Рішення № 96965996, 17.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. справа № 300/1143/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні його на пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та зобов`язання здійснити переведення його з 28.12.2020 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, врахувавши загальний трудовий стаж державного службовця.

30.03.2021 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.05.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 07.12.2020 йому згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ №224443 встановлено другу групу інвалідності з 24.11.2020 без переогляду. У зв?язку з наведеним, позивач як інвалід ІІ групи, що має стаж на посаді державної служби понад 19 років 11 місяців та 22 дні, звернувся до відповідача із заявою від 28.12.2021 про переведення його на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, врахувавши загальний трудовий стаж державного службовця. Однак, 08.01.2021 відповідач відмовив позивачу у переведення на інший вид пенсії, з тих підстав, що період роботи, а саме з 04.07.2001 до 26.04.2005 включно та з 22.05.2006 до 29.11.2010 включно, в органі місцевого самоврядування не може бути зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки така посада є посадою органу місцевого самоврядування.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що у відповідача відсутні підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 позивач не працював на посаді державного службовця та станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний стаж державної служби 20 років, так як до стажу державної служби не підлягає зарахуванню період роботи позивача з 04.07.2001 до 26.04.2005 включно та з 22.05.2006 до 29.11.2010 включно на посадах органу місцевого самоврядування.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 27.05.2011 отримував пенсію за віком на підставі Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а з 01.05.2020 переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №224443 від 07.12.2020 ОСОБА_1 з 24.11.2020 встановлено другу групу інвалідності без переогляду(а.с.7).

28.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, у зв?язку із встановленням йому 07.12.2020 інвалідності другої групи загального захворювання..

08.01.2021 відповідач листом за №15 відмовив ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, з тих підстав, що період роботи позивача з 04.07.2001 до 26.04.2005 включно та з 22.05.2006 до 29.11.2010 включно в органі місцевого самоврядування не може бути зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки така посада є посадою органу місцевого самоврядування (а.с.15-17).

Позивач, вважаючи протиправною відмову у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу», звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами частини 9 статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу», та мають передбачений частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» страховий стаж.

Підставою відмови відповідача від 08.01.2021 у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723 - ХІІ є незарахування періоду роботи позивача з 04.07.2001 до 26.04.2005 включно та з 22.05.2006 до 29.11.2010 включно, в органі місцевого самоврядування до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки така посада є посадою органу місцевого самоврядування.

При цьому, виходячи з аналізу змісту положень пунктів 10 та 12 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, у питаннях пенсійного забезпечення законодавець розрізняє державних службовців та осіб, які перебувають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зокрема в частині набутого стажу.

Відповідно до статті 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Враховуючи викладене, а зокрема те, що станом на 01.05.2016 (дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.) позивач не обіймав посаду державного службовця, а стаж перебування на посаді в органі місцевого самоврядування, в силу Закону № 889-VIII, віднесений до стажу державної служби, а отже і до відповідних категорій посад державних службовців, відтак умови призначення позивачу пенсії державного службовця мають визначатися на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Як вже зазначено судом, відповідно пункту 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач на підставі рішення І сесії ХХІ скликання сільської ради від 06.12.1990 обраний головою Цуцилівської сільської ради народних депутатів Надвірнянського району Івано-Франківської області.

19.05.1994 позивач прийняв присягу державного службовці та йому присвоєно десятий ранг державного службовця.

14.04.1998 позивач звільнений з посади сільського голови у зв?язку із закінченням строку повноважень.

17.04.1998 позивача на підставі розпорядження голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області №10-к від 16.04.1998 прийнятий на посаду спеціаліста І категорії з питань бюджету, фінансів та економічного розвитку Надвірнянської районної ради.

13.05.1998 на підставі розпорядження голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області №19-к призначений на посаду заступника керівника секретаріату виконавчого апарату ради, завідувача загально-організаційного відділу Надвірнянської районної ради.

29.10.1999 позивачу присвоєно дев?ятий ранг державного службовця.

31.03.2000 позивач на підставі розпорядження голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області №8-к призначений на посаду керуючого апаратом, завідувача загального організаційного відділу.

07.12.2001 позивачу присвоєно 9-ий ранг посадової особи місцевого самоврядування та прийнято присягу.

29.01.2003 позивач на підставі розпорядження голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області №3-к призначений на посаду керуючого справами виконавчого апарату-заступника керівника секретаріату районної ради.

27.05.2004 позивач на підставі розпорядження голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області №9-к призначений на посаду заступника керуючого справами - завідувача організаційного відділу.

26.04.2005 позивач на підставі розпорядження голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області №6-к звільнений з роботи за власним бажанням.

26.04.2005 позивач на підставі розпорядження голови Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №22 призначений на посаду першого заступника голови Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області та йому присвоєно 8-ий ранг державного службовця.

22.05.2006 позивач на підставі розпорядження голови Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №41 звільнений з посади у зв?язку з переходом на виборну посаду голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області.

22.05.2006 позивач згідно рішення Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області від 25.04.2006 за №5-1/2006 обраний головою Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області .

08.06.2006 позивачу присвоєно 5-ий ранг посадової особи місцевого самоврядування.

29.11.2010 позивач розпорядженням голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області №40-к звільнений у зв?язку із закінченням строку повноважень голови Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області (а.с.9-12).

Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача, з 04.07.2001 до 26.04.2005 включно та, з 22.05.2006 до 29.11.2010 включно, на посаді в органі місцевого самоврядування, віднесений до відповідних категорій посад державних службовців, підлягає зараховуванню до стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.

За таких обставин, станом на 01.05.2016 (на день набрання чинності Законом № 889-VIII) як зазначає сам позивач у позовній заяві, він мав 19 років 11 місяців та 22 дні стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як уже встановлено судом, ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року) не працював на посаді державного службовця.

Враховуючи викладене, а також те, що та станом на 01.05.2016 позивач, як особа, що набула стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, не набув його в розмірі достатньому для призначення пенсії державного службовця - 20 років, що є не достатнім для призначення йому з 28.12.2020 (дата звернення до відповідача) пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899.

Як наслідок, позивач не набув права на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, з огляду на положення п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899.

Такі висновки суду, відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі за № 822/524/18 (Пз/9901/23/18) та в силу приписів частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України застосовані в даній адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Главач І.А.