суд не може прийняти як належний доказ, оскільки її підписано людиною з іншим прізвищем та не встановленими ім`ям і по-батькові, і тільки від свого імені, і на ім`я Голови суду, а не судді у справі. Крім того, із тексту цієї заяви встановити волю обох співвласників квартири не можливо. Що стосується довіреності, виданої ОСОБА_9 , то з огляду на її зміст, ОСОБА_11 може бути її представником, але виключно з питань захисту прав та інтересів ОСОБА_12 , а не з інших питань.

Отже, керуючись статтями 2,7-29,30-33,36,37,42,45-47,55-57,73,75-83,84-117,131-132,133-146,176-206,276-279,291-293,314-372,376,392-395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити. Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк: 60 (шістдесят) днів.

Строк дії цієї ухвали з 17 травня 2021 року по 15 липня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення її повного тексту.

Повний текст ухвали проголошено 17 травня 2021 року, о 15 годині 45 хвилин, у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області.

Суддя Д.С. Коваленко