Рішення № 96965223, 13.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 р. Справа№200/2386/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., секретаря судового засідання - Ященко А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 - Зуб Г.В.

представника відповідача 2 - Зуб Г.В.

представника третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Голови ліквідаційної комісії Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганни Володимирівни, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Голови ліквідаційної комісії Державної служби з питань Держпраці у Донецькій області Зуб Ганни Володимирівни (далі - Зуб Г.В.), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати факт мобінгу (протиправних дій) та порушення прав викривача корупції з боку ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві заробітну плату за період з 10.12.2020 року по 08.02.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві грошову допомогу до основної щорічної оплачуваної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві середню заробітну плату за час основної щорічної оплачуваної відпустки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача суму витрат, понесених у відрядженні, в загальній сумі 18 053, 95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 06 лютого 2017 року по теперішній час працює в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді начальника юридичного забезпечення.

Під час роботи в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області він звертався до Національного агентства про запобігання корупції про факти корупційних та пов`язаний з корупцією порушень ОСОБА_2 , у період її роботи на посаді заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, тому є викривачем корупції.

Вказує на те, що ОСОБА_2 , у період виконання обов`язків керівника Головного управління Держпраці у Донецькій області, чинила відносно позивача мобінг, який полягав у наступному: наданні значної кількості доручень із встановленням необґрунтованого короткого строку їх виконання, які неможливо було виконати одночасно та вчасно; необґрунтованого заниження результату щорічної оцінки; відкриття одночасно трьох дисциплінарних проваджень; безпідставного заниження заробітної плати шляхом позбавлення заохочувальних виплат; позбавлення заробітної плати шляхом безпідставного відсторонення від посади. Тому, на думку позивача, всі ці дії ОСОБА_2 свідчать про мобінг відносно нього та порушення його прав як викривача корупції.

Крім того позивач вказує на те, що у період з 10 грудня 2020 року по 08 лютого 2021 року йому не виплачується заробітна плата, середня заробітна плата за час щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань, матеріальна допомога до щорічної основної відпустки, що на думку позивача, призводить до порушення його прав на оплату праці та соціальне забезпечення.

Також позивач зазначає, що за час роботи ним понесено витрати на відрядження у сумі 18053,95 грн, які по теперішній час не компенсовані Головним управлінням Держпраці у Донецькій області.

Позивач вказує на те, що вживав можливих заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення до Головного управління Держпраці у Донецькій області скарг щодо виплати заробітної плати, однак ані виплат, ані відповідей не отримав.

Враховуючи наведене позивач просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Витребувано докази від Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року залучено в якості співвідповідача до участі у справі Голову ліквідаційної комісії Державної служби з питань праці у Донецькій області ОСОБА_2 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року відповідачу продовжено строк для подання відзиву, повторно витребувано документи, відкладено розгляд справи.

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року оголошено перерву в судовому засіданні до 11 травня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про перехід до загального позовного провадження.

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року оголошено перерву в судовому засіданні до 13 травня 2021 року.

Представник Головного управління Держпраці у Донецькій області надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним ( том 2 а.с. 195-207).

Щодо визнання факту мобінгу (протиправних дій) та порушення прав позивача як викривача корупції відповідач вказує на те, що державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень. Надання позивачу безпосереднім керівником ОСОБА_2 доручень, були обов`язкові для виконання позивачем згідно Закону України «Про державну службу» та нічого загального з мобінгом не містять. Матеріали особової справи не містять зауважень позивача щодо оцінювання результатів його службової діяльності, тому результати щорічної оцінки позивача цілком обґрунтовані. Крім цього, надходження службових записок від працівників на ім`я т.в.о. начальника ГУ Держпраці Зуб Г.В. щодо невиконання доручень керівництва начальником відділу юридичного забезпечення Ніколєнком Є.О. слугувало підставою для відкриття дисциплінарних проваджень, що не свідчить про застосування з боку ОСОБА_2 мобінгу, а свідчить про невиконання або неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків.

Відповідач наголошує, що для визнання факту порушення прав викривача корупції, позивачу необхідно належним чином доказати та додати документи, які б свідчили про те, що позивач має статус викривача корупції. В даному випадку, права викривача не застосовуються, адже відсутній причинно-наслідковий зв`язок між повідомленнями про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень з боку керівництва Головного управління Держпраці у Донецькій області та заявленими вимогами позивача. Дії щодо ліквідації державного органу, попередження про наступне звільнення працівників, можливість пропонування будь-якої вакантної посади державної служби, у тому самому державному органі (за наявності), зумовлені Постановою Кабінету Міністрів України № 762 та ніяким чином не пов`язані з повідомленням позивача про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період з 10.12.2020 року по 08.02.2021 року, відповідач зазначає про те, що за період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року та з 01.02.2021 року по 05.02.2021 року ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата у повному обсязі. З 08.02.2021 року та по теперішній час позивач відсутній на робочому місці з невизначених причин, про що кожен день складаються акти про відсутність на робочому місці. Позивачу направлено листа з проханням повідомити причини відсутності на робочому місці.

Стосовно позовних вимог про ненарахування та невиплату Головним управлінням Держпраці у Донецькій області: грошової допомоги до основної щорічної оплачуваної відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати та додаткової щорічної оплачуваної відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року; матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань; матеріальної допомоги до щорічної основної відпустки, відповідач вказує на те, що накази Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04.02.2021 року № 44, 45, 46, 47 та 48, на які посилається позивач у позові, не реєструвались у 2021 році в журналі реєстрації наказів начальника Управління Держпраці з кадрових питань (особового складу). Останній запис у журналі зроблено 20 січня 2021 року. Того ж дня вказаний журнал був закритий, про що свідчить запис та підпис заступника начальника відділу управління персоналом Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Відповідач вважає, що накази Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04 лютого 2021 року №№ 44, 45, 46, 47, 48 не підписані головою та/або заступниками голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області, тому всі вони є недійсними, у зв`язку з чим, відсутні підстави для нарахування відповідних виплат за цими наказами. Позивач із заявами про виплати до ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області не звертався.

Згідно перевірки журналу вхідної кореспонденції Головного управління Держпраці у Донецькій області скарги позивача від 29.01.2021 року та від 12.02.2021 року відносно несплати заробітної плати до сектору документального забезпечення та контролю Головного управління Держпраці у Донецькій області не надходили, підтверджуючих документів, що скарги направлялись до відповідача позивачем до суду не надано.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача витрат, понесених у відрядженні, в загальній сумі 18053,95 грн, відповідач вважає їх необґрунтованими, оскільки пересування під час відрядження на власному автомобілі та відшкодування витрат на пальне не передбачені Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 та Постановою № 98. Крім того, між позивачем та Головним управлінням Держпраці у Донецькій області договір оренди не складався, позивач не надавав жодних заяв керівнику на використання власного автомобіля у службових цілях, також відсутні накази керівника про можливість використання працівником власного автомобіля з визначенням розміру компенсації та періодичності її виплати. Усі надані позивачем до бухгалтерії звіти про використанні позивачем кошти у відрядженнях за 2018-2020 роки, були сплачені.

Також, зауважив, що ліквідаційна комісія Головного управління Держпраці у Донецькій області листом від 12.03.2021 року № 20/161-лк/21 запропонувала позивачу посади у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці. До теперішнього часу позивач не повідомив ліквідаційну комісію про прийняти рішення, що на думку відповідача, свідчить про навмисне небажання позивача співпрацювати з ліквідаційною комісією Головного управління Держпраці у Донецькій області.

На підставі вищевикладеного, Головне управління Держпраці у Донецькій області просило відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Голова ліквідаційної комісії Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В. надала відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування відзиву аналогічні обґрунтуванням, викладеним у відзиві Головного управління Держпраці у Донецькій області (том 3, а.с.162-173).

Позивач надав відповідь на відзив, у якому не погоджується з доводами відповідачів викладеними у відзивах та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (том 3 а.с. 180-189).

Головне управління Держпраці у Донецькій області заперечуючи на відповідь на відзив просить суд відмовити у задоволенні позову (том 4 а.с.42- 45).

Департамент запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, надіслав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 звертався 24 липня 2020 року до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо можливого порушення вимог антикорупційного законодавства т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецької області ОСОБА_2 , у зв`язку з цим, з 27 липня 2020 року позивач набув статусу викривача в розумінні абз. 20 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції».

Також третя особа зазначила, що позивач звернувся до Національного агентства з інформацією, що свідчить про можливе порушення посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області вимог статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» та з метою перевірки вказаної позивачем інформації, Національне агентство здійснює збір інформації. Просили розглянути справу з урахуванням наданих пояснень та за наявними у справі матеріалами (том 2 а.с.124-127).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, представник відповідачів заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 129-133).

З 06 лютого 2017 року позивач займає посаду начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області, про що свідчить копія трудової книжки (том 1 а.с. 16).

Відповідач, Головне управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, місцезнаходження: 85302, Донецька область, Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) зареєстроване як юридична особа 14 травня 2015 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб -підприємців внесений запис за номером 1 271 102 0000 001810, перебуває в стані припинення (том 1 а.с. 92-93).

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» від 26 серпня 2020 р. № 762 уряд постановив ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права (том 5 а.с.21).

На виконання вищевказаної постанови, наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року №122 визначено ліквідувати як юридичну особу Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та призначити головою ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 (Том 1, а.с.137).

Тобто, з 29 вересня 2020 року Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані припинення та головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань у Донецькій області є ОСОБА_2 .

Посилання позивача в судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 немає статусу голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, оскільки була звільнена з посади заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області та призначена на посаду заступника начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, на думку суду є помилковими та такими, що не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що наказ Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року №122 про призначення ОСОБА_2 головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області не скасований, тобто є чинним, тому ОСОБА_2 наділена повноваженнями голови ліквідаційної комісії.

Той факт, що ОСОБА_2 звільнена з посади заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області свідчить про те, що в неї відсутні повноваження заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

08 жовтня 2020 року голова ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. письмово попередила позивача про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області, про що свідчить підпис позивача на копії попередження (том 4 а.с.78).

Тобто, позивач з 08 жовтня 2020 року був обізнаний про те, що Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані припинення та був попереджений про майбутнє звільнення з посади.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує на те, що він має статус викривача корупції з боку ОСОБА_2 , оскільки повідомляв про факти корупції з боку ОСОБА_2 у період перебування нею на керівній посаді т.в.о начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Внаслідок цього, на думку позивача, т.в.о.начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 вчиняла відносно позивача мобінг, який полягав у наданні значної кількості доручень із встановленням стислого строку їх виконання які неможливо було виконати одночасно та вчасно; необґрунтовано занижених результатів щорічної оцінки; відкриття одночасно трьох дисциплінарних проваджень; безпідставного заниження заробітної плати шляхом позбавлення заохочувальних виплат; позбавлення заробітної плати шляхом безпідставного відсторонення від посади. Всі обставини, на думку позивача, свідчать про факт мобінгу та порушення його прав як викривача, тому просить суд визнати факт мобінгу (протиправних дій) та порушення прав викривача з боку корупції ОСОБА_2 .

В судовому засідання позивач підтвердив та пояснив, що всі протиправні дії які вчинялися ОСОБА_2 є фактом мобінгу відносно нього та порушенням його прав викривача.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до частин першої статті 53/4 Закону України «Про запобігання корупції» 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушеного права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з цим, поняття «мобінгу» не міститься в жодному нормативно-правовому акті діючого законодавства.

Таке поняття описано лише в проекті Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії мобінгу», яким передбачалося доповнення Кодексу про адміністративні правопорушення України статтею наступного змісту:

«Мобінг (цькування), тобто діяння учасників трудових відносин, які полягають у психологічному, економічному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно працівника підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також стосовно осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами або особами, які працюють за трудовим договором з фізичними особами стосовно інших учасників трудових відносин з метою приниження їх людської гідності за певними ознаками, створення стосовно них напруженої, ворожої, образливої атмосфери та/або примушування учасника трудових відносин до зміни місця роботи.»

Проте редакція даної статті залишилася лише в проекті Закону. Таким чином, правове поняття «мобінгу» на час спірних правовідносин не врегульовано на законодавчому рівні.

Відповідно до пунтку13 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції належить отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями.

Відповідно до частини 6 статті 12 Закону № 1700-VII у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.

З наданої позивачем копії відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції на звернення позивача від 29.01.2021 року, від 31.01.2021 року, від 11.02.2021 року щодо можливих протиправних дій, порушень трудових прав позивача як викривача корупції з боку т.в.о керівника Головного управління Держпраціу Донецькій області ОСОБА_2 , вбачається, що Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило позивача про те, що наявність зауважень до роботи позивача з боку керівництва Головного управління Держпраці у Донецькій області виникло ще до моменту набуття ним статусу викривача.

Крім того, Національне агентство з питань запобігання корупції вказує на те, що відсутня інформація, з якої можливо встановити, що ОСОБА_2 було (чи стало) відомо про направлення позивачем повідомлення від 24 липня 2020 року до Національного агентства з питань запобігання корупції про вчинення ОСОБА_2 дій в умовах конфлікту інтересів, у зв`язку з чим, до позивача розпочалися вживатися можливі заходи негативного впливу. З огляду на відсутність підтвердження того, що керівництву Головного управління Держпраці у Донецькій області було відомо про направлення позивачем повідомлення від 24.07.2020 року про корупцію ОСОБА_2 , тому у Національного агентства з питань запобігання корупції відсутні можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між повідомленням позивача від 24 липня 2020 року та можливим застосуванням до нього негативних заходів впливу (том 3 а.с.192-194).

Тобто, з аналізу вищенаведеного листа убачається, що Національне агентство з питань запобігання корупції не встановило порушення прав позивача, як викривача з боку корупції, оскільки не встановило причино-наслідкового зв`язку між повідомленням позивача про факти корупції та діями керівництва Головного управління Держпраці у Донецькій області у трудових відносинах з позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскільки діючим законодавством не врегульовано поняття «мобінгу», а в межах Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженнями встановлювати факти, які не визначені законодавством та враховуючи відсутність встановлених Національним агентством з питань запобігання корупції порушень прав позивача як викривача корупції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання факту мобінгу та порушення прав викривача з боку корупції ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що в даних спірних правовідносинах, позивачем не оскаржуються дії та рішення відповідачів про встановлення позивачу стислих строків виконання доручень, рішення про результати щорічної оцінки, накази про порушення дисциплінарних проваджень, накази в частині відсторонення від роботи, накази про встановлення надбавок та премій, заробітної плати.

Предметом даного спору позивачем визначено факт мобінгу (протиправних дій) та порушення прав викривача з боку корупції ОСОБА_2 , невиплата заробітної плати за період з 10.12.2020 року по 08.02.2021 року, невиплата матеріальної допомоги, грошової допомоги до відпусток, витрат під час перебування у відрядженнях.

Надаючи оцінку позовним вимогам щодо невиплати заробітної плати у період з 10.12.2020 року по 08.02.2021 року судом встановлено наступне.

10 грудня 2020 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. видано наказ № 448-к «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 », з метою встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку у діях начальника відділу юридичного забезпечення ОСОБА_1 .

Пунктом 2 вищенаведеного наказу, вирішено на період проведення дисциплінарного провадження відсторонити від виконання посадових обов`язків начальника відділу юридичного забезпечення ОСОБА_1 , про що позивача було ознайомлено (том 2 а.с.219-220).

Підставою порушення дисциплінарного провадження слугувала службова записка в.о. головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції, головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління праці Буднікова В.С. від 10.12.2020 року щодо незаконного втручання позивача до судової справи № 200/9749/20-а, в якій позивачем є ТОВ «Інформаційний центр Владар», відповідачем - Головне управління Держпраці в Київській області, внаслідок подання ОСОБА_1 до суду заяв (клопотань) від імені Головного управління Держпраці у Київській області про відкладення розгляду справи (том 2 а.с. 221-223).

28.12.2020 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. видано наказ №483-к «Про продовження строків здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 », внаслідок чого продовжено строки дисциплінарного провадження до 05 лютого 2021 року. Позивач був ознайомлений з наказом про що свідчить його підпис (том 4 а.с.79).

12.03.2021 року заступником голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області було видано наказ № 91-ЛК «Про закриття дисциплінарного провадження», відповідно до якого дисциплінарне провадження відносно позивача відкрите за наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 10 грудня 2020 року № 448-к було закрито, у зв`язку із завершенням терміну здійснення дисциплінарного провадження (том 4 а.с.80).

Відповідно до пункту 2 -3 вищевказаного наказу, вирішено припинити відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків та оплатити за час відсторонення позивача на посаді заробітну плату у розмірі середньої заробітної плати відповідно до вимог частини 4 статті 72 Закону України «Про державну службу» від 19.09.2019 року № 117-IX з урахуванням вимог частини 5 статті 72 цього Закону.

Таким чином, у період з 10 грудня 2020 року по 12 березня 2021 року позивач був відсторонений від виконання своїх посадових обов`язків та згідно наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області № 91-ЛК від 12 березня 2021 року відсторонення було скасовано та позивачу повинна бути нарахована та виплачена за цей період заробітна плата.

Разом з цим, позивач вказує на те, що накази про порушення дисциплінарного провадження та продовження строків дисциплінарного провадження було скасовано раніше.

Так, позивачем до позову було додано копію наказу за підписом Козака Андрія «Про скасування наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області» від 20 січня 2021 року №32-к, яким з метою відновлення порушеного права на державну службу наказано скасувати наказ «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » від 10 грудня 2020 року № 448-к та наказ «Про продовження строків здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » від 28 грудня 2020 року № 483 -к (том 1 а.с.35).

Відповідач, Головне управління Держпраці у Донецькій області, посилається на те, що відповідний наказ є недійсними, оскільки підписаний начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козаком А., яким не мав повноважень на їх підписання, оскільки на час їх видання повноваження щодо прийняття організаційно -розпорядчих документів мала лише ліквідаційна комісія Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Крім того зазначає, що оригінал наказу відсутній у Головному управлінні Держпраці у Донецькій області та відсутні відповідні записи про реєстрацію вказаного наказу в журналі реєстрації наказів з кадрових питань Головного управління Держпраці у Донецькій області, а також відсутній у ліквідаційній комісії.

Суд вважає обґрунтованими твердження відповідача з огляду на наступне:

З 28 вересня 2020 року Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані ліквідації та головою ліквідаційної комісії призначено заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 відповідно до наказу Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року №122.

Відповідно до частин третьої статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно частин четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Тобто, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію.

Таким чином, повноваження щодо ведення усіх справ Головного управління Держпраці у Донецькій області, в тому числі щодо прийняття організаційно-розпорядчих документів, мало відбуватися лише за підписом голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В.

Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 січня 2021 року № 35 «Про припинення здійснення повноважень Головного управління Держпраці у Донецькій області» вирішено:

1.Головному управлінню Держпраці у Донецькій області припинити з 13 січня 2021 року здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, визначених у Положенні про головне управління Держпраці у Донецькій області.

2.Керівникам структурних підрозділів здійснити інвентаризацію незавершених справ та контрольних завдань тривалого терміну та передати до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

3.Сектору документального забезпечення та контролю припинити реєстрацію організаційно-розпорядчих документів та вихідної кореспонденції за підписом посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області, крім випадків, коли це прямо пов`язано зі здійсненням заходів щодо ліквідації Головного управління Держпраці у Донецької області.

Тобто, з 13 січня 2021 року припинена реєстрація організаційно-розпорядчих документів та вихідної кореспонденції за підписом посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області у зв`язку із ліквідаційною процедурою, тому у начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Козака Андрія не було повноважень на видання наказу «Про скасування наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області» від 20 січня 2021 року №32-к.

В судовому засіданні представник відповідачів пояснила, що оригінал цього наказу відсутній у ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області, начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козаком Андрієм до ліквідаційної комісії не передавався. Журнал реєстрації наказів, який був переданий від Головного управління Держпраці у Донецькій області до ліквідаційної комісії не містив відповідних записів про реєстрацію наказу, копія якого була подана позивачем.

Згідно копії журналу реєстрації наказів начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, оригінал якого був оглянути судом у судовому засіданні, встановлено, що в ньому не міститься даних про реєстрацію наказу «Про скасування наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області» від 20 січня 2021 року №32-к, копія якого була додана позивачем до позову за підписом Козака Андрія (том 3 а.с. 144-147).

Аналізуючи вищенаведене суд зазначає, що оскільки начальник Головного управління Держпраці у Донецькій області Козак Андрій з моменту призначення ліквідаційної комісії вже не мав повноважень на управління справами та підписання організаційно-розпорядчих документів від імені Головного управління Держпраці у Донецькій області, яке було в стані припинення, а відповідними повноваженнями була наділена лише ліквідаційна комісії, відсутні правові підстави вважати скасованими накази «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » від 10 грудня 2020 року № 448-к та наказ «Про продовження строків здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » від 28 грудня 2020 року № 483 -к.

Закриття дисциплінарного провадження та скасування відсторонення від посади відбулося відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 березня 2021 року № 91-ЛК за підписом заступника голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Фольварчуком Ф., яким визначено нарахувати та виплатити позивачу за цей період заробітну плату відповідно до вимог частини 4 статті 72 Закону України «Про державну службу» від 19.09.2019 року № 117-IX з урахуванням вимог частини 5 статті 72 цього Закону (том 4, а.с. 80).

Таким чином, у період з 10 грудня 2020 року по 12 березня 2021 року позивач був відсторонений від виконання своїх посадових обов`язків на підставі відкритого дисциплінарного провадження.

Частиною четвертою та п`ятою статті 72 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIIIу разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Матеріалами справи встановлено, що з 10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року позивач перебував на робочому місці, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за грудень 2020 року, відомостями з журналу реєстрації приходу на роботу та виходу з роботи працівників. Ці обставини не є спірними (том 2 а.с.247, том 4 а.с 46 - 51, 55).

У період з 14 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за грудень 2020 року, листом непрацездатності серія АДУ № 036229. Ці обставини не є спірними (том 4 а.с. 55, 61).

28 грудня 2020 року та 29 грудня 2020 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 » від 28 грудня 2020 року № 174-ВП. Ці обставини не є спірними (том 4 а.с.60).

30 грудня 2020 року та 31 грудня 2020 року позивач перебував на робочому місці, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за грудень 2020 року, відомостями з журналу реєстрації приходу на роботу та виходу з роботи працівників. Ці обставини не є спірними (том 4 а.с. 50, 55).

Таким чином, відпрацьованими робочими днями у грудні 2020 року було: 10 грудня 2020 року, 11 грудня 2020 року, 30 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року. Сторонами у справі ці обставини не заперечувалися.

Матеріалами справи встановлено, що з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року позивач перебував на робочому місці, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за січень 2021 року. Ці обставини не є спірними (том 4 а.с.55).

У період з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за січень 2021 року, листом непрацездатності серія АДУ № 036367. Ці обставини не є спірними (том 2 а.с. 248, том 4 а.с. 98).

У період з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року та з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року позивач перебував на робочому місці, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за січень 2021 року. Ці обставини не є спірними (том 2 а.с.248).

Таким чином, відпрацьованими робочими днями у січні 2021 року були періоди: з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року. Сторонами у справі ці обставини не заперечувалися.

Матеріалами справи встановлено, що у лютому 2021 року позивач перебував на робочому місці з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за лютий 2021 року. Ці обставини не є спірними (том 2 а.с.248).

Разом з цим, починаючи з 08 лютого 2021 року в табелі урахування робочого часу за лютий та березень 2021 року відомості про перебування позивача на робочому місці відсутні, робочі дні позначені відміткою «НЗ» - відсутність на робочому місці за невизначених причин (том 2 а.с. 248, том 4 а.с. 152).

Позивач не заперечує, що був відсутній на робочому місці з 08 лютого 2021 року, пояснюючи тим, що перебував у відпустках, які до цього часу не оплачені Головним управлінням Держпраці у Донецькій області.

На підтвердження своїх обґрунтувань позивачем додано до позову копії наступних наказів (том 1 а.с. 41, 43, 45):

- наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04 лютого 2021 року №45 «Про перенесення щорічної основної відпустки ОСОБА_1 », за підписом Козака Андрія , відповідно до якого відпустка перенесена з 01 червня по 18 червня 2021 року та надана строком 18 календарних днів з 08 лютого по 25 лютого 2021 року.

- наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04 лютого 2021 року №47 «Про перенесення щорічної додаткової відпустки ОСОБА_1 », за підписом Козака Андрія , відповідно до якого відпустка перенесена з 22 березня по 28 березня 2021 року та надана строком 7 календарних днів з 26 лютого по 04 березня 2021 року.

- наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 04 лютого 2021 року №48 «Про перенесення щорічної додаткової відпустки ОСОБА_1 », за підписом Козака Андрія , відповідно до якого відпустка перенесена з 05 березня по 17 березня 2021 року та надана строком 12 календарних днів з 05 березня по 17 березня 2021 року.

Позивач стверджує, що відповідно до вищенаведених наказів, у період з 08 лютого 2021 року по 17 березня 2021 року він знаходився у відпустках.

Також позивач вказує на те, що він подавав заяви про надання матеіальної допомоги до щорічної основної відпустки та допомоги для вирішення соціально побутових питань. За його заявами було видано накази за підписом начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Козаком Андрієм від 04 лютого 2021 року №46 «Про виплату грошової допомоги до щорічної основної відпустки» та від 04 лютого 2021 року №44 «Про надання матеріальної допомоги», які до теперішнього часу не реалізовані Головним управлінням Держпраці у Донецькій області (том 1 а.с.38, 40).

У судовому засіданні представник Головного управління Держпраці у Донецькій області пояснила, що виплата заробітної плати не здійснюється позивачу з 08 лютого 2021 року, оскільки він відсутній на робочому місці починаючи з 08 лютого 2021 року та до теперішнього часу, про що членами ліквідаційної комісії складаються акти про відсутність на робочому місці. Позивач не повідомляє ліквідаційну комісію про причини його відсутності на робочому місці (том 2 а.с. 85-118, том 4 а.с. 155-174).

11 березня 2021 року заступником голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Фольварчуком Ф. направлено листа від 09 березня 2021 року № 20/152-ЛК/21на адресу позивача, в якому запропоновано позивачу повідомити причини відсутності на робочому місці та надати документи, підтверджуючі поважність відсутності. Даний лист було скеровано цінним листом з описом, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази: рекомендоване поштове повідомлення, опис вкладення, квитанція (том 2 а.с. 119 та зворотній бік аркуша).

Згідно журналу реєстрації наказів з кадрових питань Головного управління Держпраці у Донецькій області, в ньому відсутні записи про реєстрацію відповідних наказів від 04 лютого 2021 року №№ 44,45, 46, 47, 48.

У судовому засіданні представник відповідачів пояснила, що оригінали наказів відсутні у ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області, начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козаком Андрієм до ліквідаційної комісії не передавалися. Журнал реєстрації наказів, який був переданий від Головного управління Держпраці у Донецькій області до ліквідаційної комісії не містив відповідних записів про реєстрацію наказу.

Згідно копії журналу реєстрації наказів начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області про надання відпусток працівникам, оригінал якого був оглянути судом у судовому засіданні, встановлено,що в ньому не міститься даних про реєстрацію наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області» від 04 лютого 2021 року №№ 44, 45, 46, 47, 48, копії яких було додано позивачем до позову за підписом Козака Андрія (том 3 а.с. 142-143).

Аналізуючи додані позивачем до позову копії наказів від 04 лютого 2021 №№ 44,45, 46, 47, 48 вбачається, що вони підписані начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козаком Андрієм .

Проте, з 28 вересня 2020 року Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані ліквідації та головою ліквідаційної комісії призначено заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 відповідно до наказу Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року №122.

З 13 січня 2021 року реєстрація організаційно-розпорядчих документів та вихідної кореспонденції за підписом посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області, у зв`язку із ліквідаційною процедурою, була припинена відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 січня 2021 року № 35 «Про припинення здійснення повноважень Головного управління Держпраці у Донецькій області».

Враховуючи наведене у начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Козака А. не було повноважень на підписання вищевказаних наказів від 04 лютого 2021 №№ 44,45, 46, 47, 48 .

В судовому засіданні позивач пояснив, що він не звертався до ліквідаційної комісії із заявами про надання йому відпусток з 08 лютого 2021 року та надання грошової допомоги до щорічної основної та додаткової відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань.

Позивач вказав на те, що він звернувся 04 лютого 2021 року до свого безпосереднього керівника Козака А. , яким накази були погоджені та підписані, тому він не вбачав підстав для звернення з додатковими заявами до ліквідаційної комісії.

Суд вважає таке твердження необґрунтованим, оскільки позивач, як начальник юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області, був обізнаний про розпочату процедуру ліквідації юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії ще у 2020 році, тому мав розуміти правові наслідки подання ним заяв у лютому 2021 року до неуповноваженої особи. Крім того, у судовому засіданні позивач підтвердив, що будучи обізнаним 10 лютого 2021 року від Козака А. про те, що бухгалтерією не опрацьовано його заяви та накази за підписом Козака А , позивач до теперішнього часу не вчиняв дій та не звертався із відповідними заявами до повноважного органу - ліквідаційної комісії - щодо надання йому відпусток та матеріальних допомог.

Представник Головного управління Держпраці у Донецькій області пояснила, що заяви позивача та накази за підписом Козака А до ліквідаційної комісії не надходили, із заявами на ім`я голови ліквідаційної комісії позивач не звертався, що ним не заперечується. Ліквідаційна комісії не приймала рішень про надання позивача відпусток з 08 лютого 2021 року, тому відсутні підстави для виплат позивачу середнього заробітку з 08 лютого 2021 року та грошових допомог.

Твердження позивача, що його заяви на ім`я Козака А. про надання позивачу щорічної основної та додаткової відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань та матеріальної допомоги до відпустки реєструвалися ним у відповідному журналі вихідної кореспонденції відділу юридичного забезпечення, про що свідчить номер під датою на копіях заяв, відхиляються судом, з огляду на те, що номенклатурою справ Головного управління Держпраці у Донецькій області на 2021 рік не передбачено ведення журналу вихідної кореспонденції відділом юридичного забезпечення(том 1 а.с.37, 39, 42, 44, том 4 а.с.122-125).

Аналізуючи вищенаведене суд зазначає, що оскільки начальник Головного управління Держпраці у Донецькій області Козак Андрій з моменту призначення ліквідаційної комісії вже не мав повноважень на підписання організаційно- розпорядчих документів від імені Головного управління Держпраці у Донецькій області, яке було в стані припинення, а відповідними повноваженнями була наділена лише ліквідаційна комісії, та враховуючи той факт, що ліквідаційною комісією не приймалися рішення про надання позивачу відпусток починаючи з 08 лютого 2021 року та рішень про виплату сум матеріальної допомоги, суд дійшов висновку про те, що позивач у період з 08 лютого 2021 року не перебував у законних відпустках та не мав право на отримання відповідних виплат.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві: матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року; грошову допомогу до основної щорічної оплачуваної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року; середню заробітну плату за час основної щорічної оплачуваної відпустки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати з розрахунку за травень-червень 2020 року задоволенню не підлягають.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у період відсторонення від посади позивач перебував на робочому місці у період з 10 грудня 2021 року по 05 лютого 2021 року (остання дата перебування позивача на робочому місці), тому відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час відсторонення на посаді за цей період.

Перевіряючи нарахування Головним управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача сум заробітної плати за період з 10 грудня 2020 року по 05 лютого 2021 року суд виходить з наступного.

Частиною четвертою та п`ятою статті 72 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIIIу разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Після закриття дисциплінарного провадження 12 березня 2021 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було нараховано та виплачено на користь позивача середню заробітну плату у відповідності до відпрацьованих робочих днів:

- 10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року - нараховано у сумі 1191,18 грн (2 робочих дні);

- 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року, 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року, 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року - нараховано у сумі 7147, 08 грн (12 робочих днів)

- 01 лютого 2021 по 05 лютого 2021 року - нараховано у сумі 2977, 95 грн (5 робочих днів).

Загальна сума нарахувань складає - 6961, 59 грн та відповідно була перерахована 31 березня 2021 року на банківський рахунок позивача відкритий в АТ «Ощадбанк», що підтверджується реєстром перерахувань на особисті вклади від 30 березня 2021 року, платіжним дорученням від 30 березня 2021 року № 65, випискою з карткового рахунку (том 4 а.с. 1, 129, 142 та зворотній бік).

Також Головним управління Держпраці у Донецькій області було нараховано та виплачено на користь позивача середню заробітну плату у відповідності до відпрацьованих робочих днів:

- з 30 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року - нараховано у сумі 958, 90 грн.

Відповідна сума була перерахована 27 квітня 2021 року на банківський рахунок позивача відкритий в АТ «Ощадбанк», що підтверджується реєстром перерахувань на особисті вклади за квітень 2021 року, платіжним дорученням від 27 квітня 2021 року № 96 (том 4 а.с. 143 та зворотній бік).

Крім цього, відповідачем нараховано та виплачено середній заробіток за період тимчасової непрацездатності з 14 грудня 2021 року по 24 грудня 2021 року в сумі 4434,19грн, що підтверджується реєстром перерахувань за лютий 2021 року, платіжним дорученням від 23 лютого 2021 року № 11, випискою по картковому рахунку позивача (том 3, а.с. 249, том 4 а.с.135 та зворотній бік).

Також відповідачем нараховано позивачу середній заробіток за період тимчасової непрацездатності з 08 січня 2021 року по 18 січня 2021 року в сумі 4231, 05грн, та за відрахуванням податків було перераховано на користь позивача у сумі 3405, 99 грн, що підтверджується реєстром перерахувань за березень 2021 року, платіжним дорученням від 30 березня 2021 року № 76, випискою по картковому рахунку позивача (том 4 а.с. 1, а.с.141 та зворотній бік).

Посилання позивача у судовому засіданні про те, що лікарняні листи не були передані відповідачем до Фонду соціального страхування для проведення виплат, спростовуються наданими відповідачем відомостями з Додатку 1.1, в якому відображено два листки непрацездатності позивача за грудень 2020 року та січень 2021 року, які були скеровані Головним управлінням Держпраці у Донецькій області до Покровського відділення УВД ФСС України в Донецькій області та отримано останнім 13 січня 2021 року та 19 березня 2021 року, про що свідчать квитанції про отримання (том 4 а.с. 239-245).

Посилання позивача у відповіді на відзив про те, що виплачена позивачу заробітна плата за період з 10 грудня 2020 року утримувалася Головним управлінням Держпраці у Донецькій області без його згоди, є помилковими, оскільки заробітна плата на період відкритого дисциплінарного провадження не повинна була нараховуватися взагалі, оскільки позивач був відсторонений від посади. Право на отримання середньої заробітної плати за період відсторонення від посади, виникло з моменту закриття дисциплінарного провадження. Тому, всі нарахування та виплати у період дисциплінарного провадження підлягали коригуванню, як помилково нараховані, що і було здійснено Головним управлінням Держпраці у Донецькій області.

Таким чином, оскільки спірним періодом нарахування заробітної плати є період дисциплінарного провадження з 10 грудня 2020 року по 05 лютого 2021 року (остання дата перебування позивача на робочому місці), суд перевіривши докази нарахування та виплати середньої заробітної плати Головним управлінням Держпраці у Донецькій області на користь позивача, дійшов висновку, що за час відсторонення позивача на посаді, відповідачем було нараховано та виплачено на користь позивача середній заробіток за всі відпрацьовані позивачем робочі дні за період з 10 грудня 2020 року по 05 лютого 2021 року у відповідності до приписів частини четвертої та п`ятої статті 72 Закону України «Про державну службу».

Починаючи з 08 лютого 2021 року по 12 березня 2021 року позивач був відсутній на робочому місці, що ним не заперечується, тому право на виплату позивачу середньої заробітної плати відсутнє.

Разом з цим, розраховуючи середньоденну заробітну плату позивача, відповідачем був проведений її розрахунок виходячи із заробітної плати позивача отриманої ним за два місяці роботи - грудень та листопад 2020 року. Розмір середньоденної заробітної плати складає - 595, 59 грн (том 4 а.с 207 - 210).

