Рішення № 96965279, 17.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/4651/21

категорія 112030400

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернула до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області від 15.07.2020 року про відмову їй в призначенні допомоги на дітей, як одинокій матері з 1 липня 2020 року;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області призначити допомогу на дитину, як одинокій матері з 1 липня 2020 р.

Позивач зазначає, що зверталася до Відповідача із заявою про призначення їй допомоги на дитину як одинокій матері з 1 липня 2020 року, оскільки має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та є одинокою мамою. Заяву подану про призначення допомоги на дитину одиноким матерям, яку постійно отримувала з 2010 року, розглянуто, за липень місяць у серпні 2020 року вказану допомогу отримала, але при оформленні та поданні вказаних документів її попередили, що вказані кошти можуть затримувати у зв`язку з виборами які мали відбутися у жовтні 2020 року, за серпень 2020 року їй не була виплачена вказана допомога у зв`язку з чим, у жовтні 2020 року звернулася до Відповідача та просила повідомити причину не отримання вказаної допомоги, на що відповідач лише у листопаді надав їй лист датований 15 липня 2020 року №995, який не отримувала і про існування якого не знала та її повідомлено про те, що не має права на призначення такої допомоги оскільки відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям допомога не призначається у разі, коли працездатні члени сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної, середньої. професійної фахової перед вищої так вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які у встановленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню, осіб які доглядають за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу визначеного у медичному висновку ЛКК, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку та інше, мотивуючи те що належить до працездатних осіб які не працюють.

Відповідно до повідомлення №290 про відшкодування коштів по переплаченій державній соціальній допомозі одиноким матерям від 20 листопада 2020 року, її повідомлено про необхідність повернення неправомірно сплачених на її користь коштів у розмірі 2218 гривень за липень 2020 р. Вказане рішення Відповідача вважає незаконним.

Ухвалою від 30.03.2021року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позов Відповідач проти позову заперечує і зазначає, що з 1 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 02.06.2020 р. № 646-ІХ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб», який передбачає призначення допомоги на дітей одиноким матерям в таких же умовах, що і малозабезпеченим сім`ям. Постановою передбачено врахування майнового стану як при призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, так і при призначенні допомоги на дітей одиноким матерям. Отже, під час звернення за вказаними видами допомоги, необхідне обов`язкове заповнення розділів декларації в частині наявності у власності житла та транспортних засобів.

Тобто, тепер в наданні державної допомоги відмовляють у випадках, якщо працездатні члени сім`ї:

- не працюють;

- не служать;

- не вчаться за денною формою навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги (крім осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, доглядають за особами з інвалідністю, особами похилого віку та надають соціальні послуги).

Так як гр. ОСОБА_1 є працездатною особою, яка не працює з 27.12.2004 року, не вчиться і не служить, то права на допомогу на дітей одиноким матерям з 1 липня 2020 року вона не має.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до того чи має право Позивач на державну допомогу сім`ям з дітьми у вигляді допомога на дітей одиноким матерям.

Безспірно, частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" N 2811-XII від 21 листопада 1992 року (далі - Закон N 2811-XII).

Відповідно до статті 1 Закону N 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до Закону N 2811-XII призначається, окрім інших видів державної допомоги сім`ям з дітьми, допомога на дітей одиноким матерям.

Статтею 18-1 Закону N 2811-XII встановлено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Відповідно до статті 18-2 Закону N 2811-XII допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1751 від 27 грудня 2001 року, визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (далі - Порядок N 1751).

Приписами п.33 цього Порядку N 1751 аналогічно передбачено, що відповідно до статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача, наведені у відзиві, що Позивач є працездатною особою, яка не працює з 27.12.2004 року, не вчиться і не служить, а тому з 1 липня 2020 року вона не має права на допомогу на дітей одиноким матерям.

Безспірно, за змістом п.35-2 Порядку N 1751, на які посилається Відповідач у відзиві, допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року N 5-рп/99 Справа N 1-8/99 зазначається, що законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім`ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов`язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

У Кодексі про шлюб і сім`ю України терміни "сім`я", "члени сім`ї" та похідні від них "сімейний", "сімейні відносини", "родинний" використовуються у багатьох статтях. Відповідні положення або конкретний перелік осіб, які вважаються членами сім`ї, тут теж відсутні. Але зважаючи на загальний зміст Кодексу, особливо розділів II і III, можна дійти висновку про такі важливі ознаки сім`ї, членства в сім`ї, як кровна спорідненість, родинні зв`язки, шлюбні відносини, а положення про встановлення батьківства, викладені у частині третій статті 53, дають підстави для визнання ознаками сім`ї фактичних шлюбних відносин.

Разом з тим, Відповідач безпідставно ототожнив Позивача із членом своєї сім`ї. Доказів наявності у складі сім`ї Позивача працездатних осіб, які досягли 18-річного віку, і в розумінні вимог п.35-2 Порядку N 1751 перешкоджають призначенню спірної державної допомоги, Відповідачем суду не надано.

Більш того, Відповідач не врахував, що умови (підстави), за яких виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється або призупиняється, наведені у статті 18-4 цього ж Закону N 2811-XII і є вичерпними. Вказані приписи не містять підстави, наведеної у відзиві, для припинення виплати Позивачу допомоги на дітей одиноким матерям.

Таким чином, рішення Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області від 15.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги на дітей, як одинокій матері з 1 липня 2020 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Порушене права Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області призначити ОСОБА_1 допомогу на дитину, як одинокій матері з 1 липня 2020 р.

Як зазначено у заяві Позивач про порушення свого права на вказану державну допомогу дізналася лише 23.11.2020року, а позов подала 16.03.2021 року, а тому суд вважає, що Позивачем відповідно до вимог ст.122 КАС України не порушено строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ст.ст.135-139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 908,50грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 77, 90, 135-139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області від 15.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги на дітей, як одинокій матері з 1 липня 2020 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області призначити ОСОБА_1 допомогу на дитину, як одинокій матері з 1 липня 2020 р.

Судові витрати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у вигляді судового збору в сумі 908,50грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області (вул. Європейська, 83 м. Бердичів, Житомирська область, 13306, код ЄДРПОУ 03192810).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк