Рішення № 96962866, 18.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2021Справа № 910/564/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 570,15 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 14 871,65 грн. страхового відшкодування, 570,49 грн. пені, 142,66 грн. 3 % річних та 343,98 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 01065160 від 10.04.2019 року, та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "SUZUKI VITARA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії EP № 187563837, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування 14 871,65 грн. страхового відшкодування, а також 570,49 грн. пені, 142,66 грн. 3 % річних та 343,98 грн. інфляційних втрат покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2021 року відкрито провадження у справі № 910/564/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

28.01.2021 через відділ діловодства господарського суду міста Києва на запит суду надійшла інформація від Моторного (транспортного) страхового бюро.

02.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" від 29.01.2021 року на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення пред`явлених до нього вимог з огляду на те, що дійсна вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка була визначена залученим відповідачем аварійним комісаром Скребцовою С.О. на ліцензійному програмному забезпеченні "Audatex", становить 7 101,00 грн. тоді як визначена позивачем вартість такого ремонту в сумі 14 871,65 грн. є необґрунтовано завищеною. Враховуючи наведені обставини, 14.01.2021 року Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" складено відповідний страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього, на підставі яких відповідачем на користь позивача згідно з платіжним дорученням від 14.01.2021 року № 14406 здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 7 101,00 грн. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий альянс".

Крім того, 02.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 29.01.2021 року, в якому останній просив суд призначити у даній справі судову автотоварознавчу експертизу по матеріалах справи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення означеної експертизи відповідач просив поставити питання щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП, яка відбулася 19.12.2019 року, станом на дату цієї пригоди, з урахуванням суми податку на додану вартість на складові і матеріали та без урахування суми ПДВ. Крім того, у зв`язку з наведеними обставинами, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" просило суд здійснювати розгляд справи № 910/564/21 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2021 року розгляд справи № 910/564/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2021 року.

08.02.2021 року через відділ діловодства суду надійшла заява позивача від 05.02.2021 року № 375/8, в якій останній, враховуючи позицію відповідача та фактичну сплату Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" після отримання позовної заяви страхового відшкодування у розмірі 7 101,00 грн., зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 7 101,00 грн. а також понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

12.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 10.02.2021 року, в якій останній, зважаючи на зменшення позивачем позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування до того розміру, який було фактично задоволено Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" (7 101,00 грн.), просив суд закрити провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також проводити підготовче засідання 23.02.2021 року без участі представника відповідача. Крім того, у наведеній заяві відповідач просив суд залишити без розгляду раніше подане ним клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи, у зв`язку із чим судом вказане клопотання по суті не розглядається.

22.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 18.02.2021 року № 505/8, в якій Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" просило суд проводити призначене у цій справі на 23.02.2021 року підготовче засідання без участі представника позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2021 року підготовче засідання відкладено на 23.03.2021 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 23.03.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 19.03.2021 року № 878/8 про проведення підготовчого засідання 23.03.2021 року без участі його уповноваженого представника.

У підготовчому засіданні 23.03.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 13.04.2021 року.

02.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 02.04.2021 року, в якій останній повторно просив суд залишити без розгляду раніше подане ним клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи, закрити провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також проводити призначені у цій справі судові засідання без участі його уповноваженого представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2021 року підготовче засідання відкладено на 27.04.2021 року.

14.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 13.04.2021 року № 1158/8, в якій останній зменшив розмір викладених у позовній заяві позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 7 101,00 грн., а також 570,49 грн. пені, 142,66 грн. 3 % річних, 343,98 грн. інфляційних втрат та 2 270,00 грн. понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.

22.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" від 19.04.2021 року на заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог, в якому відповідач просив закрити провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 7 101,00 грн., а також заперечив проти вимог позивача про стягнення нарахованої пені та компенсаційних виплат, посилаючись на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження факту отримання Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" заяви позивача про виплату страхового відшкодування від 17.06.2020 року № 2009/8.

До початку призначеного засідання 27.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 26.04.2021 року № 1280/8, в якій останній додатково зменшив розмір позовних вимог та просив суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 7 101,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" 272,40 грн. пені, 68,12 грн. 3 % річних, 229,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 7 101,00 грн., та 2 270,00 грн. понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.