Разом з цим, надаючи оцінку розрахунку середньоденної заробітної плати позивача в сумі 595, 59 грн, на підставі якого відповідачем було розраховано та виплачено середній заробіток за відпрацьовані робочі дні позивачем у період з 10 грудня 2020 року по 05 лютого 2021 року, суд не погоджується з цим розрахунком та вважає помилковим трактування Головним управлінням Держпраці у Донецькій області приписів «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі- Порядок №100), з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Розділу II Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Тобто, останні два календарних місця роботи передують події з якою відбувається виплата.

Подія, з якою виникла необхідність нарахування та виплати на користь позивача сум середньої заробітної плати, пов`язана з відстороненням позивача від посади з 10 грудня 2020 року та невиплата відповідачем з 10 грудня 2020 року заробітної плати позивачу.

Саме починаючи з 10 грудня 2020 року позивач має право на втрачений ним заробіток і саме з цієї дати розпочинається початок перебігу компенсації втраченого позивачем заробітку. Тому подія, з якою пов`язана відповідна виплата є датою початку невиплати заробітної плати позивача, тобто 10 грудня 2020 року.

При цьому позивач у грудні місяці був відсторонений від посади, тому цей місяць не може бути взятий для розрахунку середньоденної заробітної плати.

Посилання відповідача на те, що лише у березні 2021 року було скасовано дисциплінарне провадження, тому саме з цього місяця відбувається подія з якою пов`язана виплата, а оскільки позивач не працював січень - лютий 2021 року, тому для розрахунку взято два попередніх місяця (грудень - листопад) на думку суду є необґрунтованими та такими, що не приймається судом до уваги, оскільки дата закінчення дисциплінарного провадження, є останнім днем нарахування середнього заробітку за час відсторонення від посади, у разі якщо особа була на робочому місці весь час дисциплінарного провадження.

Тому, березень 2021 року не може бути початком перебігу строку на відповідні виплати, оскільки 12 березня 2021 року (дата видання наказу про закриття дисциплінарного провадження) є завершальною датою для виплат середньої заробітної плати, за умови перебування позивача на роботі.

Оскільки відповідачем помилкова взято в розрахунок грудень та листопад 2020 року для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, суд доходить висновку, що нараховані та виплачені суми середньої заробітної плати за відпрацьовані позивачем робочі дні у період з 10 грудня 2020 року по 05 лютого 2021 року не відповідають порядку їх обчислення відповідно до Порядку №100.

За таких обставин позовні вимоги в частини визнання дій протиправними та зобов`язання Головне управління Держпраці в Донецькій області нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 10 грудня 2020 року по 08 лютого 2021 року підлягають задоволенню частково, в частині визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо нарахування в неналежному розмірі ОСОБА_1 заробітної плати за період: з 10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року включно, з 30 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року включно, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року включно, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року включно, з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року включно та зобов`язання Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період: з 10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року включно, з 30 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року включно, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року включно, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року включно, з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року включно, із розрахунку середньої заробітної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача витрат, понесених ним у відрядженні, в загальній сумі 18 053, 95 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (далі - Інструкція № 59)витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту, що зв`язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація підприємства може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Згідно пункту 11 Інструкції №59, відряджений працівник перед від`їздом у відрядження забезпечується авансом у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов`язаний до закінчення п`ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження) підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку, а у разі отримання авансу готівкою сума надміру витрачених коштів підлягає поверненню працівником до каси відповідного державного органу, військового формування, відповідної установи чи організації, на які законодавством покладено завдання і повноваження з розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності.

З аналізу наведених норм вбачається, що витрати на проїзд відрядженому працівникові відшкодовується лише транспортом загального користування або на орендованому транспорті. Понесені витрати мають бути відображені у звітах, оригінали документів мають бути подані разом.

Докази того, що позивач використовував власний автомобіль у службових цілях на підставі договору оренди укладеного з Головним управлінням Держпраці у Донецькій області матеріали справи не містять.

Накази про відрядження та звіти про використані кошти у відрядженнях не містять запису про понесені позивачем витрати на пальне.

Посилання позивача у судовому засіданні про те, що ним не подавалися звіти встановленої форми із зазначенням витрат на пальне, а складалося клопотання вільної форми, за усною домовленістю з керівництвом Головного управлінням Держпраці у Донецькій області, які додані до позову, не приймається судом до уваги, оскільки право на відшкодування понесених витрат виникає з моменту заповненої звітності та наявності документів використання власного транспортного засобу у службових цілях, встановлених діючим законодавством.

Відсутність у звітах відомостей про понесені позивачем витрати по використанню власного транспортного засобу в службових цілях, відсутність договору оренди транспортного засобу укладеного між позивачем та Головним управління Держпраці у Донецькій області, наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області про використання позивачем власного транспортного засобу у службових цілях, позбавляє позивача права на відшкодування відповідних сум.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача витрат, понесених у відрядженні, в загальній сумі 18 053, 95 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, враховуючи приписи статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача суми судового збору на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 263, пп.15.5 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Голови ліквідаційної комісії Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганни Володимирівни, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо нарахування в неналежному розмірі ОСОБА_1 заробітну плату за період: з 10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року включно, з 30 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року включно, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року включно, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року включно, з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року включно.

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 39790445, місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заробітну плату за період: з 10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року включно, з 30 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року включно, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року включно, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року включно, з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року включно, із розрахунку середньої заробітної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 )на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ -37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 18 травня 2021 року.

Суддя Т.О. Шувалова