Рішення № 96966072, 17.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. справа № 300/888/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини 3008 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відповідно до наказу МВС України від 07.06.2017 № 475 та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178; стягнути з військової частини 3008 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 33198,44 грн.; зобов`язати відповідача видати довідку про належне до видачі речове майно, враховуючи період проходження позивачем військової служби з 09.07.1999 (день виникнення права на отримання речового майна) по 12.10.2020 (день підписання наказу про звільнення), відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178; стягнути з Військової частини 3008 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно) за період із 12.10.2020 по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 згідно наказу командира Військової частини 3008 Національної гвардії України від 12.10.2020 за № 226 був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 14.08.2020 за № 165 о/с. Проте при звільненні з військової служби, зазначає позивач, відповідач протиправно не провів з ним повний розрахунок, а саме: не виплатив компенсацію за неотримане речове майно. Позивач вказав, що звертався з відповідними рапортами від 12.10.2020 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про надання довідки про належне до видачі речове майно, враховуючи період проходження позивачем військової служби з 09.07.1999 по 12.10.2020 та про виплату грошової компенсацію вартості за неотримане речове майно. Відповідач видав ОСОБА_1 довідку № 121 від 12.10.2020 про вартість речового майна, що належить позивачу, однак така довідка містить відомості не за весь період проходження військової служби. Щодо виплати позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно, то Військова частина 3008 Національної гвардії України повідомила ОСОБА_1 про відсутність коштів на виплату такої компенсації. За вказаних обставин, на думку позивача, Військова частина 3008 Національної гвардії України порушила норми статей 117-118 Кодексу законів про працю України, оскільки не здійснила виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. ОСОБА_1 вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України щодо виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником в день звільнення з роботи. Таким чином, позивач просить суд стягнути з військової частини 3008 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України на його користь грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 33198,44 грн. та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 12.10.2020 по день фактичного розрахунку, враховуючи середньоденний заробіток 1007,36 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

09.04.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву Військової частини 3008 Національної гвардії України від 01.04.2021. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що станом на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідач не мав належних коштів на закупівлю речового майна, однак після їх надходження 31.03.2021 позивачу виплачено компенсацію за неотримане речове майно в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.03.2021 № 1008 на суму 9896,53 грн. та № 1009 на суму 22803,93 грн. Щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то відповідач вважає, що до спірних правовідносин не повинні застосуватися загальні норми трудового права щодо оплати праці, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством. Відповідач вказав, що вимоги статтей 116 та 117 Кодексу законів про працю України стосуються зобов`язань роботодавця щодо оплати праці за умови наявності вини в затримці здійснення таких виплат. При цьому, представник відповідача звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, зазначену в постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, згідно якої для визначення середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Відповідач просить суд в позові відмовити.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 з 28.12.1994 проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України. З 12.01.2019 до 12.10.2020 проходив військову службу у військовій частині 3008 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України.

30.03.2015 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 14).

Згідно наказу командира Військової частини 3008 Національної гвардії України від 12.10.2020 за № 226 ОСОБА_1 виключений з 12.10.2020 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 14.08.2020 за № 165 о/с (а.с. 15).

12.10.2020 позивач подав командиру Військової частини 3008 Національної гвардії України рапорт про видачу довідки про вартість речового майна, що належить ОСОБА_1 до видачі за період з 09.07.1999 по 12.10.2020 (а.с. 16).

12.10.2020 відповідач видав ОСОБА_1 довідку № 121 від 12.10.2020 про вартість речового майна, що належить позивачу, на загальну суму 33198,44 грн. (а.с. 17).

12.10.2020 позивач подав командиру Військової частини 3008 Національної гвардії України рапорт про виплату грошової компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки № 121 від 12.10.2020 про вартість речового майна, що належить позивачу (а.с. 22).

ОСОБА_1 листом від 06.11.2020 звернуся до відповідача про вилату йому компенсації за неотримане речове майно (а.с. 23).

Військова частина 3008 Національної гвардії України за результатом розгляду звернення позивача від 06.11.2020 листом від 03.12.2020 № 50/08/27-3320 повідомила ОСОБА_1 про відсутність коштів на виплату компенсації вартості за неотримане речове майно. Відповідач вказав, що після надходження коштів здійснить виплату компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до черги в порядку звільнення військовослужбовців, які проходили військову службу у Військовій частині 3008 Національної гвардії України (а.с. 24).

31.03.2021 відповідач виплатив позивачу компенсацію за неотримане речове майно, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.03.2021 № 1008 на суму 9896,53 грн. та № 1009 на суму 22803,93 грн.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Правові основи організації та діяльності Національної гвардії України визначає Закон України "Про Національну гвардію України" від 13.03.2014 № 876-VII. В частині 2 статті 21 цього Закону закріплено, що Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

В пункті 1 статті 9 Закону № 2011-XII закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 цього ж Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, резервістів, військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на особливий період та працівників, визначає Інструкція з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.06.2017 № 475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475).

Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Інструкції № 475 військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок №178). Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пунктом 5 Порядку № 178).

Пункт 242 розділу XII "Звільнення з військової служби" Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) визначає:

Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. [. . .] Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.03.2019 у справі № 820/660/17 вказав:

" … за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини";

"… непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/міліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України";

"…реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань".

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній гвардії України, 14.08.2020 прийняте рішення про його звільнення в запас Збройних Сил України, за станом здоров`я, яке реалізоване 12.10.2020 шляхом видачі наказу № 226, відповідно до якого позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби є 12.10.2020, про що зазначено в наказі № 226 від 12.10.2020, тобто 12.10.2018 є останнім робочим днем.

За змістом пункту 242 розділу XII "Звільнення з військової служби" Положення № 1153/2008, в день виключення зі списків особового складу військової частини з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок за грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Як встановлено судом вище, Військова частина 3008 Національної гвардії України в день звільнення ОСОБА_1 з військової служби не виплатила позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 Порядку № 178 право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

При цьому, в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

В спірному випадку позивач звернувся до Військової частини 3008 Національної Гвардії України із рапортом від 12.10.2020 про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а також із зверненням від 06.11.2020, що передбачено пунктом 4 Порядку № 178. Однак відповідачем не виплачено на день звільнення з військової служби позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, натомість надано роз`яснення про те, що таке виплата буде проведена після надходження коштів з довольчого органу.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 вчинив дії, необхідні для вирішення питання щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 30 липня 2020 року в справі № 820/5767/17, від 19 лютого 2020 року в справі № 802/1677/16-а, від 29 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, які підлягають врахуванню в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Вказані обставини свідчать про протиправну бездіяльність Військової частини 3008 Національної Гвардії України щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

В спірному випадку компенсацію за неотримане речове майно в загальному розмірі 32700,46 грн. відповідач виплатив позивачу лише 31.03.2021, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.03.2021 № 1008 на суму 9896,53 грн. та № 1009 на суму 22803,93 грн. Таким чином, дата реального виконання відповідачем обов`язку щодо повного розрахунку з позивачем при звільненні - 31.03.2021.

Щодо різниці в сумах виплати, вказаних у згаданих платіжних дорученнях від 31.03.2021 № 1008, № 1009 та грошової компенсації вартості речового майна 33198,44 грн., яка вказана в довідці № 121 від 12.10.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , то суд зазначає, що така різниця виникла внаслідок вирахування з суми 33198,44 грн. військового збору за ставкою 1,5 відсотки (33198,44/100*1,5=497,98 грн.).

Зважаючи на те, що 31.03.2021 Військова частина 3008 Національної Гвардії України виплатила позивачу грошової компенсації вартості речового майна в сумі 32700,46 грн., позов в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 33198,44 грн. задоволенню не підлягаю.

Що стосується зобов`язання відповідача видати довідку про належне до видачі речове майно, враховуючи період проходження позивачем військової служби з 09.07.1999 (день виникнення права на отримання речового майна) по 12.10.2020 (день підписання наказу про звільнення), відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, то суд вказує на таке.

12.10.2020 відповідач видав ОСОБА_1 довідку № 121 від 12.10.2020 про вартість речового майна, що належить позивачу, на загальну суму 33198,44 грн. (а.с. 17).

ОСОБА_1 вважає, що така довідка містить відомості не за весь період проходження військової служби, оскільки є розбіжності між кількістю майна з атестатом на предмети речового майна № 3 від 11.01.2019 та арматурною карткою 1927.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції 475 при вибутті з військової частини військовослужбовців (команд, підрозділів) з виключенням зі списків військових частин їм видається атестат на предмети речового майна (додаток 3), який є основним документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби. В атестаті відображається забезпеченість речовим майном, а також зазначаються номер і дата видачі атестата на льотно-технічне обмундирування, якщо воно було видане військовослужбовцю (команді, підрозділу).

Атестати на предмети речового майна також видаються військовослужбовцям строкової військової служби, які вибувають на навчання до навчальних військових частин (центрів) без виключення зі списків військової частини.

В атестаті на предмети речового майна зазначається категорія військовослужбовців та група забезпечення речовим майном.

Атестати на предмети речового майна військовослужбовцям (командам, підрозділам) видаються начальником речової служби військової частини.

Підставою для зарахування на речове забезпечення підрозділів, окремих команд та військовослужбовців за новим місцем служби є атестат на предмети речового майна та наказ командира військової частини.

У разі звільнення в запас військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом, видається атестат на предмети речового майна, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення таку особу буде призвано із запасу, до її забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Предмети речового майна, отримані понад 12 місяців до звільнення в запас, до забезпечення не зараховуються.

В даному випадку атестат № 3 виданий Військовою частиною 1241 ОСОБА_1 11.01.2019, тобто понад 12 місяців до звільнення в запас - 12.10.2020, а тому вказані в атестаті № 3 від 11.01.2019 предмети речового майна до грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не зараховуються.

