Рішення № 96966078, 17.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року 320/11908/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки Міністра оборони України від 20.08.2020 №140КП про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки винесений особою, яка не мала на це право. Так, позивач стверджує, що наказ про попередження про неповну службову відповідність повинен виносити його керівник - командувач Сил логістики Збройних Сил України Вишнівський Олег, оскільки начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква підпорядковується командувачу Сил логістики Збройних Сил України.

Також, позивач вказує, що йому невідомо чи проводилось службове розслідування щодо обставин, викладених у наказі від 20.08.2020, оскільки до нього не доводився до відома наказ про призначення службового розслідування.

Крім того, позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що ним не було організовано отримання дозволу на передачу нерухомого майна в оренду, є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 , який працював на посаді економіста з договірних та претензійних робіт, повинен був провести всі необхідні дії для укладення договору оренди нерухомого майна.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки за результатами проведення службового розслідування було встановлено, що начальник КЕВ м. Біла Церква підполковник ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів 4, 5, 8 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 №778, не отримав дозвіл від Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу дозволу на передачу нерухомого майна в оренду ТОВ "ЕВП Авалон ЛТД", яке на праві господарського відання закріплено за ДП "Білоцерківський військовий торг".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 дану позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині даної ухвали недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - повернуто позивачу без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення експерта та призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 поновлено Міністерству оборони України пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву адміністративній справі №320/11908/20.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Золочівським РВ УМВС України в Харківській області 08.02.2000, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) капітана ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква Київського квартирно-експлуатаційного управління.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі доручення Міністра оборони України від 06.07.2020 №10336/з Центральним управлінням Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській області) проведена службова перевірка щодо законності передачі Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква нерухомого державного майна в оренду ТОВ "ЕВП Авалон ЛТД", яке закріплене за державним підприємством "Білоцерківський військовий торг".

Службовою перевіркою підтверджено факт незаконної передачі КЕВ м. Біла Церква в оренду ТОВ "ЕВП Авалон ЛТД" нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі та закріплено за ДП "Білоцерківський військовий торг" на праві господарського відання.

Так, зокрема, службовою перевіркою встановлено, що начальник КЕВ м. Біла Церква підполковник ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів 4, 5, 8 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 №778, не отримав від Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу дозволу на передачу нерухомого майна в оренду ТОВ "ЕВП Авалон ЛТД", яке на праві господарського відання закріплено за ДП "Білоцерківський військовий торг".

На підставі результатів службової перевірки ТВО Міністра оборони України І.Руснаком видано наказ від 20.08.2020 №140КП про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яким начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква підполковника ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність за неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині сумлінного і чесного виконання службових обов`язків, передбачених підпунктом 6 пункту 10 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква, затвердженого наказом командира військової частини А0307 від 17.12.2019 №278 щодо укладання, зміни, розірвання договорів та пунктів 4, 5, 8 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 №778, що призвело до неправомірного використання нерухомого майна, закріпленого на праві господарського відання за державним підприємством "Білоцерківський військовий торг".

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут №548-XIV).

Згідно із ст. 11 Статуту №548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Відповідно до ст. 16 Статуту №548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 26 та 27 Статуту 548-XIV визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Вирішуючи питання, чи правомірно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

До військового майна згідно статті 1 цього ж Закону належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі положень зазначеного Закону Міністерством оборони України закріплені за ДП "Білоцерківський військовий торг" на праві повного господарського відання побутовий комплекс та приміщення тракторної бригади за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Триліси, вул. Горького, 109.

Так, особливості передачі в оренду рухомого та нерухомого майна у Збройних Силах України врегульовано статтею 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Згідно цієї статті військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України. Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міністерством оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України №778 від 11.05.2000 затверджено Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду (далі - Порядок №778), який визначає процедуру надання дозволу військовим частинам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил (далі - військові частини) на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого військового майна в оренду.

Відповідно до пункту 2 Порядку №778 до військового майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" належать закріплені за військовими частинами будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо, що перебуває у державній власності.

Згідно пункту 3 Порядку №778 дозвіл на передачу юридичним і фізичним особам закріпленого за військовими частинами рухомого та нерухомого військового майна в оренду, за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки, надається військовим частинам, зареєстрованим як суб`єкти господарської діяльності у Збройних Силах, за умови, що це не заподіюватиме шкоди їх бойовій та мобілізаційній готовності (не впливатиме на повноту, своєчасність та якість виконання поставлених перед військовими частинами завдань у мирний та воєнний час).

Водночас, пунктом 4 Порядку №778 встановлено, що дозвіл військовим частинам на передачу нерухомого військового майна в оренду надається Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).

При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку №778 передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що передача нерухомого військового майна в оренду можлива лише за наявності дозволу Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями.

Як вбачається з акту службової перевірки від 03.08.2020, начальник КЕВ м. Біла Церква підполковник ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів 4, 5, 8 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 №778, не отримав від Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу дозволу на передачу нерухомого майна в оренду ТОВ "ЕВП Авалон ЛТД", яке на праві господарського відання закріплено за ДП "Білоцерківський військовий торг".

Отже, службовою перевіркою підтверджено факт незаконної передачі КЕВ м. Біла Церква в оренду ТОВ "ЕВП Авалон ЛТД" нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі та закріплено за ДП "Білоцерківський військовий торг" на праві господарського відання.

При цьому, позивачем під час розгляду справи не надано суду жодного доказу на спростування встановлених службовим розслідування факту незаконної передачі КЕВ м. Біла Церква в оренду ТОВ "ЕВП Авалон ЛТД" нерухомого державного майна, а також не надано доказу того, що при передачі нерухомого майна в оренду ТОВ "ЕВП Авалон ЛТД" він отримав дозвіл від Міністерства оборони України або уповноваженого ним орган.

Виходячи із законодавчих приписів та фактичних обставин справи, суд прийшов до висновку, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність було вчинено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом України.

Відносно доводів позивача про те, що до повноважень квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква не відноситься укладання договорів, то це не відповідає дійсності, оскільки відповідно до абзацу 6 пункту 10 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, затверджене наказом командира військової частини А0307 від 17.12.2019 №278, начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква здійснює укладання, зміну, розірвання будь-яких договорів відповідно до вимог чинного законодавства.

Відносно доводів позивача, що оскаржуваний наказ винесений особою, яка не мала на це права, суд звертає увагу на наступне.

Дисциплінарний Статут Збройних Сил України (далі - Статут), затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" №551-XIV від 24.03.1999, визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно пункту ґ) статті 48 Статуту на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, в тому числі попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби).

Крім того, згідно ст. 12 Закону України "Про дисциплінарний Статут Збройних Сил України" Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, керівники державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, командувач Національної гвардії України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Управління державної охорони України, керівники інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, користуються дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.

Отже, дана норма Закону України "Про дисциплінарний Статут Збройних Сил України" надає Міністру оборони України, в тому числі ТВО, притягувати до відповідальності начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква та виносити з цього питання відповідний наказ.

Однак, аналізуючи доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури прийняття вказаного наказу, то суд виходить з того, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення.

Щодо інших аргументів позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань, які не були дотримані відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, то в контексті обставин цієї справи необхідно також звернути увагу на таке.

Саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акту робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань, які не були дотримані відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, не може потягнути за собою скасування оскаржуваного наказу.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №826/9858/18.

Виходячи з викладеного, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем було допущено неповну службову відповідність, а тому оскаржуваний наказ відповідачем прийнято на підставі, у межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.

Водночас, в ході судового розгляду відповідачем було доведено мотивованість та обґрунтованість прийнятого наказу від 20.08.2020 №140КП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 134, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.