У підготовчому засіданні 27.04.2020 року судом прийнято до розгляду вищевказану заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" від 26.04.2021 року № 1280/8, у зв`язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2021 року провадження у справі № 910/564/21 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 7 101,00 грн. було закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також повернуто Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 188,75 грн. пропорційно до суми вимог, провадження щодо розгляду яких було закрито, а також розміру вимог, зменшеного за заявою позивача.

Крім того, цією ухвалою підготовче провадження у справі № 910/564/21 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 18.05.2021 року.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 18.05.2021 року не забезпечили.

Враховуючи те, що у сторін було достатньо часу та можливості для реалізації своїх процесуальних прав, встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України, у тому числі забезпечення явки повноважних представників у судове засідання, беручи до уваги подання сторонами заяв по суті спору, а також зважаючи на відсутність обставин, які свідчать про неможливість вирішення спору в даній справі у судовому засіданні 18.05.2021 року, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у відкладенні розгляду справи на іншу дату.

При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, Гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір № 01065160 добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу (далі - Договір) щодо автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску.

Умовами цього Договору до страховик випадків віднесено ДТП.

У пункті 5.2 частини 1 Договору встановлено територію дії вказаного правочину - територія України (за виключенням Луганської, Донецької областей та тимчасово окупованої території).

Відповідно до пункту 6 частини 1 означеного Договору строк його дії: з 00:00 год. 16.04.2019 року по 15.04.2020 року.

19.12.2019 року о 16:20 год. у місті Києві по вулиці Володимирській, 38, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "SUZUKI VITARA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка здійснила зіткнення із припаркованим автомобілем "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Означена дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Відповідно до Полісу серії EP № 187563837 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "SUZUKI VITARA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000,00 грн.

У грудні 2019 року Страхувальник ( ОСОБА_2 ) звернувся до позивача із повідомленням про подію з транспортним засобом та заявою про виплату страхового відшкодування (реєстраційний номер 3189/19 від 20.12.2019 року).

Враховуючи фотододатки до протоколу огляду пошкодженого автомобіля та рахунок-фактуру СТО від 24.12.2019 року № 2075285 на оплату відновлювального ремонту автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , виставлений ФОП Ритко Д.В., страховим актом позивача від 18.05.2020 року № 3189\19\50\ТР25\00\2 вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 14 871,65 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 20.05.2020 року № 5424 позивач сплатив на рахунок IBAN НОМЕР_3 ФОП Ритко Д.В. , "Автосоюз" грошові кошти у розмірі 14 871,65 грн. із призначенням платежу: "Стр.відш.зг.стр.ак.№3189/19 дог. №1065160 від 10.04.19 р а.м. VOLKSWAGEN GOLF д.н. НОМЕР_1 (страх-к ОСОБА_2 )рах №2075285 від 24.12.19 Без ПДВ".

У матеріалах справи також наявна копія адресованої відповідачу заяви позивача від 17.06.2020 року № 2009/8 про виплату страхового відшкодування у розмірі 14 871,65 грн. із зазначенням долучених до неї додатків - документів на підтвердження вимог Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс".

Оскільки означене страхове відшкодування відповідачем у добровільному порядку відшкодовано не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, що відбулася 19.12.2019 року, була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Суд визнає європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" № 3045-VI від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до пункту 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

На виконання Закону України від 17.02.2011 року № 3045-VI, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.

За умовами статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 19.12.2019 року є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А ("VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та транспортний засіб В ("SUZUKI VITARA", реєстраційний номер НОМЕР_2 ), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 187563837 щодо автомобіля "SUZUKI VITARA", реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку із тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно з відомостями європротоколу від 19.12.2019 та відповідної схеми, ДТП відбулася з вини водія автомобіля "SUZUKI VITARA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 .

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Слід також зазначити, що наведені у вказаному повідомленні відомості були перевірені та підтверджені у складеному аварійним комісаром 04.12.2018 року ОСОБА_5 Аварійному сертифікаті.

Таким чином, судом за змістом, зокрема, означеного європротоколу та інших матеріалів справи встановлено обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 905/2970/16 від 10.07.2018.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02.10.2018 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов`язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, частина 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Товариство з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" посилалося на те, що для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідач звернувся до аварійного комісара Скребцова Сергія Олександровича (кваліфікаційне свідоцтво 12ПК 08751177/026175-2020) для проведення відповідної оцінки на ліцензійному програмному забезпеченні "Audatex".

Згідно з ремонтною калькуляцією від 29.12.2020 року № ЦВ/19/7680 вартість відновлювального ремонту вищевказаного застрахованого у позивача автомобіля склала 7 101,00 грн.

Зважаючи на викладені обставини, враховуючи те, що ФОП Ритко Д.В., який виставляв рахунок-фактуру від 24.12.2019 року № 2075285 на оплату відновлювального ремонту автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 14 871,65 грн., не є ні офіційним представником, ні офіційним дилером, ні офіційним імпортером VOLKSWAGEN в Україні, тоді як дозвіл на використання застосованої аварійним комісаром відповідача Скребцовим С.О. комп`ютерної програми "Audatex" для складання відповідного кошторису відновлювального ремонту транспортних засобів встановлено пунктом 59 Додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, суд дійшов висновку про те, дійсна та підтверджена матеріалами справи вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 7 101,00 грн. Вказані обставини, а також встановлена судом дійсна вартість відновлювального ремонту автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 7 101,00 грн., фактично не заперечувалися позивачем під час розгляду даної справи, що підтверджується, зокрема, змістом поданих Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" заяв від 05.02.2021 року № 375/8, від 13.04.2021 року № 1158/8 та від 26.04.2021 року № 1280/8.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах затрат у розмірі 7 101,00 грн. перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

У даному випадку, положеннями полісу серії EP № 187563837 було передбачено франшизу в розмірі 0,00 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача (7 101,00 грн.), а також визначені полісом серії EP № 187563837 розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн.) та франшизи (0,00 грн.), відповідач був зобов`язаний відшкодувати позивачу, зокрема, суму страхового відшкодування у розмірі 7 101,00 грн.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що страховим актом відповідача від 14.01.2021 року № ЦВ/19/7680 вирішено виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 7 101,00 грн.

З поданої Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" копії платіжного доручення від 14.01.2021 року № 14406 (проведеного банком 14.01.2021 року) вбачається, що після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" було сплачено грошові кошти у розмірі 7 101,00 грн., що, з урахуванням зменшення позивачем його позовних вимог, становить суму спірного страхового відшкодування (основного боргу) відповідача у даній справі.

Погашення усієї суми спірного страхового відшкодування, обґрунтований розмір якого фактично склав 7 101,00 грн. та не заперечувався сторонами під час розгляду справи, було підтверджено сторонами у направлених суду письмових заявах.

Таким чином, оскільки заявлена до стягнення сума страхового відшкодування, з урахуванням її зменшення позивачем в процесі розгляду справи, у розмірі 7 101,00 грн. сплачена відповідачем позивачу в повному обсязі після звернення останнього до суду з позовною заявою (та до моменту прийняття судом такої позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі), ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2021 року провадження у справі № 910/564/21 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 7 101,00 грн. було закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У той же час, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.04.2021 року № 1280/8, просив стягнути з відповідача 68,12 грн. 3 % річних, нарахованих у період з 17.09.2020 року по 11.01.2021 року на суму заборгованості у розмірі 7 101,00 грн., а також 229,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом означеного періоду на вказану суму основного боргу.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Як було зазначено вище, у матеріалах справи наявна копія адресованої відповідачу заяви позивача від 17.06.2020 року № 2009/8 про виплату страхового відшкодування у розмірі 14 871,65 грн. із зазначенням долучених до неї додатків - документів на підтвердження вимог Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс".

З матеріалів справи вбачається, що означена заява отримана уповноваженою особою відповідача 19.06.2020 року, що підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією відповідного рекомендованого повідомлення про вручення цього поштового відправлення № 0315071005128.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 26.04.2021 року № 1280/8), Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" у відзиві від 19.04.2021 року на заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог посилалося на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем заяви позивача про виплату страхового відшкодування від 17.06.2020 року № 2009/8, зокрема, опису вкладення в цінний лист, що, на думку Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант", свідчить про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих сум пені та компенсаційних виплат.

Проте такі заперечення не беруться судом до уваги з огляду на відсутність встановленого Законом обов`язку позивача надсилати страховику винної у ДТП особи відповідні заяви про виплату страхового відшкодування листом з описом вкладення.

Крім того, у відзиві Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" від 29.01.2021 року на позовну заяву відповідачем було вказано, що після виплати страхового відшкодування та переходу права вимоги, позивач звернувся до ТДВ СК "Альфа-Гарант" із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № 2009/8 від 17.06.2020 року, у зв`язку з чим відповідач і звернувся до аварійного комісара Скребцова С.О. для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF PLUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 на ліцензійному програмному забезпеченні "Audatex".

Отже, отримання відповідачем заяви позивача про виплату страхового відшкодування від 17.06.2020 року № 2009/8 фактично було визнано самим Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" у вищенаведеній заяві по суті спору. Доказів, які свідчать про висловлення відповідачем будь-яких заперечень чи зауважень стосовно вказаної заяви від 17.06.2020 року № 2009/8 чи переліку доданих до неї документів, матеріали справи не містять.

Крім того, у складених відповідачем страховому акті від 14.01.2021 року № ЦВ/19/7680 та розрахунку страхового відшкодування в порядку суброгації (регресу) прямо зазначено, що датою повідомлення Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" про настання страхового випадку є 19.06.2020 року, що співпадає з датою вручення відповідачу поштового відправлення № 0315071005128. Доказів отримання відповідачем від позивача 19.06.2020 року інших документів, відмінних від заяви про виплату страхового відшкодування за вих. № 2009/8 від 17.06.2020 року з додатками, Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" надано суду не було.

Крім того, відповідач у відзиві від 19.04.2021 року на заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог посилався саме на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження факту отримання ним заяви позивача про виплату страхового відшкодування від 17.06.2020 року № 2009/8, проте не заперечував самого факту отримання цієї заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий альянс".

Враховуючи безпідставність вищевикладених заперечень відповідача, а також беручи до уваги, що заява позивача від 17.06.2020 року № 2009/8 про виплату страхового відшкодування була отримана уповноваженою особою відповідача саме 19.06.2020 року (і відповідачем у встановленому законом порядку не було спростовано означених обставин), суд дійшов висновку про те, що останнім днем встановленого законом 90-денного терміну для прийняття відповідачем рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову в його здійсненні, є 17.09.2020 року.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази прийняття Товариством з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" відповідного рішення та доведення його змісту до відома позивача у встановлений законом строк, а також докази виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий альянс" суми страхового відшкодування у розмірі 7 101,00 грн. у строк, зокрема, до 17.09.2020 року (включно).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 229,63 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим означена позовна вимога про стягнення з відповідача цієї суми компенсаційних виплат підлягає задоволенню.

Разом із тим, перевіривши наданий Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" розрахунок 3 % річних, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкової дати періоду прострочення та, відповідно, кількості днів за відповідний період прострочення, що призвело до заявлення суми 3 % річних у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як було вказано судом вище, останнім днем встановленого законом 90-денного строку для прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування є 17.09.2020 року, тоді як прострочення цього зобов`язання настало з 18.09.2020 року.

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України невірно визначено дату початкового періоду нарахування наведених сум компенсаційних виплат (17.09.2020 року).

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" за вказаний останнім період (з урахуванням встановленої судом дійсної дати виникнення прострочення), є 67,54 грн.

За таких обставин, стягненню з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" на користь позивача підлягає 3 % річних у розмірі 67,54 грн. та 229,63 грн. інфляційних втрат. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 0,58 грн. 3 % слід відмовити.

Також позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.04.2021 року № 1280/8, просив стягнути з відповідача 272,40 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на суму боргу в розмірі 7 101,00 грн. у період з 17.09.2020 року по 11.01.2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

За умовами статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, фактичних обставин справи та встановленої судом дійсної початкової дати періоду прострочення відповідача, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою наведеної штрафної санкції, яка підлягає стягненню з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" на користь позивача, є пеня в загальному розмірі 270,07 грн., нарахована на суму основного боргу в розмірі 7 101,00 грн. у період з 18.09.2020 року по 11.01.2021 року.

Разом із тим, у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення з відповідача пені у розмірі 2,33 грн. слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і Гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим позовні вимоги, з урахуванням встановлених судом обставин справи, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору (з урахуванням повернутої позивачу ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2021 року суми судового збору в розмірі 2 188,75 грн.) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" про стягнення 570,15 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 28, ЛІТЕРА А; код ЄДРПОУ 19411125) 270 (двісті сімдесят) грн. 07 коп. пені, 67 (шістдесят сім) грн. 54 коп. 3 % річних, 229 (двісті двадцять дев`ять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 80 (вісімдесят) грн. 84 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 18.05.2021 року.

Суддя В.С. Ломака