Рішення № 96965336, 17.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/18190/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у прийнятті рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на підставі висновку Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області від 10.08.2020 № 636лк/29;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду другої групи з 14.11.2018, внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням Міністерства внутрішніх справ України відмовлено йому у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 14.11.2018, внаслідок захворювань, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки установлення 2 групи інвалідності відбулося в період понад два роки від дати установлення втрати працездатності у 2000 році, а також те, що право на доплату грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої страхової суми, мають працівники міліції, яким встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності згідно рішення МСЕК під час повторного огляду. Позивач вказує, що Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850 на які посилається МВС України. а підзаконний нормативно-правовий акт не може встановлювати додаткові обмеження виплати одноразової грошової допомоги. Тобто, вказана норма Порядку № 850 не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Оскільки, саме цей пункт Порядку М 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двох річ його терміну іншої груші інваліди ості чи більшого відсотку втрати працездатності.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, що положеннями пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №850 від 21.10.2015, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з установленням працівникові міліції інвалідності обмежено у часі дворічним терміном з дня первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності. Оскільки, після первинного обстеження МСЕК, за наслідками якого 12.09.2000 позивачу встановлено 15% втрати працездатності, до дня встановлення йому ІІ групи інвалідності, за результатами повторного обстеження МСЕК, пройшло більше двох років, підстави для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови №850 від 21.10.2015 відсутні.

Третя особа не скористалась правом подачі пояснень щодо предмету позову.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та був звільнений у відставку 28 січня 2000 року у зв`язку із досягненням пенсійного віку.

12.09.2000 Житомирською обласною МСЕК №1 був проведений огляд позивача та встановлено йому з 23.08.2000 15% втрати професійної працездатності, у зв`язку із захворюванням пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 2-18 АД №004022 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-18 АГ №007630.

У зв`язку із встановленням ступеню втрати професійної працездатності в розмірі 15%, а також на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16.10.2002 у справі №2-8618, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 23.01.2003, ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснила виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування працівників Міністерства внутрішніх справ, а саме 30.07.2001 в сумі 2341,00 грн. та 28.03.2003 в сумі 8193,50 грн.

01.12.2016 у зв`язку із захворюванням, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, ОСОБА_1 обласним центром Міжрайспецкардіологічною МСЕК під час первинного огляду встановлено другу групу інвалідності загального захворювання, безтерміново, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААА № 903588 від 01.12.2016.

26.11.2018 при повторному огляді обласною МСЕК № 1 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 14.11.2018 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безтерміново та 21.12.2018 року обласною МСЕК № 1 встановлено 80% ступеню втрати професійної працездатності, причина втрати працездатності, захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, дата встановлення страхового випадку 01.03.2000, що підтверджується копією довідки ОЦМСЕК серія 12ААА № 032576 та виписки з акту огляду МСЕК № 1 до довідки серії 12 ААБ № 302940.

У зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності з 14.11.2018 позивач неодноразово звертався із заявами до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, долучивши всі необхідні матеріали, для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.10.2015 № 850 .

Листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області було повідомлено позивача, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України, розглянуто матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та посиланням на невідповідність їх вимогам п.4 Порядку № 850 оскільки з дати попереднього огляду МСЕК, яким установлено відсоток втрати працездатності до повторного огляду, яким встановлено 2 групу інвалідності пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком дворічний термін і право на доплату грошової допомоги, то було затверджено відповідно до п.9 Порядку №850 висновок.

Також, матеріалах справи містись належним чином засвідчена копія зазначеного висновку, яким 14.07.2020 було відмовлено у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому 2 групи інвалідності.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII.

При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

До того ж, положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

У постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №711/1837/18 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС відступила від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850, щодо того, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності та дійшла іншого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах:

(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ході судового розгляду встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності, МВС України відмовило йому у призначенні такої оскільки між первинним встановленням втрати працездатності та повторним оглядом, за наслідками якого ОСОБА_1 було встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки, про що Управлінням МВС було повідомлено позивача у спосіб, визначений Порядком № 850.

За таких обставин, з врахуванням позиція КАС ВС у справі №711/1837/18 суд дійшов висновку, що відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною. Відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги, тоді як відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України ( вул. Академіка Богомольця, 10, м.Київ,01601, код ЄДРПОУ 00032684), третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 08592164) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева