Рішення № 96965976, 17.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 травня 2021 року Справа № 280/1506/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням наданих архівних довідок за №№ 174/03-17, 175/03-17, 176/03-17 та 177/03-17 від 18 листопада 2020 року, які підтверджують період роботи у колгоспі ім. ХХІ з`їзду КПРС Джанкойського району Кримської області з 05 грудня 1984 року по 1991 рік.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 12 березня 2021 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, додавши до неї, зокрема, довідки про його стажу та заробітну плату №174/03-17, №175/03-17, №176/03-17 та №177/03-17 від 18 листопада 2020 року, видані Адміністрацією Медведівського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим. Проте, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, оскільки вказані довідки не взяті до уваги, так як видані на території, яка на теперішній час непідконтрольна українській владі. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 05 квітня 2021 року надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№19486), в якому із посиланням на статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначає, що надані позивачем довідки, видані Адміністрацією Медведівського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим є недійсними і не створюють правових наслідків. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Листом відповідача від 27 жовтня 2020 року № 0800-2077-8/56471 позивачу надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу - 27 років, наявність якого дає право на пенсію заявнику після досягнення 60 років. Стаж роботи позивача згідно наданих документів 21 рік 07 місяців 13 днів. Період робота з 05 грудня 1984 року по 31 липня 1999 року не враховано, оскільки в трудовій книжці колгоспника в графах 13, 14 відсутній підпис особи, що засвідчує запис про відпрацьовані трудодні та печатка колгоспу. Також відсутній запис про звільнення, засвідчений печаткою та підписом.

29 грудня 2020 року позивачем надано заяву про прийняття уточнюючих довідок №174/03-17, №175/03-17, №176/03-17 та №177/03-17 за період роботи з 05 грудня 1984 року по 1991 рік, виданих 18 листопада 2020 року адміністрацією Медведівського сільського поселення Джанкойського району Республіки Крим з додаванням їх копій для підтвердження стажу роботи у період, який не враховано до його страхового стажу.

Листом відповідача від 12 січня 2021 року № 279-11877/Ф-02/8-0800/21 позивача повідомлено про відсутність підстав для прийняття вказаних довідок у зв`язку з тим, що вищезазначені довідки видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі- Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон № 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини першої статті 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що згідно архівної довідки №175/03-17 від 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 працював в колгоспі ім. ХХІ з`їзду КПРС Джанкойського району Кримської області, Україна з грудня 1984 року по вересень 1991 року. Так, відповідно до відомості про кількість відпрацьованих вихододнів в колгоспном виробництві становить: за 1984 рік – 21 день; за 1985 рік – 320 днів; за 1986 рік – 320 днів; за 1987 рік – 305 днів; за 1988 рік – 316 днів; за 1989 рік – 304 дні; за 1990 рік – 314 днів; за 1991 рік – 226 днів.

Відповідно до довідок №176/03-17 та №177/03-17 заробітна плата позивача в радянських рублів складала: за грудень 1984 року – 121,17; за січень 1985 року – 159,55; за лютий 1985 року – 150,00; за березень 1985 року – 180,00; за квітень 1985 року – 165,52; за травень 1985 року – 98,35; за червень 1985 року – 146,05; за липень 1985 року – 210,47; за серпень 1985 року – 157,09; за вересень 1985 року – 174,16; за жовтень 1985 року – 153,23; за листопад 1985 року – 188,83; за грудень 1985 року – 647,32; за січень 1986 року – 368,14; за лютий 1986 року – 62,5; за березень 1986 року – 144,00; за квітень 1986 року – 155,13; за травень 1986 року – 37,50; за червень 1986 року – 292,27; за липень 1986 року – 285,78; за серпень 1986 року – 135,56; за вересень 1986 року – 174,16; за жовтень 1986 року – 144,23; за листопад 1986 року – 150,00; за грудень 1986 року – 150,00; за січень 1987 року – 137,60; за лютий 1987 року – 144,20; за березень 1987 року – 98,37; за квітень 1987 року – 75,00; за травень 1987 року – 150,00; за червень 1987 року – 117,60; за липень 1987 року – 163,60; за серпень 1987 року – 150,00; за вересень 1987 року – 158,60; за жовтень 1987 року – 155,51; за листопад 1987 року – 138,21; за грудень 1987 року – 432,49; за січень 1988 року – 108,30; за лютий 1988 року – 145,74; за березень 1988 року – 110,99; за квітень 1988 року – 191,57; за травень 1988 року – 68,75; за червень 1988 року – 232,95; за липень 1988 року – 203,22; за серпень 1988 року – 204,75; за вересень 1988 року – 179,02; за жовтень 1988 року – 174,63; за листопад 1988 року – 228,60; за грудень 1988 року – 823,88; за січень 1989 року – 186,97; за лютий 1989 року – 89,70; за березень 1989 року – 188,55; за квітень 1989 року – 162,56; за травень 1989 року – 136,61; за червень 1989 року – 158,54; за липень 1989 року – 161,62; за серпень 1989 року – 227,80; за жовтень 1989 року – 245,12; за листопад 1989 року – 169,11; за грудень 1989 року – 870,05; за січень 1990 року – 186,00; за лютий 1990 року – 180,00; за березень 1990 року – 180,00; за квітень 1990 року – 180,00; за травень 1990 року – 180,00; за червень 1990 року – 180,0; за липень 1990 року – 180,00; за вересень 1990 року – 488,12; за жовтень 1990 року – 268,85; за листопад 1990 року – 123,48; за грудень 1990 року – 898,00; за січень 1991 року – 180,00; за лютий 1991 року – 180,00; за березень 1991 року – 110,00; за квітень 1991 року – 245,00; за травень 1991 року – 245,00; за червень 1991 року – 263,09; за липень 1991 року – 338,74; за серпень 1991 року – 335,00; за вересень 1991 року – 216,92.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що період роботи позивача в колгоспі ім. ХХІ з`їзду КПРС Джанкойського району Кримської області, Україна та отримана ним заробітна плата підтверджується відповідними доказами.

Що стосується доводів відповідача, що довідки, які видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, суд зазначає, що оскільки до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність у позивача можливості надати відповідні довідки внаслідок знаходження архівного фонду колгоспу ім. ХХІ з`їзду КПРС Джанкойського району Кримської області на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не позбавляє позивача права на отримання пенсії, а тому посилання відповідача на ті обставини, що спірна довідка була підписана посадовими особами органів влади на тимчасово окупованій території України, є безпідставними.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 14 листопада 2019 року у справі №227/4503/16-а.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням наданих архівних довідок за №№ 174/03-17, 175/03-17, 176/03-17 та 177/03-17 від 18 листопада 2020 року, які підтверджують період роботи у колгоспі ім. ХХІ з`їзду КПРС Джанкойського району Кримської області з 05 грудня 1984 року по 1991 рік та висновків суду викладених у мотивувальній частині даного судового рішення.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням наданих архівних довідок за №№ 174/03-17, 175/03-17, 176/03-17 та 177/03-17 від 18 листопада 2020 року, які підтверджують період роботи у колгоспі ім. ХХІ з`їзду КПРС Джанкойського району Кримської області з 05 грудня 1984 року по 1991 рік та висновків суду викладених у мотивувальній частині даного судового рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 травня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов