Рішення № 96966044, 18.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. справа № 300/109/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 008406/0702 від 30.12.2020, № 008409/0702 від 30.12.2020, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) 12.01.2021 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 008406/0702 від 30.12.2020, № 008409/0702 від 30.12.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 винесено оскаржувані повідомлення-рішення № 008406/0702 від 30.12.2020, № 008409/0702 від 30.12.2020, якими донараховано позивачу єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 25922,38 грн та застосовано фінансову санкцію в розмірі 1020,00 грн, оскільки ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець до січня 2020 року, коли ним була подана заява в ЦНАП м. Івано-Франківська, відповідно до якої підприємницька діяльність була припинена, а в державний реєстр була занесена інформація про припинення його діяльності. На думку позивача, донараховані суми зі сплати єдиного податку є безпідставними, оскільки він як ФОП ОСОБА_1 не мав права та й не міг включити до обсягу доходів за період 01.01.2017 по 31.10.2020 суми доходів отриманих від ТОВ "Конфеціоні Роза" та ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" в розмірі 414758,05 грн, так як договори з вказаними товариствами були укладені ним, як фізичною особою ОСОБА_1 , а не як ФОП ОСОБА_1 . Позивач звертає увагу, що згідно п. 4.3 договору оренди нерухомого майна №1 від 22 травня 2018 року з ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" визначено, що Орендар, при сплаті орендної плати фізичній особі Орендодавцю, як податковий агент, згідно чинного законодавства, нараховує та сплачує ПДФО і військовий збір в розмірі встановленому законодавством з суми орендної плати, що належить до сплати Орендодавцю і залишок коштів перераховує на картковий рахунок Орендодавця. Також позивач вказує на те, що позапланова документальна перевірка ГУ ДПС в Івано-Франківській області проводилась щодо ФОП ОСОБА_1 , а рішення за її результатами застосовуються до позивача як фізичної особи ОСОБА_1 , а не підприємця. В зв`язку із наведеним позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 008406/0702 від 30.12.2020, № 008409/0702 від 30.12.2020 є протиправними і таким, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

22.01.2021 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.53-54).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.02.2021. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що позивач не забезпечив зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів та занизив обсяги доходу за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 в сумі 414758,05 грн. Відтак, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , складено акт від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_2 згідно якого встановлено, що позивачем занижено обсяг доходу за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 в сумі 414758,05 грн, в результаті не включення до обсягу доходу, за відповідний період, суми доходу, отримані від платників податків ТОВ "Конфеціоні Роза" та ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" на загальну суму 414758,05 грн, в зв`язку із чим відбулося заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20 737,90 грн (414758,05 х 5%), в тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 1551,72 грн, за 4 квартал 2017 року у сумі 9447,68 грн, за 1 квартал 2018 року у сумі 5000,00грн, за 1 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн, за 2 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн, за 3 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн. та штрафні санкції в розмірі 25% в сумі 5184,48 грн. Також, що позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн податковим повідомленням-рішенням № 008409/0702 за порушення у вигляді не забезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів. Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення від 30.12.2020 №008406/0702 та №008409/0702 прийняті на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.63-65).

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , з 05.04.2006 по 31.01.2020 був зареєстрований фізичною особою підприємцем за такими видами підприємницької діяльності: Код КВЕД 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (основний); Код КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності; Код КВЕД 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (а.с.70).

Судом встановлено, що на підставі п. 20.1.2 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.7 п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст.82 гл. 8 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, п.2 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, наказів ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 09.11.2020 року № 1383 та від 25 листопада 2020 року № 1488, виданих згідно прийнятого суб`єктом господарювання рішення про припинення підприємницької діяльності від 31.01.2020 та доповідної записки управління податкового аудиту ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 06.11.2020, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Гурським М. І. проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

За результатами перевірки складено акт від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення платником податків - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 :

- п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, а саме: незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів;

- п.292.1 ст.292 та пп.2 п.293.3 ст. 293 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями) в результаті чого донараховано єдиного податку на загальну суму 20 737,90 грн, в тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 1551,72 грн, за 4 квартал 2017 року у сумі 9447,68 грн, за 1 квартал 2018 року у сумі 5000,00 грн, за 1 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн, за 2 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн, за 3 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн (а.с.15-31).

Не погодившись з висновками акту перевірки від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся ГУ ДПС в Івано-Франківській області із запереченнями, за результатами розгляду яких, відповідачем надано відповідь № 6734/10/09-19-17-02-19 від 30.12.2020, та зазначено, що викладена платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 позиція в запереченні про те, що перевіряючим безпідставно не були взяті до уваги надані фотокопії договорів, укладених між фізичною особою-громадянином України ОСОБА_1 та суб`єктами господарювання ТОВ "Конфеціоні Роза" та ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД", є не правомірною, так як зазначені документи не стосуються діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 і не спростовують зазначені висновки в акті перевірки щодо заниження обсягу доходу за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 в сумі 414758,05 грн, а відтак висновки акту перевірки залишено без змін (а.с.8-10).

На підставі встановлених порушень, висвітлених у вказаному вище акті перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 008406/0702 від 30.12.2020 форми "Р", за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 25922,38 грн з яких - 20737,90 грн - за податковими зобов`язаннями, 5184,48 грн. - штрафна санкція (а.с.12);

- податкове повідомлення-рішення № 008409/0702 від 30.12.2020 форми "Р" яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, ст. 121 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1020,00 грн (а.с.13).

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № 008406/0702, № 008409/0702 від 30.12.2020 позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи, поряд з іншим, мають право проводити документальні (позапланові виїзні) перевірки.

Підстави перевірки, її зміст, обсяг, строки, порядок проведення, оформлення результатів актом перевірки та вручення його платнику податків, винесення податкових повідомлення-рішень визначені положеннями абзаців 1, 4 і 5 підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1, пунктів 78.4, 78.6 статті 78, пункту 82.2 статті 82, абзаців 1, 4 пункту 86.3 статті 86, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.

Як зазначено судом вище, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 , де зафіксовано відповідні податкові правопорушення.

В подальшому на підставі акта перевірки від 08.12.2020, відповідачем винесено два податкові повідомлення-рішення від 30.12.2020, якими донараховано позивачу податкові зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб і застосовано штрафні санкції.

У суду відсутні підстави перевіряти дотримання відповідачем порядку призначення, проведення і оформлення результатів перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані рішення, так як позивач не вказує на будь-які такі порушення відповідних процедур, крім правомірності і обґрунтованості змісту висновків, сформованих внаслідок неповного дослідження, відображення і фіксації усіх обставин, яким перевіряючими надано неналежну правову оцінку.

Відтак в контексті вказаного суд вважає за необхідне дослідити доводи та аргументи сторін щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу ХIV Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.

Суд зазначає, що в даному випадку, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку ІІІ групи.

Відповідно до п.293.3 ст.292 Податкового кодексу України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України).

Згідно з п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Визначення поняття доходу наводиться і в пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, зокрема дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно.

Відповідно до підпункту 292.1.1. пункту 292.1 статті 292 ПК України, доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПК України.

Згідно п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» від 19.06.2015 № 579, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. за № 800/27245 (далі - Порядок № 579).

Відповідно до п. 6 Порядку № 579, платник податку заносить до книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графах 2 - 6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункт 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі; 4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати; 5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3; 6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 7) у графі 6 відображається загальна сума доходу як сума граф 4 і 5; 8) у графах 7 і 8 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1 - 5 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ.

Пунктом 292.4. ст. 294 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Отже, у разі отримання доходу в готівковій або безготівковій, матеріальній або нематеріальній формі фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку запис в Книзі здійснюється окремими рядками за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, у гривнях. Доходом платника єдиного податку фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст.292 ПКУ.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). (п. 292.6 ст. 292 ПК України).

Отже, відповідно до наведених правових норм, платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці) обліковують отримані доходи у книзі обліку доходів і витрат, за формою та в порядку, що встановлений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З матеріалів справи, зокрема, змісту акту перевірки слідує, що згідно отриманої інформації із центральної бази даних України, Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів за період з 01.01.2017 по 31.10.2020, відповідачем зафіксовано заниження обсягу доходу платником податків ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 в сумі 414758,05 грн, та відповідно встановлено заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20 737,90 грн. (414758,05 х 5%), в тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 1551,72 грн., за 4 квартал 2017 року у сумі 9447,68 грн., за 1 квартал 2018 року у сумі 5000,00 грн., за 1 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн., за 2 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн., за 3 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн.

Однак, суд не погоджується із такими висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 , з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Цивільний кодекс України (стаття 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Стаття 24 Цивільного кодексу України встановлює, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.

Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.

Водночас, сам по собі факт реєстрації фізичної особи підприємцем не може бути підставою для визначення всіх укладених такою особою правочинів, за якими вона отримує дохід, такими, що укладені в межах підприємницької діяльності, а також даний статус не може обмежувати прав фізичної особи, які випливають з її цивільної правоздатності та дієздатності.

Тобто фізична особа, перебуваючи в статусі суб`єкта господарювання, вправі здійснювати не заборонені відносини, зокрема, укладати договори від свого імені як фізична особа, поза межами підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України встановлено особливості порядку оподаткування доходів, отриманих фізичною особою (не підприємцем).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

За своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Відтак, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.

Таким чином, відповідач у ході перевірки повинен встановити чи стосуються отримані позивачем грошові кошти його систематичної, самостійної діяльності щодо реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг відповідно до КВЕД, визначених в реєстраційних документах позивача та чи спрямовані такі операції на отримання прибутку в межах господарської діяльності.

Згідно матеріалів справи між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" (орендар) укладеного договір оренди від 22.05.2018 № 1, за умовами якого, загальна сума місячної оплати становить 10530,00 грн (а.с.33-35).

Також, між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Конфеціоні Роза" (орендар) укладеного договір оренди від 01.03.2016 №1, за умовами якого, загальна сума місячної оплати становить 18630,00 грн (а.с.38-41).

Суд зазначає, що позивачем не заперечується отримання ним за період 01.01.2017 по 31.10.2020 суми доходів від ТОВ "Конфеціоні Роза" та ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" в розмірі 414758,05 грн.

Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 05.04.2006 по 31.01.2020 був платником єдиного податку третя група ставка 5%. Свою діяльність у перевіряємий період здійснював згідно наступних кодів КВЕД: 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (основний); 70.22 консультування з питань комерційної діяльності; 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Таким чином, згідно КВЕД, визначених позивачем в реєстраційних документах спрямованих на отримання прибутку в межах господарської діяльності, не має такого виду діяльності як надання в оренду приміщень ( КВЕД 68.20).

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем жодним доказом не доведено що ОСОБА_1 , саме як фізична особа-підприємець в межах здійснення господарської діяльності був одержувачем грошових коштів в розмірі 414758,05 грн, виплачених ТОВ "Конфеціоні Роза" та ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД", згідно договорів оренди, а відтак у відповідача відсутні будь-які законні підстави визначати наведену суму грошових коштів у якості не облікованого та додаткового доходу позивача, як фізичної особи-підприємця, та відповідно нараховувати будь-які додаткові податкові зобов`язання, зокрема єдиний податок.

Крім того, судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо віднесення вищенаведеної суми грошових коштів, виплачених ТОВ "Конфеціоні Роза" та ТОВ "Українські хімічні технології ЛТД" до оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 як платника на спрощеній системі оподаткування 3 групи.

Зважаючи на викладене, висновки відповідача щодо заниження позивачем як фізичною особою-підприємцем задекларованого доходу, одержаного за результатами його господарської діяльності, є протиправними, і такими, що не підтверджуються фактичними обставинами.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 008406/0702 від 30.12.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Єдиний податок з фізичних осіб" в сумі 25922,38 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 20737,90 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5184,48 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 008409/0702 від 30.12.2020, яким було застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного термін) подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст.44 ПК України).

В силу п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Судом встановлено, що позивачем не представлено для перевірки Книгу обліку доходів та витрат. У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.177.10 ст.177 ПК України.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як встановлено відповідно до акту перевірки, платником податків ФОП ОСОБА_1 до перевірки документи за перевірений період не надано, а саме, не надано: договори на підставі яких проводились взаєморозрахунки з постачальниками/покупцями; розрахункові документи, щодо проведення розрахунків за придбані/продані товари, банківські виписки про рух коштів на рахунках та інше щодо проведення розрахунків; книги обліку доходів та витрат; інші первинні документи. В результаті ненадання документів, складено акт від 27.11.2020 № 174/09-19-07-02/ НОМЕР_2 «Про ненадання платником податків ФОП ОСОБА_1 документів до перевірки».

При цьому, позовна заява не містить жодних аргументів щодо протиправності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1020 грн.

Оскільки, позивачем не надано суду первинних документів, як доказ підтвердження їх зберігання, а також не доведено позивачем подання таких документів контролюючому органу, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 121.1 ст. 121 ПК України та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.12.2020 №008409/0702.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, підлягають до задоволення частково, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 008406/0702 від 30.12.2020.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що квитанцією № 0.0.1970581858 від 11.01.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору у загальному розмірі 908,00 грн (а.с.1).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи та часткового задоволення позовних вимог, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 873,59 грн, що пропорційно становить 96,21 % задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області № 008406/0702 від 30.12.2020.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 873 (вісімсот сімдесят три) гривні 59 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.