Рішення № 9696800, 30.11.2009, Іванівський районний суд Одеської області

Справа №2-702/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2009р. Іванівський районний суд Одеської області

в складі: судді Доніна В.Є.,

при секретарі Кирилової С.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні в смт Іванівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Одеської області про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2009р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Іванівської сільської ради Іванівського району Одеської області, в якій просить визнати право власності на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю магазину «Люкс» під АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 0120 га по фактичному використанню. Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 48 кв.м була виділена рішенням виконавчого комітету Іванівської селищної ради народних депутатів №5 від 30.05.1997р. в тимчасове користування ТОВ «Анна», на умовах оренди строком 20 років, під будівництво магазину продовольчої групи товарів на території вільної від забудови по вул.Леніна в смт Іванівна, згідно акта вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво. Рішенням ХІІ-ої сесії Іванівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 28.12.1999р., ТОВ «Анна» погоджено місце розташування магазину на земельній ділянці загальною площею 0, 0150 га забудованих земель (вулиць та площ) за рахунок земель загального користування в смт Іванівка по вул.Леніна. На підставі договору оренди землі від 01.01.2006р., земельна ділянка площею 0, 0120 га, передана власником землі в оренду ТОВ «Анна» для розміщення магазину «Люкс», якому надана адреса: АДРЕСА_1. На підставі рішення загальних зборів власників ТОВ «Анна» від 09.01.2007р., в зв'язку з ліквідацією товариства, ОСОБА_1 передано у власність будівля магазину. На протязі 11 років ТОВ «Анна», а після припинення діяльності товариства (27.09.2007р. відбулася державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників), позивач, безперервно користуються земельною ділянкою, на якій побудований магазин «Люкс». Підставою для звернення до суду є неможливість отримати свідоцтво про право власності на нерухоме майно у зв'язку з тим, що його будівництво було здійснено без належного проекту, що надає йому статусу самочинного будівництва.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов визнав.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що дійсно, рішенням виконавчого комітету Іванівської селищної ради народних депутатів від 30.05.1997р. за №5, виділено Товариству з обмеженою відповідальністю «Анна» земельну ділянку розміром 48 кв.м в тимчасове користування на умовах оренди на строк 20 років під будівництво магазину продовольчої групи товарів на 1 торгове місце, по вул.Леніна /території вільної від забудови/ біля районного будинку культури, згідно акта вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво.

Відповідно до ст.8 Земельного кодексу України (в ред.1990р.), у тимчасове користування на умовах оренди земля надається, в тому числі підприємствам. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (ст.24 ЗК України (в ред.1990р.)).

Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України (в ред.1990р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування, забороняється.

Позивач не надав суду акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також не представлений договір оренди землі.

Суд критично становитися до представленої позивачем копії договору оренди від 01.01.2006р. з додатковою угодою від 19.02.2009р, нібито укладеними між Іванівською селищною радою і ТОВ «Анна». Зазначена копія не є допустимим доказом укладання договору оренди землі у розумінні ст.59 ЦПК України договір наданий суду не в повному об'ємі (тільки 1 і 2 арк.), відсутні докази про державну реєстрацію договору оренди землі відповідно до ч.2 ст.125 ЗК України (в ред.2001р.) та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.09р. №2073.

Тобто, позивач не підтвердив, чи був укладений договір оренди землі в порядку, визначеному ст.16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-ХІV та чи набув він чинності відповідно до ст.18 зазначеного Закону.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України ).

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не надала суду належно затверджений проект будівництва магазину. За поясненнями позивача, такої проект не розроблявся та не затверджувався відповідними державними службами.

На підставі п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема як житлове-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Позивач не надав суду акт прийняття в експлуатацію будівлі магазину державною приймальною комісією та рішення про його затвердження, в зв'язку з їх відсутністю. Висновки державних служб про відповідність будівлі будівельним нормам також не складалися.

За клопотанням позивача, на підставі ухвали суду від 29.10.2009р., Комунальне підприємство «Іванівське бюро технічної інвентаризації» надало суду довідку-характеристику та технічний паспорт на об'єкт нерухомості магазин «Люкс» під №95Б по вулиці Леніна в с.Іванівка Іванівського району Одеської області, з яких видно, що будівля магазину не зареєстрована по праву власності за будь-якою особою.

В судовому засіданні оглянутий висновок про технічний стан магазину зі сховищем по АДРЕСА_1 який виконаний в 2009 році Приватним підприємцем ОСОБА_2 (державна ліцензія на здійснення будівельної діяльності НОМЕР_1 видана Одеською обласною державною адміністрацією на підставі рішення від 12.01.2005р. №500, строк дії до 13.01.2010р.), в якому спеціаліст зазначила, що є технічна можливість залишити та визнати право власності за ОСОБА_1 на одноповерховий окремо розташований магазин загальною площею 39, 70 кв.м, в тому числі торговою площею 22, 50 кв.м, по АДРЕСА_1

При цьому, ПП ОСОБА_2 не має атестації судового експерта, її висновок виконаний на власне замовлення позивача.

Згідно ч.4 ст.54 ЦПК України допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань, тому суд не приймає до уваги висновки ПП ОСОБА_2

Суд також критично становитися до копії акта вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво (реконструкцію) магазину продовольчої групи товарів на 1 торгове місце і бара ТОВ «Анна» від 02.06.1998р. складеного згідно з розпорядженням райдержадміністрації від 14.04.1997р. №161/А-97 і копії архітектурно планового завдання №18 від 09.09.1997р. виданого на підставі акту вибору земельної ділянки від 21.07.1997р. та розпорядження Іванівської райдержадміністрації №317/А-97 від 28.07.1997р. Зазначені копії, на думку суду, не є доказами будівництва спірного магазину у відповідності до будівельних норм і правил.

Згідно копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (виконаної на бланках серія АВ №178669, серія АВ №178670), на запит ТОВ «Анна» від 24.06.2008р. за №1901135, станом на 24.06.2008р., відповідно до наступних критеріїв пошуку: Товариство з обмеженою відповідальністю «Анна» (місцезнаходження: 67200, Одеська область, Іванівський район, селище міського типу Іванівна, вул.Леніна, будинок 159, ідентифікаційний код 21034380), у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявна запис про проведення реєстраційних дій:

запис 2:

13.12.2006р., номер запису 1534110 0001 000293, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. Місце проведення реєстраційної дії: Іванівська районна державна адміністрація Одеської області.

Позивач не надав суду доказів про завершення ліквідаційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення діяльності (ліквідацію) ТОВ «Анна» відповідно до ст.111 ЦК України, ст.ст.59, 60 ГК України.

Не наданий суду й акт прийому - передачі спірного майна від ТОВ «Анна» у власність позивача.

Особа, яка правомірно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.344 ЦК України).

Наведена норма закону діє з 01.01.2004р. Зворотної сили закон не має, тобто не може застосовуватися до правовідносин, яки існували до вступу його у дію.

Згідно ст.119 ЗК України (в ред.2001р.), громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них права на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Закон набрав чинності з 01.01.2002р., зворотної сили також не має.

З наведеного, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі доводи позивача про набуття права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Судом роз'яснено сторонам у справі положення ст.10 ЦПК України відповідно до якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та ст.11 ЦПК України згідно з якою суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд також роз'яснив ст.60 ЦПК України згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

З наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви про визнання права власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст.8, 22, 24 ЗК України (в ред.1990р.), ст.ст.124, 125 ЗК України (в ред.2001р.), ст.ст.16, 316, 328, 344, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 209, 212-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя -