Рішення № 96964972, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/1931/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Слов`янського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (87515, Донецької області, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20),

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю: представника позивача Гладунець О.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Слов`янського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, відповідно до якого просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби (ГУДМС) України в Донецькій області в особі Слов`янського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області щодо не оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 - без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-Х1І «Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У) без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру; зобов`язати Головне Управління Державної міграційної служби (ГУДМС) України в Донецькій області в особі Слов`янського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області - оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 - без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, засобів Єдиного державного демографічного реєстру та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних - виключно відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У) , із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомостей про неповнолітніх дітей.

Ухвалою від 01 березня 2021 року суд відкрив провадження у справі, призначивши її до розгляду на 22 березня 2021 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22 березня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

22 березня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 квітня 2021 року.

З 29 березня 2021 року по 12 квітня 2021 року суддя перебував в щорічній черговій відпустці.

З 12 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року суддя перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасової втратою працездатності.

З 26 квітня 2021 року по 29 квітня 2021 року суддя перебував в щорічній черговій відпустці.

30 квітня 2021 року розгляд справи призначено на 11 травня 2021 року.

11 травня 2021 року дослідивши матеріали адміністративного позову, відзиву на адміністративний позов, відповіді на відзив, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що звертався із аналогічними за змістом заявами 26.05.2020 року та 29.09.2020 року до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та до його територіального підрозділу Слов`янського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, та виключно на підставі Закону України від 18.01.2001 р. № 2235-ІІІ «Про громадянство України» та Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-V), тобто без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, в яких позивач просив оформити і видати на його ім`я заявника паспорт громадянина України для виїзду за кордон, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, у відповідності з Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 р. № 719-V із зазначенням особливої відмітки в паспорті, а саме відомостей про неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Головним Управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області та Слов`янським міським відділом ГУ ДМС України в Донецькій області позивачу було надано ідентичного змісту письмові відповіді № Г-367/6/1401-20/1401.2.5/6456-20 від 04.06.2020 р. та № Г-285/6/1455-20/1402.58/13224-20 від 07.10.2020 р., якими заявника було повідомлено про можливість оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон виключно із застосуванням безконтактного електронного носія персональних даних, вмонтованого в паспорт, оскільки у ГУДМС України в Донецькій області відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі доданих до заяви позивача документів.

Також відповідач послався на те, що в Постанові Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 р., а саме у пункті 5 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон прописано, що додаткова інформація, зокрема біометрична, про пред`явника паспорта, зміст якої визначається відповідно до законодавства, може відтворюватися на безконтактному електронному носієві, вмонтованому в паспорт.

Натомість, позивач вважає, що чинне законодавство передбачає альтернативу в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тобто можливість оформлення зазначеного паспорта без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ, тому посилання ГУДМС України у Донецькій області у своїх відповідях на Закон № 5492-VІ, Постанову № 152 позивач вважає неприйнятними та зазначає, що зразки документів, у т.ч. і паспорта громадянина України у вигляді картки, встановлені Законом № 5492-VІ, Постановою № 152, стосуються лише тих осіб, які бажають їх отримати.

Також, позивач вказує, що його заява адресована відповідачу не є заявою в розумінні Закону України «Про звернення громадян» та є заявою в розумінні Закону України «Про адміністративній послуги», тож відповідач повинен був за наслідками її розгляду оформити та видати запитуваний документ.

Крім того, позивач просив суд врахувати висновки Великої Палати Верховного суду в зразковій справі № 806/3265/17 та висновки Третього апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові №160/3964/20 від 02.12.2020 року.

Враховуючи викладене позивач вважає, що відмова в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних з боку ГУДМС України в Донецькій області порушує його права та законні інтереси.

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 37841728, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20, організаційно-правова форма - орган державної влади.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, посилається на те, що єдиним чинним нормативно-правовим актом, яким затверджено зразок паспорту громадянина України для виїзду за кордон, є Постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» зі змінами (надалі - Постанова № 152).

Пунктом 1 вказаної Постанови № 152 визначено, що паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій. Також пунктами 12, 13, 14 Постанови № 152 передбачено внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру, яке здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС.

Таким чином, на думку відповідача Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503- XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції постанови Верховної ради України від 23.02.2007 № 719-У) та Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не є законодавчими актами, які передбачають альтернативну форму та зміст паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а передбачають внесення біометричних відомостей, у тому числі відцифрованого зображення обличчя, та обидва передбачають затвердження зразка паспорта громадянина України для виїзду за кордон Кабінетом Міністрів України, який натепер затверджено виключно Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон».

Відповідач зазначає, що згідно пункту 2 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 669 (далі - Порядок), у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон отримуються відцифровані відбитки пальців рук і вносяться до Реєстру.

Тож, відповідач вважає, що у нього відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія.

Також відповідач зазначив, що дії ГУ ДМС в Донецькій області та Слов`янського МВ ГУ ДМС в Донецькій області щодо розгляду заяв позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» були чітко виконані, згідно зазначених нормативно-правових актів, є цілком законні та у повній мірі відповідають приписам нормативно-правових актів що регламентують порядок оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон і тому не можуть бути кваліфіковані як протиправні.

Відповідач вважає, що посилання у позовній заяві на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17 є недоречним, так як обставини справи не відповідають типовим ознакам цієї зразкової справи, оскільки не може бути підставою для видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ.

Поряд з цим відповідач просить суду звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.04.2020 у справі № 200/2694/19-а (К/9901/35775/19), в якій Верховний Суд зауважує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, факт відмови відповідача в оформленні та видачі позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, засобів Єдиного державного демографічного реєстру та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомостей про неповнолітніх дітей, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 року, який набрав законної сили 06.12.2012 року (далі - Закон № 5492-VI), визначає правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України для виїзду за кордон містить безконтактний електронний носій.

Стаття 3 Закону № 5492-VI визначає безконтактний електронний носій як імплантовану у бланк документа безконтактну інтегральну схему для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом

Статтею 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону № 5492-VI встановлено, що бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Частина 1 ст. 16 Закону № 5492-VI визначає, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 22 Закону № 5492-VI регламентовано правові та організаційні засади видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Відтак, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.

Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру та ЗДУ, а також уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: назва держави; назва документа; тип документа; код держави; номер документа; ім`я особи; громадянство; дата народження; унікальний номер запису в Реєстрі; стать; місце народження; дата видачі документа; уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); дата закінчення строку дії документа; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи; дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).

У паспорті громадянина України для виїзду за кордон за письмовим клопотанням заявника, а стосовно осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, - їхніх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших представників може бути зазначена також додаткова змінна інформація, передбачена цим Законом.

Пунктами 2, 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 (набрала чинності - 11.06.2014 року) установлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений та/або виданий на підставі документів, поданих до 1 січня 2015 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Запроваджено з 1 січня 2015 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Також установлено, що: прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 р. припиняється, а паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 (далі - Порядок №152).

Пунктами 1, 2 Порядку № 152, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.

Кожен громадянин України має право на отримання паспорта для виїзду за кордон.

Відповідно до п.п. 10, 13, 14 Порядку № 152, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС здійснюються через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

До заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: прізвище, власне ім`я та по батькові (далі - ім`я); дата народження; місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); стать; дата та підстави набуття громадянства; унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку); місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; відомості про законного представника особи (ім`я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження); відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати; дата заповнення заяви-анкети.

Згідно приписів п.35 Порядку № 152 заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи:

1) паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні);

2) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру);

3) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків;

4) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

5) у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Відповідно до 24 Порядку № 152 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа, уповноважений суб`єкт інформують заявника про відмову в прийнятті документів із повідомленням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.

У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів) відповідно до п. 25 Порядку № 152.

За приписами п.п. 82, 83 Порядку № 152, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа має право відмовити заявнику в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо:

1) особа не є громадянином України;

2) стосовно видачі паспорта для виїзду за кордон звернулася особа, яка не досягла 16-річного віку, або її законні представники/уповноважена особа, які не мають документального підтвердження повноважень на отримання паспорта для виїзду за кордон;

3) особа вже отримала два паспорти для виїзду за кордон, які є дійсними на день звернення (крім випадків, передбачених пунктом 22 цього Порядку);

4) заявник подав не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон;

5) дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.

Поряд з цим, на думку позивача спірні правовідносини мають бути врегульовані Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року (далі - Положення №2503-XII).

Відповідно до п.п. 1, 2 Положення №2503-XII, це Положення регулює питання оформлення та виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт).

Паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.

Приписи п. 5 Положення №2503-XII, визначають, що додаткова інформація (зокрема біометрична) про пред`явника паспорта, зміст якої визначається відповідно до законодавства, може відтворюватися на безконтактному електронному носієві, вмонтованому в паспорт.

Згідно п. 12 Положення №2503-XII, строк дії паспорта становить десять років.

Правила та порядок оформлення і видачі паспорта визначаються Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 та Положення №2503-XII, суд вбачає, що ними встановлено певний перехідний період щодо впровадження паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

Таким чином, Кабінет Міністрів України встановив, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 р. припиняється, а оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Тобто з 20 грудня 2026 року такі паспорти повністю вийдуть з обігу.

Враховуючи вкладене, Положення №2503-XII застосовується для оформлення та виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія в період від набрання чинності вказаним Положенням до 19 грудня 2016 р. включно, з 20 грудня 2016 р. спірні правовідносини регулюються Порядком №152.

Враховуючи викладене, доводи позивача відносно того, що Положення №2503-XII встановлює альтернативне регулювання спірних правовідносин є помилковими.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно приписів ст. 22 Закону № 5492-VI, позивачу надано саме право мати паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не встановлено обов`язку щодо його отримання, оскільки, на відміну від паспорту громадянина України, який є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України та є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.

Тобто, паспортом громадянина України має бути документований кожний без винятків громадянин України, на відміну від паспорту громадянина України для виїзду за кордон, право на отримання якого реалізується в добровільному порядку.

При цьому, законодавець встановив виконання певного алгоритму дій для набуття такого права.

Щодо доводів позивача відносно того, що норми Закону № 5492-VI та Порядку №152 не відповідають Європейській конвенції з прав людини та Конституції України, суд зазначає, що положення Закону № 5492-VI в установленому порядку неконституційними не визнавались, приписи Порядку № 152 в судовому порядку не оскаржувалась.

Відносно доводів позивача стосовно форми заяви про оформлення та видачу паспорту, суд зазначає, що пунктами 25-29 Порядку визначено, що у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта вносить до неї відповідні виправлення.

Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо заявник через фізичні вади не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.

Після перевірки заявником правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта сканує із застосуванням засобів Реєстру до заяви-анкети документи, які подаються заявником. Оригінали документів (крім паспорта, що підлягає обміну, документів, що підтверджують сплату адміністративного збору (консульського збору) повертаються заявнику після оформлення заяви-анкети.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо розгляду заяви позивача в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян» суд вважає такими, що відповідають діючому законодавству, оскільки відповідна заява подана позивачем без дотримання процедури, визначеної приписами Порядку №152, а Положення №2503-XII, на норми якого посилається позивач, не містить приписів щодо порядку оформлення, подання та розгляду таких заяв.

Таким чином, з 20.12.2016 року подання заяв про оформлення та видачу паспорту громадянина України для виїду за кордон здійснюється в порядку та у спосіб, визначений Порядком №152, шляхом формування заяви-анкети.

З огляду на викладене, заява особи про оформлення та видачу паспорту громадянина України для виїду за кордон в довільній формі не може вважатись зверненням для оформлення паспорту громадянина України.

Така позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2019 року по справі № 816/1423/18.

Стосовно посилання відповідача щодо вказаного питання на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.04.2020 у справі № 200/2694/19-а, суд вважає її застосування при розгляді даної справи недоцільним, оскільки в наведеній справі мова йшла про усне звернення позивача до органу ДМС щодо вклеювання фотокартки до паспорту громадянина України.

Щодо посилання позивача на висновки викладені постанові Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/3964/20 від 02.12.2020 року, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, при дослідженні судової практики апеляційного суду, суд першої інстанції може враховувати висновки суду апеляційної інстанції, однак при ухваленні рішення керується власним внутрішнім переконанням.

При цьому, суд зазначає, що в постанові по справі №160/3963/20 від 20.12.2020 року Третій апеляційний адміністративний суд дійшов протилежних висновків аніж ті, що викладені в постанові по справі №160/3964/20 від 02.12.2020 року.

Щодо застосування при вирішенні спірних правовідносин висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду в зразковій справі № 806/3265/17, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Велика Палата Верховного суду в своїй постанові визначила ознаки типових справ, якими є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дана справа не є типовою відносно зразкової справи № 806/3265/17, оскільки не відповідає їй за своїм суб`єктним складом та предметом позову.

Також, суд звертає увагу, що отримання паспорта громадянина України є обов`язком громадянина, при цьому станом на теперішній час порядок отримання паспорта громадянина України врегульовано двома альтернативними групами нормативно-правових актів, на відміну від спірних правовідносин, в яких отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон є правом громадянина та не має альтернативного порядку правового регулювання з 20.12.2016 року, тому висновки зразкової справи не можуть бути застосовані при розгляді даного спору.

Враховуючи, що на час звернення позивача 26.05.2020 року та 29.09.2020 року із заявою до ГУ ДМС України в Донецькій області та його структурного підрозділу, правовідносини щодо порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон врегульовані Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI та Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», які не передбачають з 20.12.2016 року видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, адреса місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Мирополитська, буд. 20) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Слов`янського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області щодо не оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 - без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-V) без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Слов`янського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області - оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 - без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, засобів Єдиного державного демографічного реєстру та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних - виключно відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-V), із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомостей про неповнолітніх дітей - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено, підписано та проголошено 11 травня 2021.

Повний текст рішення складено та підписано 17 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко