Рішення № 96963245, 12.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2021 справа № 914/497/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп», м.Запоріжжя, Запорізька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейнлес Стілл Технолоджіс», смт.Шкло, Яворівський район, Львівська область

про стягнення 30 753,65 грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейнлес Стілл Технолоджіс» про стягнення 30 753,65 грн заборгованості, з яких 28 198,00 грн основного боргу, 944,00 грн три проценти річних, 1 611,65 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 09.03.2021 задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 31.03.2021.

Ухвалою від 31.03.2021 суд постановив відкласти судове засідання для розгляду справи по суті на 28.04.2021 о 14:30 год.

Ухвалою від 28.04.2021 суд постановив відкласти судове засідання для розгляду справи по суті на 12.05.2021 о 10:15 год.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 12.05.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 12.05.2021 від позивача надійшло письмове пояснення (вх.№10914/21) щодо часткових оплат проведених відповідачем, зокрема стосовно зарахування боргу в сумі 3 416,00 грн. Крім того, позивачем до вказаних письмових пояснень долучено копії платіжних доручень на загальну суму 6 500,00 грн. У письмовому поясненні позивач просить стягнути з відповідача 26 696,00 грн основного боргу, 840,94 грн три проценти річних, 2 123,03 грн інфляційних втрат.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 12.05.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив, вимоги ухвал суду від 09.03.2021, від 31.03.2021 та від 28.04.2021 не виконав. Відзив, заяви, клопотання до суду не надходили. Ухвалою суду від 28.04.2021 явка представника не визнавалась обов`язковою.

Ухвала суду від 28.04.2021 про відкладення судового засідання для розгляду справи по суті на 12.05.2021 р. надсилалась відповідачу на дві адреси:

- юридичну, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81051, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, вул.Червоної Калини, буд. 6;

- фактичну: 79016, м.Львів, вул.Кн.Святослава, 11.

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 1, часини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку відповідачу на дві адреси: вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81051, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, вул.Червоної Калини, буд. 6; та фактичну: 79016, м.Львів, вул.Кн.Святослава, 11.

Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

Неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представників сторін перешкодою для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 12.05.2021 прийнято рішення у справі.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 01.05.2019 укладено договір №0102/19 про закупівлю товарів, на виконання умов якого позивачем здійснено поставку товару (металорізальний, абразивний і слюсарний інструмент відповідачу на загальну суму 31 614,00 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару повністю не виконав, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість в сумі 28 198,00 грн по оплаті основного боргу.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано три проценти річних в сумі 944,00 грн, інфляційні втрати в сумі 1 611,65 грн. Таким чином, станом на момент подання позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 30 753,65 грн заборгованості, з яких 28 198,00 грн основного боргу, 944,00 грн три проценти річних, 1 611,65 грн інфляційних втрат.

12.05.2021 до канцелярії суду від представника позивача надійшло письмове пояснення (вх.№10914/21) щодо часткових оплат проведених відповідачем, зокрема стосовно зарахування боргу в сумі 3 416,00 грн. Крім того, до письмових пояснень долучено копії платіжних доручень на загальну суму 6 500,00 грн. про часткову оплату боргу. У поясненні позивач просить стягнути з відповідача 26 696,00 грн основного боргу, 840,94 грн три проценти річних, 2 123,03 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп», в особі директора Сарбєй С.О., який діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення – позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стейнлес Стілл Технолоджіс», в особі Капій В.О., який діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення – відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір №0102/19 про закупівлю товарів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати покупцеві металорізальний, абразивний інструмент і слюсарний, що його надалі товар, в кількості і номенклатурі, які визначаються рахунками, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору покупець зобов`язується проводити оплату і прийом замовленого товару в терміни, передбачені цим договором і рахунками.

Згідно п. 2.1. договору постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар, якість яких відповідає сертифікатам відповідності товару, вимогам ДСТУ га свідоцтву про якість.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару, що поставляється за цим договором і порядок платежів визначається в рахунках.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом постачання на умовах відстрочки до 30 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до п. п. 5.1.-5.2. договору термін поставки партії товару обмовляється у відповідному рахунку до договору. Умови поставки товару - ЕХW (Інкотермс 2010). Поставка товару за цим договором проводиться в асортименті і кількості відповідно до заявок покупця і обмовляється у відповідних рахунках.

Згідно п. 5.3. договору поставка товару вважається дата оформлення видаткової накладної на партію товару.

Відповідно до п. п. 6.1.-6.2. договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар; прийняти поставлений товар.

Згідно п. п. 6.3.1.-6.3.2. договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару в асортименті, кількості та у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає вимогам ДСТУ і підтверджена сертифікатом якості.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» свої зобов`язання по договору виконало повністю, поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Стейнлес Стілл Технолоджіс» товар (металорізальний, абразивний і слюсарний інструмент) на загальну суму 31 614,00 грн, згідно видаткових накладних: №51 від 17.01.2020 на суму 15 908,40 грн; №64 від 20.01.2020 на суму 10 992,00 грн; №175 від 31.01.2020 на суму 4 713,60 грн.

Товар (металорізальний, абразивний і слюсарний інструмент) прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 31 614,00 грн, а саме: №71 від 15.01.2020 на суму 15 908,40 грн; №96 від 17.01.2020 на суму 10 992,00 грн; №241 від 30.01.2020 на суму 4 713,60 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору №0102/19 про закупівлю товару від 01.05.2019, згідно видаткових накладних №51 від 17.01.2020; №64 від 20.01.2020; №175 від 31.01.2020 повністю не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 28 198,00 грн.

У зв`язку із несплатою за поставлений товар, згідно видаткових накладних №51 від 17.01.2020; №64 від 20.01.2020; №175 від 31.01.2020 у сумі 28 198,00 грн, позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 14.12.2020 про намір звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості, в якому повідомив відповідача про те, що у випадку відсутності оплати в повному обсязі протягом 10 робочих днів позов буде поданий до суду.

Проте, вказане повідомлення залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 1 500,00 грн. основного боргу.

Відтак, станом на дату прийняття рішення (12.05.2021 року) основний борг складає 26 698,00 грн (31 614,00 - (3416,00+1500,00).

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач при поданні позову нарахував відповідачу 944,00 грн три проценти річних, 1 611,65 грн інфляційні втрати.

В письмових поясненнях позивач просить стягнути з відповідача 26 696,00 грн основного боргу, 840,94 грн три проценти річних, 2 123,03 грн інфляційних втрат.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №0102/19 про закупівлю товару від 01.05.2019.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем товару (металорізальний, абразивний і слюсарний інструмент) на загальну суму 31 614,00 грн, підтверджується видатковими накладними №51 від 17.01.2020 на суму 15 908,40 грн; №64 від 20.01.2020 на суму 10 992,00 грн; №175 від 31.01.2020 на суму 4 713,60 грн, які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Товар (металорізальний, абразивний і слюсарний інструмент) було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 31 614,00 грн, а саме: №71 від 15.01.2020 на суму 15 908,40 грн; №96 від 17.01.2020 на суму 10 992,00 грн; №241 від 30.01.2020 на суму 4 713,60 грн.

Судом встановлено, що станом на момент подання позовної заяви, відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 5 000,00 грн згідно платіжного доручення №2273 від 18.05.2020. Із цієї суми позивач, зарахував як оплату по поставці за видатковою накладною №51 від 17.01.2020, кошти в сумі 3 416,00 грн, а решта 1 584,00 грн зараховані позивачем в оплату за раніше поставлені товари.

Після подання позовної заяви до суду, відповідач частково оплатив основний борг на загальну суму 1 500,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями:

- №2726 від 23.04.2021 на суму 500,00 грн, в графі призначення платежу зазначено: «Оплата заборгованості згідно претензії №1, по видатковій накладній 51 від 17.01.2020 року, у сумі 416,67 грн, ПДВ – 20% 83,33 грн»;

- №2738 від 30.04.2021 на суму 1 000,00 грн, в графі призначення платежу зазначено: «Оплата заборгованості згідно претензії №1, по видатковій накладній 51 від 17.01.2020 року, у сумі 833,33 грн, ПДВ – 20% 166,67 грн».

Відтак, станом на дату прийняття рішення (12.05.2021 року) основний борг за поставлений товар згідно видаткових накладних №51 від 17.01.2020; №64 від 20.01.2020; №175 від 31.01.2020 складає 26 698,00 грн (31 614,00 - (3416,00+1500,00).

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 26 698,00 грн є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом постачання на умовах відстрочки до 30 календарних днів з дати отримання товару.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 944,00 грн та інфляційні втрати в сумі 1 611,65 грн.

До письмового пояснення позивач долучив, як він зазначає, актуальний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, в якому просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 840,94 грн та 2 123,03 грн інфляційних втрат. При цьому позивач зазначає, що в розрахунку долученому до позовної заяви не враховано часткову оплату в сумі 3 416,00 грн та допущено арифметичну помилку в розрахунку сукупного індексу інфляції та загальному розрахунку інфляційних втрат.

Водночас слід зазначити, що подаючи пояснення у справі та долучаючи новий розрахунок позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат, позивач фактично збільшив позовні вимоги в частині інфляційних втрат. Однак не подавав заяви про збільшення позовних вимог в цій частині.

Порядок збільшення позовних вимог врегульований пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального Кодексу України. Однак позивач не дотримався його. Отже суд розглядає позов в межах сум які були заявлені у позовній заяві.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що позивач невірно визначив перший день прострочки по видаткових накладних №51 від 17.01.2020 та №175 від 31.01.2020.

Так, враховуючи умови оплати згідно п. 4.1. договору, а також положення пункту 5 статті 254 Цивільного Кодексу України щодо закінчення строку, першим днем прострочки по видатковій накладній №51 від 17.01.2020 є 18.02.2020, а не 17.02.2020 як зазначає позивач у розрахунку; по видатковій накладній №175 від 31.01.2020 є 03.03.2020, а не 01.03.2020.

Відповідно до проведеного судом за допомогою комп`ютерної програми «ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» ТОВ «Ліга Закон», 2020», розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, з врахуванням вищевказаних періодів та часткової оплати боргу в сумі 3 416,00 грн до стягнення з відповідача підлягає 864,24 грн. 3% річних та 1 611,65 грн інфляційних втрат, як було заявлено позивачем у позовній заяві, оскільки за розрахунками суду сума інфляційних втрат є більшою, водночас суд не має права вийти за межі позовних вимог викладених у позовній заяві.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейнлес Стілл Технолоджіс» (81051, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, вул.Червоної Калини, буд.6; ідентифікаційний код 39139550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» (69084, м.Запоріжжя, вул.Магістральна, буд. 100-А; ідентифікаційний код 33703603) 26 698,00 грн основного боргу, 864,24 грн три проценти річних, 1 611,65 грн інфляційних втрат та 2 153,32 грн судового збору.

3. В частині позовних вимог в сумі 1 500,00 грн. основного боргу провадження закрити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено

та підписано 17.05.2021

Суддя Ю.О. Сухович