Окрім цього, в рапорті від 12.10.2020 та в зверненні від 06.11.2020 позивач просив відповідача виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно згідно довідки № 121 від 12.10.2020 про вартість речового майна, що належить позивачу, без зазначення жодних зауважень щодо складу такої довідки та загальної суми 33198,44 грн. вартості за неотримане речове майно.

Окрім цього, в адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача компенсацію вартості за неотримане речове майно також в розмірі 33198,44 грн., що свідчить про його згоду з таким розміром компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства України є забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В даному випадку, на переконання суду, виплата позивачу компенсації вартості за неотримане речове майно згідно отриманої ОСОБА_1 довідки № 121 від 12.10.2020 в розмірі 32700,46 грн., є ефективний спосіб захисту порушеного права позивача на оплату праці, а тому вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу довідку про належне до видачі речове майно, задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом вище, станом на дату виключення із списків особового складу частини - 12.10.2020 відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, а така виплата належних при звільненні сум завершена фактичним виконанням 31.03.2021, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП, пункту 242 розділу XII "Звільнення з військової служби" Положення № 1153/2008. Тому період з 13.10.2020 по 31.03.2021 є періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки 12.10.2020 є останнім робочим днем позивача, а останнім днем такого розрахунку є саме 31.03.2021 - день коли позивач фактично отримав кошти у своє володіння, тобто з ним проведено остаточний розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністативного суду, викладеній в постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.

Щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум, то суд погоджується з розрахунком позивача, викладеним в позовній заяві (а.с. 6).

Відповідно до довідок відповідача розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці, що передували місяцю в якому відбулося звільнення з військової служби, становив: за серпень 2020 року - 21002,27 грн., за вересень 2020 року - 40447,00 грн., усього 61449,27 грн.; при ділення цієї суми на 61 календарний день середньоденне грошове забезпечення становить 1007,37 грн. (а.с. 25-28).

Період затримки розрахунку при звільненні обраховується починаючи з першого дня після звільнення до остаточної виплати належних позивачу сум (13.10.2020 по 31.03.2021) становить 170 календарних днів.

З огляду на норму частини 5 статті 242 КАС України, при застосуванні статті 117 КЗпП, вважає за необхідне застосувати висновки Великої Палати Верховного суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (повний текст 24.02.2020), щодо права суду зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, а саме:

81. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

91. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

92. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).

Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду в подальшому викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/817, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц.

Застосовуючи наведені Великою Палатою Верховного Суду критерії до обставин цієї справи суд враховує таке:

- період затримки відповідачем виплати належної позивачу при звільненні суми 33198,44 грн. був доволі тривалим (170 днів);

- позивач добросовісно та послідовно вчиняв дії щодо отримання належної йому грошової компенсації за неотримане речове майно. Зокрема, в день виключення його зі списків особового складу подав рапорт командиру Військової частини 3008 про виплату йому грошової компенсації за нетримане речове майно, що відповідає вимогам Порядку № 178. В подальшому після звільнення позивач звернувся до відповідача із зверненням від 06.11.2020 про виплату належної йому грошової компенсації за неотримане речове майно;

- ОСОБА_1 в жовтні 2020 року отримав одноразову вихідну допомогу при звільненні в розмірі 252793,75 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 56625,80 грн. та заробітну плату за жовтень 2020 року в розмірі 7828,45 грн. (з вирахуванням обов`язкових платежів), всього на загальну суму 321029,89 грн. (довідки за період з січня 2019 по жовтень 2020, за жовтень 2020, а.с. 26-28, 39).

Таким чином, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 354228,33 гривень, з яких: грошове забезпечення 321029,89 гривень (90,63%) та компенсація за неотримане речове майно 33198,44 гривень (9,37%).

Сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату компенсації за невикористане речове майно, становить 171252,90 гривень (1007,37 х 170, з яких 1007,37 грн. середньоденне грошове забезпечення, 170 календарних днів період затримки розрахунку при звільненні).

Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 16046,40 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (9,37% від 171252,90).

Такий висновок суду щодо пропорційності вішкодування та порядку розрахунку сум, які підлягають присудженню працівнику за затримку розрахунку при звільненні відповідає застосуванню норм статей 116-117 КЗпП України, викладеній в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністативного суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде стягнення виходячи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.10.2020 по 31.03.2021 в розмірі 16046,40 грн. Ця сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів, однак суд не бачить підстав зазначати вказану інформацію в резолютивній частині рішення, оскільки нарахування таких платежів прямо передбачено податковим законодавством і не потребує уточнення в рішенні суду.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.03.2015, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3008 Національної гвардії України (ідентифікаційний код - 08803572, вулиця Некрасова, 72, місто Вінниця, 21007) щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Військової частини 3008 Національної гвардії України (ідентифікаційний код - 08803572, вулиця Некрасова, 72, місто Вінниця, 21007) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16046 (шістнадцять тисяч сорок шість) гривень 40 копійок.

В задоволенні позову в решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина 3008 Національної гвардії України, ідентифікаційний код - 08803572, вулиця Некрасова, 72, місто Вінниця, 21007.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.