Ухвала суду № 96964476, 14.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2021 року Справа №160/6232/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового проадження в м.Дніпрі заяву позивача про визнання протиправними дій при виконанні рішення суду по справі №160/6232/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А4291, Військової частини А4608, військової частини А0732 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про визнання протиправними дій при виконанні рішення суду по справі №160/6232/20.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень» №242 д від 11.05.2021 року у зв`язку перебуванням судді Врони О.В. у відпустці заяву передано на повторний автоматизований розподіл та згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 р. дану заяву передано на розгляд судді Боженко Н.В.

Заяву подано в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій заявник просить суд визнати протиправними дії Військової частини А4291, вчинені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року у справі №160/6232/20, щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.03.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - серпень 2016 року. Постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати Військову частину А4291 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження військової служби з 01.03.2017 по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Так, за приписами частини 1, 2, 3, 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Всупереч наведеним приписам чинного законодавства дана заява не містить інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також хід виконавчого провадження.

У свою чергу, згідно з частиною 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Суд зазначає, що будь-яких виключень щодо дотримання вимог частини 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні із заявою на підставі цієї статті законом не встановлено. Однак, зазначену вимогу позивачем також не дотримано.

Пунктом другим частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

З огляду на викладене, заява позивача про порушення прав невиконанням рішення суду не відповідає вимогам, визначеним статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.

Також суд зазначає, що рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку. Боржник, за власним волевиявленням, може виконати рішення суду добровільно. Разом із цим, стягувач має право пред`явити виконавчий документ для примусового виконання.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частиною четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті першої Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, Законом України "Про виконавче провадження" також визначено наслідки невиконання рішення та передбачено заходи, які вживає державний виконавець у випадку невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

З огляду на наведене, заява позивача підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 167, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій при виконанні рішення суду у справі №160/6232/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А4291, Військової частини А4608, військової частини А0732 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко