Рішення № 96965035, 18.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 р. Справа№200/4479/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

15.04.2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – Відповідач1), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – Відповідач2) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову Позивач зазначила, що відповідно до наказу від 26.12.2019 року її звільнено з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Однак при звільненні з позивачем не проведено остаточного розрахунку, оскільки виплачено не всі належні суми заробітної плати.

Просять суд:

- визнати дії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невиплати коштів за невикористану щорічну відпустку та компенсації за невикористану відпустку при звільненні протиправними,

- стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 13009 грн. 78 коп. заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачами станом на час розгляду справи до суду не надано відзив на адміністративний позов.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 до 27 грудня 2019 року перебувала у трудових відносинах із Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 № 4028/1 позивача звільнено з 27.12.2019 в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків). Зазначеним наказом передбачено виплату позивачу компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період з 29.04.2015 по 28.04.2016 у кількості 16 календарних дні, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 29.04.2016 по 28.04.2017 кількості 23 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 29.04.2019 по 27.12.2019 кількості 04 календарних днів. У грудні 2019 року з позивачем проведений розрахунок при звільненні.

У листі позивачу від 22.02.2021 № ПІ-Г-97 відповідач повідомив, що внаслідок не здійснення належних налаштувань в програмному забезпеченні відповідальними працівниками, сума недорахованих коштів за відпускні 2019 року склала 3967,74 грн., сума не донарахованих коштів компенсації за невикористану відпустку при звільненні склала 9042,04 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон №889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами ст.1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно з п.3 ч.2 ст.3 Закону №889-VIII, дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Частинами 1-3 ст.5 Закону №889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Згідно п. 2 ст. 41 Закону №889-VIII, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 року №402/1 позивача було звільнено з займаної посади з 27.12.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд звертає увагу, що наведена норма встановлює прямий обов`язок роботодавця провести з працівником повний розрахунок в день звільнення та завчасно письмово повідомити його про відповідні нараховані суми до моменту їх фактичної виплати. Таке повідомлення дозволяє усунути розбіжності у проведених роботодавцем і працівником розрахунків та уникнути потенційного спору.

Судом встановлено з листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.02.2021 року №ПІ-Г-97, що недоплачена ОСОБА_1 сума недорахованих відпускних та компенсації за невикористану відпустку складає 13009,78 грн.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що на момент розгляду даної справи до Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області не виконало свій обов`язок перед позивачем щодо розрахунку з ним при звільнені у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позивач мав право при звільненні на отримання належної йому суми невиплачених відпускних та компенсації за невикористану відпустку при звільненні відповідно до норм КЗпП України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлений позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 48А, ідентифікаційний код юридичної особи 34898944), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 43315445) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 недорахованих коштів за відпускні 2019 року в сумі 3967,74 грн. та компенсації за невикористану відпустку при звільненні в сумі 9042,04 грн.

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 13009 (тринадцять тисяч дев`ять) грн. 78 коп. заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні, в тому числі недорахованих коштів за відпускні 2019 року в сумі 3967,74 грн. та компенсації за невикористану відпустку при звільненні в сумі 9042,04 грн.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський