Рішення № 96966219, 11.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року м.Київ №320/12746/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Єжелі А.О.,

за участю:

представника позивача - Матюшенкова Д.В.,

представників відповідачів - Хміль Л.П., Кириченко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Київського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Кагарлицького районного військового комісаріату, у якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 30.10.2020 №86 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади провідного спеціаліста відділення комплектування, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді у Кагарлицькому районному військовому комісаріаті;

- стягнути з Кагарлицького районного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає сплаті (після відрахувань ПДФО та військового збору), починаючи з 31.10.2020 по день винесення судом рішення, виходячи із середнього розміру.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що вона проходила службу у Кагарлицькому районному військовому комісаріаті на посаді провідного спеціаліста комплектування як державний службовець з 14.09.2017. У зв`язку з скороченням чисельності працівників вона була письмового попереджена про майбутнє звільнення та виявила бажання взяти у конкурсі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста командування Кагарлицького РТЦК та СП. Однак, відповідач-1 незаконно її звільнив з займаної посади, не попередивши про проведення конкурсу та не приймаючи до уваги те, що на момент звільнення позивачка перебувала на обліку в Кагарлицькій ЦРЛ у зв`язку з вагітністю. При цьому, вона попередила керівництво про вагітність, однак, відповідач-1 проігнорував норму ст. 184 КЗпП та наказом від 30.10.2020 незаконно звільнив її з посади. Наголошує, що фактично 30.10.2020 її звільнено не було. Натомість, після того як офіційно 02.11.2020 нею була надана довідка про її вагітність до відділу кадрів, усвідомлюючи особливість її стану, відповідач-1 03.11.2020 вручив під підпис їй трудову книжку з записом про її звільнення 30.10.2020. За таких обставин вважає, що наказ про звільнення є протиправним та незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач, Кагарлицький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (надалі - відповідач -1), проти позову заперечував, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що позивачка була попереджена в письмовій формі про звільнення та можливість взяти участь у конкурсі на зайняття вакантної посади головного спеціаліста командування Кагарлицького РТЦК та СП. Однак, на конкурс, інформація про проведення якого була їй відома, вона не з`явилася та документів не подавала. У зв`язку з скороченням чисельності штату 30.10.2020 ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади. У той же час, на момент звільнення позивачка не попереджала про свою вагітність, а виписку з медичної картки про її стан вагітності надала до відділу кадрів лише 02.11.2020. А тому вважає, що ним дотримані вимоги норми ст. 87 КЗпП при звільненні позивачки з роботи.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 12.01.2021.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2021 за клопотанням позивача було здійснено заміну відповідача Кагарлицького військового комісаріату на Кагарлицький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у порядку процесуального правонаступництва та залучено до участі у справі співвідповідача Київський обласний військовий комісаріат (надалі - відповідач- 2).

Ухвалою суду від 03.02.2021 витребувано від Київського обласного військомату довідку про середньоденну та середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 станом на день її звільнення, розрахованої у відповідності до Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Протокольною ухвалою суду від 02.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.04.2021.

27.04.2021 від представника відповідача- 1 надійшли письмі пояснення по справі, у яких відповідач стверджує, що при звільненні ним було дотримано вимоги норм КЗпП, а про свою вагітність позивачка попередила керівництво лише після її звільнення.

У судовому засіданні, призначеному на 11.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, представники відповідачів проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) 14.09.2017 прийнята на посаду провідного спеціаліста відділення комплектування Кагарлицького РВК на підставі наказу військового комісара Кагарлицького РВК від 13.09.2017 №18ос.

10 вересня 2020 року позивачку ознайомлено в письмовій формі про майбутнє скорочення займаної посади провідного спеціаліста відділення комплектування, яку віднесено до посад державної служби в зв`язку реорганізацією Кагарлицького районного військового комісаріату як державного органу з 30.10.2020 року та запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділення командування Кагарлицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абз. 1 ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та запропоновано взяти участь у конкурсі на посаду головного спеціаліста командування Кагарлицького РТЦК та СП (а.с. 21).

Як встановлено у ході судового засідання та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_1 на добір 30.10.2020 з призначення на єдину вакантну посаду державної служби в Кагарлицькому районному територіальному центрі комплектування відповідної інформації, визначеної п. 17 Порядку призначення на посаду державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №290, через Єдиний портал вакансій державної служби заяви та документів не подавала.

Як пояснила позивачка в судовому засіданні, після виходу з лікарняного 27.10.2020, в період 28-30 жовтня вона перебувала на самоізоляції у зв`язку з хворобою на коронавірус SARS-CoV-2 її матері ОСОБА_4 , про що надала підтверджуючі документи. При цьому, ніхто її не повідомляв про проведення конкурсу, а відтак, вона була позбавлена права на участь у конкурсі на зайняття вакантної посади.

У той же час, відповідач-1 наполягав, що позивачці достеменно було відомо про проведення конкурсу, однак проігноровано можливість подати документи на участь у конкурсі.

30.10.2020 наказом ТВО військового комісара Кагарлицького районного військового комісаріату №86ос позивачку було звільнено з займаної посади провідного спеціаліста відділення комплектування згідно п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», якою передбачено таку підставу для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення як скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посад державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (а.с. 10).

У судовому засіданні позивачка наголошувала на тому, що спірний наказ вона отримала лише 03.11.2020, перебуваючи на роботі 02.11.2020 та 03.11.2020.

Проте, підпис про отримання трудової книжки ОСОБА_1 поставила 30.10.2020. При цьому, позивачка стверджувала, що відповідач був обізнаний з тим, що вона була вагітна.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини .

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, в разі звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України дiють обмеження щодо звільнення окремих працiвникiв, установленi ст. 184 КЗпП.

Положеннями статті 184 КЗпП України визначено істотні пільги для жінок, які мають дітей і для вагітних жінок.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста (статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування жінок зазначених категорій здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Як убачається з довідки Кагарлицької РЦЛ, ОСОБА_5 перебуває на обліку з 16.10.2020 в Кагарлицькій РЦЛ у зв`язку з вагітністю (а.с. 8).

Як стверджувала у судовому засіданні позивачка, вона неодноразово повідомляла керівництво Кагарлицького районного військового комісаріату про те, що вона є вагітною.

Після перебування на лікарняному та самоізоляції, у перший день виходу на роботу 02.11.2020 позивачка надала відповідачу- 1 виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 28.10.2020 б/н, яка свідчила про стан її вагітності (а.с. 9).

Однак, незважаючи на її стан, відповідачем- 1 прийнято спірний наказ про її звільнення.

У ході розгляду справи як свідок був допитаний ТВО військового комісара Кагарлицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_6 , який повідомив, що про вагітність позивачки йому стало відомо лише 02.11.2020, тобто після її звільнення. При цьому, наголошував, що до цього часу позивачка про свій стан не розголошувала, а відтак на момент її звільнення не було підстав для залишення її на роботі в силу ст. 184 КЗпП України.

Також, стверджував, що про конкурс начальник відділу кадрів особисто телефонував позивачці та повідомляв про можливість подання документів для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади.

На запитання суду, чому позивачка була на роботі 02 та 03 листопада 2020 року та розписувалася в журналі про прийняття та здачі чергувань службових приміщень та журналі перевірки протипожежного стану приміщень, повідомив, що журнали лежать на вході в приміщення, а відтак, можливо позивачка розписалася в них. Стверджує, що на роботі позивачка 02 та 03 листопада 2020 року була відсутня, табелювання її робочого часу не здійснювалося.

При цьому, трудову книжку вона отримала 30.10.2020, а відтак знала про своє звільнення ще 30.10.2020.

Також, у ході розгляду справи, судом допитано як свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , працівників Кагарлицького районного військового комісаріату, які повідомили, що позивачка перебувала на роботі 02 та 03 листопада 2020 року на роботі та ніхто її не попереджував про звільнення. Лише 03.11.2020 їй було повідомлено про те, що вона наказом від 30.10.2020 була звільнена з займаної посади.

Однак, оскільки свідчення свідків містять суперечливі відомості щодо ознайомлення позивачки з датою її звільнення та перебування її на роботі 02 та 03 листопада 2020 року, вони не можуть братися судом до уваги.

А тому, суд вважає непідтвердженими доводи позивачки про винесення спірного наказу 03.11.2020, незважаючи, що він датований 30.10.2020, оскільки це не підтверджено належними та допустимими доказами.

У той же час, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час звільнення була вагітною, а відтак мала переважне право, за будь-яких умов, на залишення на роботі.

При цьому, не приймаються до уваги посилання відповідачів на той факт, що на момент винесення спірного наказу, відповідач-1 був необізнаний з її станом вагітності, оскільки норма ст. 184 КЗпП України чітко передбачає заборону на звільнення вагітних жінок.

Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

На вимогу суду відповідачем-2 надано довідку середньоденний заробіток ОСОБА_5 у розмірі 390,70 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 8204,70 грн. (а.с. 61).

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 02.11.2002 по 11.05.2021 у складає 130 днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02.11.2002 по 11.05.2021, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 50791,00 грн. (390,70 грн. х 130).

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання, де середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8204,70 грн. із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів - підлягає до негайного виконання.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги викладене, на думку суду, позивачем у повному обсязі доведено правомірність заявлених вимог, що є підставою для задоволення позову.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Кагарлицького районного військового комісаріату від 30.10.2020 №86 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади провідного спеціаліста відділення комплектування, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділення комплектування у Кагарлицькому районному військовому комісаріаті.

Стягнути з Кагарлицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ - 09592580) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає сплаті у розмірі 50 791 (п`ятдесят тисяч сімсот дев`яносто одна) грн., з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8204 (вісім тисяч двісті чотири) грн. 70 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 17 травня 2021 р.