Рішення № 96964927, 18.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Справа № 160/16514/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини Т0610, Військової частини Т0310 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини Т0610, Військової частини Т0310, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0610 (код ЄДРПОУ 33248472, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, 49035) та Військової частини Т0310 код ЄДРПОУ 33248509, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, 49035) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу з 18.04.2020 року;

- стягнути з Військової частини Т0310 (код ЄДРПОУ 33248509, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, 49035) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу з 18.04.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 2017 року по 2020 рік проходив військову службу за контрактом у військовій частині Т0610. Наказом командира військової частини Т0610 від 18.04.2020 року № 77 був звільнений з військової служби у запас відповідно п.п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту.

Позивач зазначає, що з метою отримання компенсації неодноразово звертався до відповідачів з відповідними заявами. Так, військова частина Т0610 у своєму листі від 23.07.2020 року № 256 повідомила позивача про те, що речова служба не передбачена штатним розписом частини, а види забезпечення, зокрема, речове знаходиться на обліку у військовій частині Т0310 (19 окремий мостовий батальон). Тому, ОСОБА_1 рекомендовано звертатись саме до цієї чатини з питань отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

У листі від 12.08.2020 року № 224 військова частина Т0310 повідомила, що виплата грошової вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 не передбачена, оскільки його календарна вислуга складає 3 роки 4 місяці 21 день при необхідній - 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачами надано до суду відзиви на позовну заяву, які долучено до матеріалів справи. Означені відзиви містять ідентичний виклад заперечень на позовну заяву.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову військова частина Т0610 зазначає, що речова служба штатним розписом (розкладом) не передбачена, а тому, види забезпечення, зокрема, речове забезпечення знаходиться на обліку у військовій частині Т0310.

Командування військових частин Т0610 та Т0310 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутній рапорт позивача про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу частини, передбачений Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178.

Крім того, у позивача на дату звільнення у запас вислуга складає 3 роки 4 місяці 21 день, що є недостатнім для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зважаючи на викладене, відповідачі просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині Т0610 у період з 2017 року по 2020 рік.

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 22.05.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Наказом командира ВЧ А0610 від 18.04.2020 року № 77 (по стройовій частині) ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі п.п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту.

Позивач звернувся до ВЧ А0610 із заявою про виплату компенсації неотриманого речового майна.

Листом від 23.07.2020 року № 256 ВЧ А0610 повідомила позивача про те, що речова служба не передбачена штатним розписом, а тому всі види забезпечення, зокрема, також речове знаходяться на обліку у військовій частині Т0310 (19 окремий мостовий батальон). З огляду на викладене, рекомендовано позивачу звертатись саме до ВЧ А0310 з питань отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

У відповідь на заяву позивача ВЧ А0310 повідомила у своєму листі від 12.08.2020 року № 224 про те, що у ОСОБА_1 відсутня необхідна календарна вислуга, а саме 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби. Тому, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу не передбачена.

Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 11 ст. 91 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178.

Згідно п.п.2-5 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Приписами абз. 3 п. 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року, встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби. Водночас, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.

Так, згідно п. 4 розділу ІІІ цієї Інструкції встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Тобто, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.

Разом з тим, в п. 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідачів із заявами про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Однак, відповідна виплата такої компенсації у встановленому порядку та строки проведена не була.

При цьому, суд зауважує, що відповідачі під час розгляду справи не надали суду доказів того, що ОСОБА_1 на момент звільнення з військової служби був у повному обсязі забезпечений речовим майном, відповідно до закріплених норм, а лише вказували на відсутність права на отримання компенсації у зв`язку із недостатністю календарної вислуги років та рапорту позивача.

Разом з тим, посилання відповідачів на відсутність у позивача права на отримання компенсації за неотримане речове майно у зв`язку із відсутністю календарної вислуги більше 5-ти років, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 визначено, що особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється, зокрема, під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено право саме Кабінету Міністрів України визначати порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

В даному випадку на виконання положень ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який не передбачає такої умови компенсації вартості неотриманого речового майна, як наявність вислуги більше 5 років.

Згідно ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, суд до спірних правовідносин застосовує Порядок № 178, як нормативний акт вищої юридичної сили, а не наказ Міністерства оборони України, на який посилаються відповідачі.

Щодо посилання відповідачів на відсутність рапорту позивача про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу частини, то суд зазначає наступне.

Так, пунктом 3 Порядку № 178, як зазначено вище, встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям у разі, зокрема, звільнення з військової служби з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що застосування словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", передбачає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно незалежно від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Тобто, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Таким чином, доводи відповідачів про відсутність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18).

Крім того, приписами п. 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: рапорту і заяви.

Як слідує із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідачів із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до довідки № 1 від 12.04.2021 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , яка надана суду ВЧ Т0310, загальна вартість речового майна, що підлягає видачі складає 17067,23 грн.

Однак, така компенсація позивачу станом на дату розгляду справи не виплачена.

Крім того, суд звертає увагу на те, що військова частина Т0610, в якій проходив службу позивач, знаходиться на забезпеченні військової частини Т0310 (яка підготувала довідку про вартість речового майна), то саме з військової частини Т0310 слід стягнути на користь позивача невиплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , дата видачі 03.11.2017 року, що наявна в матеріалах справи, а, отже, їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини Т0610, Військової частини Т0310 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0610 (код ЄДРПОУ 33248472, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, 49035) та Військової частини Т0310 (код ЄДРПОУ 33248509, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, 49035) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу з 18.04.2020 року.

Стягнути з Військової частини Т0310 (код ЄДРПОУ 33248509, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, 49035) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу з 18.04.2020 року.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподілялись.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18.05.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька