Рішення № 96965691, 13.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/7/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання – Завидняк А.В.,

позивача – не з`явився;.

представника позивача – Тричинець Н.П.;

представника відповідача 1 – Логойда С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Великоберезнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Шевченка, буд. 27,смт. Великий Березний,Великоберезнянський район, Закарпатська область,89000, код ЄДРПОУ 09566967) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області згідно якого просив суд: 1.Прийняти заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження на підставі пп.2.п. 1 .ст. 19 та п.2 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України.2.Визнати протиправним та скасувати п.4.1. Наказу Військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату (по особовому складу державних службовців) №72 від З0. 10.2020р.3.Поновити Позивача на посаді головного спеціаліста відділення комплектування Великоберезнянського районного військовою комісаріату Закарпатської області або на іншій рівнозначній посаді. 4.Стягнути з Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатській області на користь Позивача вимушений прогул за кожен день після звільнення етапом на день винесення рішення.5.Допустити негайне виконання рішення в частині сплати вимушеного прогулу за місяць.

08 лютого 2021 року, ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання постановлено замінити відповідача - Великоберезнянський районний військовий комісаріат Закарпатській області на належного - Великоберезнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з реорганізацією.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що суб`єктом владних повноважень – Великоберезнянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 грубо порушене право позивача на працю, передбачені ст.43 Конституції України, зокрема не враховано обставини, що дають йому право на переважне залишення на роботі: наявність двох утриманців, навчання у вищому закладі з контрактною формою навчання , наявність статусу учасника бойових дій та ветерана військової служби, наявність на утриманні дитини-інваліда, за якою позивач оформив опіку.

11 січня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою.

05 лютого 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с.54-64).

Згідно поданого відзиву відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що норми Кодексу законів про працю України не поширюється на державних службовців в силу приписів частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3,5 Закону України "Про державну службу", оскільки станом на час звільнення позивача такі правовідносини були врегульовані статтею 22 Закону України "Про державну службу", що передбачає не обов`язок, а право суб`єкта призначення за рішенням суб`єкта призначення у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Наказом від 01.11.2017 № 188 позивача прийнято на роботу до Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатській області та призначено на посаду головного спеціаліста відділення комплектування, що під записом у трудовій книжці серії НОМЕР_2 . (а.с.13)

28.12.2019 року позивач отримав попередження про майбутнє звільнення за № 3075 (а.с.14). Відповідно до змісту даного попередження, відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі директиви командувача військ ОК «Захід» від 26.12.2019 року № Д-11дск та нового штату, відповідно до ст. 49-2 КЗпП останнього буде звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП в термін до 31 березня 2020. року. Вакантні посади відповідач мав запропонувати після затвердження штатів.

Отримавши відповідне попередження, 30.01.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому інформацію щодо вакантних місць та просив врахувати наявність у нього обставин, що надають йому право переважного залишення на роботі та повинні бути враховані роботодавцем при вирішенні питання звільнення працівника без його згоди. Зокрема, до них відносяться: наявність двох утриманців; навчання у вищому навчальному закладі з контрактною формою навчання; наявність статусу учасника бойових дій та ветерана військової служби; наявність на утримання дитини інваліда, за якою позивач оформив опіку. До відповідного звернення позивач надав всі документи, що підтверджували вказані ним обставини та просив їх врахувати. (а.с.15-25)

У відповідь на дане звернення, відповідач листом № 178 від 10.02.2020 року повідомив позивача, що для нього може бути запропонована як альтернатива лише посада завідувача складу відділення забезпечення Великоберезнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з посадовим окладом 4414 грн. на місяць, посада не державної служби. Приймати документи що підтверджують сімейний стан та наявність статусів учасника бойових дій га ветерана військової служби відповідач відмовився. (а.с.26)

28.09.2020 року позивач отримав ще одне повідомлення про майбутнє звільнення від відповідача за № 1805 (а.с.27). Відповідно до змісту даного попередження, відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі спільної Директиви Міністерства оборони України та генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2020 року № Д-321/7/дек та нового штату та нового штату, відповідно до Закону України «Про державну службу» останнього буде звільнено із займаної посади за пунктом 1 частини першої статуї 87 Закону України «Про державну службу» в термін до 30 жовтня 2020 року.

Разом з тим, відповідно до наказу військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату від 27.08.2020 року №55, ОСОБА_1 перебував у додатковій оплачуваній відпустці у зв`язку з навчанням в термін з 01.09.2020 року по 30.12.2020 року (а.с.71).

Наказом військового комісара Великоберезнянського районного військового комісаріату від 30.10.2020 №72 працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділення комплектування Великоберезнянського районного військового комісаріату Закарпатської області, звільнено з 31 грудня 2020 року відповідно до пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із скороченням штату працівників. Підставою для звільнення в оспорюваному наказі вказано спільну Директиву Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2020 року № Д-321/7/дск, штат № 43/062-51 (01) - Великоберезнянський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, затверджений начальником Генерального-штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, витяг із наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 06.10.2020 року № 6дск, попередження про звільнення (вих. № 1805 від 28.09.2020). (а.с.34)

Не погоджуючись із вищезазначеним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду, зазначивши, що порушене право позивача на працю, передбачені ст.43 Конституції України, в тому числі не враховано обставини, що дають йому право на переважне залишення на роботі.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Закону України №899-VIII “Про державну службу” установлено, що цей закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Порядок припинення державної служби визначений розділом ІХ “припинення державної служби” Закону №889-VIII.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу”, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно частини 3 вказаної статті суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Згідно пункту 1 Положення “Про Національне агентство України з питань державної служби”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 500 Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті).

НАДС відповідно до покладених на нього завдань, згідно підпункту 8 пункту 4 оприлюднює на офіційному веб-сайті НАДС узагальнені роз`яснення з питань застосування Законів України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування” та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 13 Закону України “Про державну службу” центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, окрім іншого, видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз`яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

Згідно роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86 р/з “Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення” зазначено, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Згідно вказаного роз`яснення, при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Як встановлено судом, позивача звільнено на підставі п.1 ч.1та ч.5 ст.87 Закону України №899-VIII “Про державну службу” та як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний наказ про звільнення виданий 30.10.2020 р.

До статті 22 та 87 Закону України "Про державну служб" було внесено зміни, якими врегульовано питання звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Так, частиною п`ятою статті 22 цього Закону передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Отже, Законом України "Про державну службу", який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право за рішенням суб' єкта призначення, а не його обов`язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду- в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу.

Станом на час виникнення спірних правовідносин дія норм законодавства про працю, а саме, частини другою статті 40, частин другої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України не поширюється на державних службовців в силу приписів частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3,5 Закону України "Про державну службу", оскільки станом на час звільнення позивача такі правовідносини були врегульовані статтею 22 Закону України "Про державну службу", що передбачає не обов`язок, а право суб`єкта призначення за рішенням суб`єкта призначення у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця. Крім того, з дати набрання чинності Законом № 117-ІХ скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону, не містить будь яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному випадку, з врахуванням викладеного, суду не надано доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного наказу, а відтак відсутні підстави для поновлення позивача на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Великоберезнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Шевченка, буд. 27,смт. Великий Березний,Великоберезнянський район, Закарпатська область,89000, код ЄДРПОУ 09566967) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 17.05.2021 року.

СуддяЮ.Ю.Дору