Рішення № 96965989, 17.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. справа № 300/631/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді О. Л. Тимощука, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини А1241 Національної гвардії України

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання провести нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

Адвокат Боднарчук А.М. в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) 24.02.2021 звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини А1241 Національної гвардії України (надалі, також відповідач, ВЧ А1241) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 вересня 2017 року.

Підставою звернення до суду слугувала протиправна, на переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за вищевказаний період.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає позов таким, що складений з порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зокрема вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а щодо індексації грошового забезпечення вказав, що з 01.01.2016 по 13.09.2017 розмір грошового забезпечення позивача збільшувався за рахунок преміювання та перевищував ймовірний розмір виплати індексації. Окрім цього відповідач заперечив обґрунтованість понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Тому просив відмовити в задоволенні позову повністю або залишити позовну заяву без розгляду, враховуючи пропущення строку звернення до суду.

1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Позовна заява надійшла до суду 24.02.2021 (а.с.1-6).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.27-28).

До суду, 15.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №50/41-364 від 15.03.2021 (а.с.33-38)

Інших документів на адресу суду не надходило.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в строк на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

ОСОБА_1 проходив службу в Національній гвардії України. Наказом командира військової частини 1241 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України №225 від 13.09.2017 передбачено, що майора ОСОБА_1 наказом командувача Національної гвардії України від 01.09.2017 №119 о/с за станом здоров`я звільнено в запас Збройних Сил України. Вислуга років - календарна 12 років, 02 місяці, 02 дні, пільгова 13 років 01 місяць 11 днів (а.с.9).

Уповноважений представник позивача 22.01.2021 звернувся до відповідача з адвокатським запитом в якому просив: - надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 13.09.2017; - сплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 13.09.2017 (а.с.10-11).

Відповідачем надано відповідь у формі листа №50/41-109 від 29.01.2021, у якому зазначено, що службовцям Національної гвардії України визначено преміювання в розмірі 525%. Дане розпорядження видано на виконання вимог п. 6 протоколу №3 засідання Кабінету Міністрів України від 20.01.2016. Відповідач вказав, що протягом 2016-2018 років грошові доходи військовослужбовців Національної гвардії України збільшувалися, у тому числі і ОСОБА_1 , що перевищували його ймовірний розмір виплати індексації.

Вважаючи протиправним не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі, також - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі, також - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому, абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі, також - Закон №1282-XII).

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі, також - Порядок №1078).

Так, пунктом 11 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом абзаців 1, 2, 5, 6 пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до абзацу 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати (надалі також Інструкція).

Пунктом 2 цього Наказу передбачено дію Інструкції поширити на всіх юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи незалежно від форм власності й організаційно-правових форм господарювання.

Відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників.

Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ.

Виходячи зі змісту позовних вимог, позивачу не проведено індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 13.09.2017. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на пропуск строку звернення з цією позовною вимогою та те, що за рахунок преміювання протягом 2016-2018 років грошові доходи позивача перевищували ймовірний розмір індексації.

З приводу застосування місячного строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, індексація грошового забезпечення є складовою фонду оплати праці. Тому, враховуючи спеціальну норму - статтю 233 Кодексу законів про працю України щодо оплати праці осіб будь якої професії і організаційної форми роботодавця, позовна вимога позивача стосовно зобов`язання виплати індексації грошового забезпечення не обмежується будь яким строком.

Суд зазначає, що питання застосування строків звернення до суду щодо грошового забезпечення військовослужбовців законодавством не передбачено. За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Суд додатково зазначає, що правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладений в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №823/1023/16, від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 26 червня 2019 року у справі №826/15235/16.

Стосовно індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (у разі підвищення тарифних ставок (окладів)), є базовим при проведенні індексації.

Так, відповідно до довідки про всі види та розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , посадовий оклад в 2017 році становив 1020 грн (а.с.14).

Зазначений розмір посадового окладу встановлений Схемою посадових окладів офіцерського складу територіальних управлінь Національної гвардії України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.06.2014 №596, яка набрала чинності 22.07.2014 та втратила чинність 23.03.2018 на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №172 від 03.03.2018.

Таким чином, з 22.07.2014 по 03.03.2018 тарифна ставка (оклад) позивача не змінювався, а тому його грошове забезпечення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, підлягає індексації. У даному контексті суд наголошує, що збільшення преміювання ніяким чином не впливає на ймовірний розмір виплати індексації, про що зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву.

Суд звертає увагу, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Як встановлено судом з відзиву на позов, з 01.01.2016 по 13.09.2017 (моменту звільнення з військової служби), індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. Водночас, суд зазначає, що відповідно до інформації з офіційного вебсайту Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з моменту встановлення посадового окладу позивача перевищував поріг індексації 103%, тому його грошові доходи підлягали індексації відповідно до приписів Порядку №1078.

У відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 за №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 за №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу, яка еквівалентна вартості споживчих товарів і послуг.

Враховуючи наведене, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не можуть бути підставою для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» сум індексації за період з 01.01.2016 по 13.09.2017.

Правий висновок щодо обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення зроблені в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року, справа №825/565/17, від 21 листопада 2019 року, справа №815/5547/17, від 19 липня 2019 року, справа №240/4911/18, які взяті судом до уваги при прийнятті рішення в даній адміністративній справі.

Тому, беручи до уваги висновок суду про наявність правових підстав для здійснення нарахування і виплати індексації грошових доходів позивача, а також, про протиправність бездіяльності щодо здійснення таких виплат, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн, подано:

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728, виданого 09.06.2020 Боднарчуку Андрію Михайловичу (а.с.18);

- копію ордера серії ФІ №095749 про надання правничої допомоги позивачу в Івано-Франківському окружному адміністративному суді від 02.10.2020 (а.с.19);

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.10.2020, за яким клієнтом визначений ОСОБА_1 , адвокатом ОСОБА_2 (а.с.20);

- розрахунок винагороди згідно договору на суму 1000 грн (а.с.21);

- акт приймання-передачі виконаної роботи на суму 1000 грн (а.с.22);

- довідка №15/02 від 23.02.2021, видана адвокатом Боднарчуком Андрієм Михайловичем про те, що розмір плати за підготовку даної позовної заяви становитиме 1000 грн (а.с.23);

- квитанцію до прибуткового касового ордера №86 від 23.02.2021 про сплату позивачем суми 1000 грн за договором про надання правової (правничої) допомоги від 02.10.2020 (а.с.24).

Водночас, відповідач у відзиві заперечив проти визначеного розміру судових витрат, зазначивши, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд відшкодовує лише ті витрати, які як вважається були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Відповідач зазначає, що по-перше, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, що в свою чергу являється справою незначної складності, по-друге позивач сам вибрав спосіб реалізації свого права шляхом оплати витрат на правничу допомогу, хоча міг скористатись цим безоплатно фахівцями безоплатної правової допомоги.

З приводу заперечення відповідача, суд зазначає, що позивач володіє свободою вибору представника, тому право скористатись кваліфікованою юридичною допомогою адвоката не може обмежуватися, як і обов`язок оплати його послуг. Процесуальні норми, в разі задоволення позову, покладають на відповідача суб`єкта владних повноважень обов`язок відшкодування судових витрати, в тому числі витрат на кваліфіковану правову допомогу.

Таким чином, на переконання суду у відповідності до статті 134 КАС України, доведено понесення позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 1000 грн, а тому вони підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.01.2019, такі не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1241 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14323422) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 13.09.2017.

Зобов`язати Військову частину А1241 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 13.09.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А1241 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14323422) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач - Військова частина А1241 Національної гвардії України, адреса: вул. Чорновола, буд. 161, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 14323422.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.