Ухвала суду № 96962859, 18.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.05.2021Справа № 910/2293/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про розподіл судових витрат у справі

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг»

про стягнення 60079,54 грн та зобов`язання замінити неякісну продукцію

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення 60079,54 грн та зобов`язання замінити неякісну продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).

26.04.2021 відповідачем подано заяву про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 23000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 розгляд вказаної заяви призначено на 18.05.2021.

07.05.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу адвоката на 99%.

Представник заявника (відповідача) у судове засідання 18.05.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 12.05.2021 надійшла до точки доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105480131050).

Представник позивача у судове засідання 18.05.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105480131033.

Розглянувши подану відповідачем заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом, 15.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення 60079,54 грн та зобов`язання замінити неякісну продукцію.

11.03.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат, що очікує понести відповідач під час розгляду справи, становить 20000,00 грн, їх детальний розмір з підтверджуючими документами будуть надані разом з заявою про розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

05.08.2019 між Адвокатським бюро «Андрія Зарицького» (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» (клієнт) укладено Договір №02-39215196-19 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокатське бюро надає клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар, відшкодувати авансом або по факту фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення та наданням правової допомоги в розмірі та на умовах, визначними цим договором та додатками до цього договору.

02.03.2021 між сторонами укладено Додаток №9 до Договору, в якому зазначено, що за правову допомогу із здійснення аналізу документів у правовідносинах клієнта та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця», що стали предметом розгляду справи №910/2293/21, щодо перспективи судового розгляду, аналіз чинного законодавства та судової практики, витребування додаткових документів або інформації в інтересах клієнта, надання рекомендацій щодо вчинення дій або утримання від них, клієнт сплачує 5000,00 грн; за підготовку та подання відзиву на позовну заяву з додатками до Господарського суду міста Києва у справі №910/2293/21 клієнт сплачує 15000,00 грн; за підготовку та подання заперечень на відповідь на відзив до Господарського суду міста Києва у справі №910/2293/21 клієнт сплачує 3000,00 грн; за звернення із заявами, клопотаннями та запереченнями, що пов`язані з розглядом справи, клієнт сплачує 500,00 грн за кожну заяву, клопотання або заперечення; за представництво інтересів клієнта клієнт сплачує 500,00 грн за кожне судове засідання.

Як вбачається з Акту надання правової допомоги (послуг) №093 від 12.03.2021, складеного між сторонами, виконавцем були надані наступні послуги:

- здійснення аналізу документів у правовідносинах клієнта та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця», що стали предметом розгляду справи №910/2293/21 - 5000,00 грн;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву з додатками - 15000,00 грн;

- підготовка та подання заяв, пов`язаних з розглядом справи (заява про повернення позову заявника, заява про залишення позову без руху) - 1000,00 грн.

З Акту надання правової допомоги (послуг) №098 від 01.04.2021 вбачається, що виконавцем були надані послуги з підготовки та подання клопотання про витребування доказів у справі №910/2293/21 - 500,00 грн.

Крім того, в Акті надання правової допомоги (послуг) №102 від 21.04.2021 зазначено, що виконавцем були надані послуги з представництва інтересів клієнта в судових засіданнях 17.03.2021, 31.03.2021, 21.04.2021 - 1500,00 грн.

Судом встановлено, що 15.03.2021 відповідачем було сплачено на рахунок адвокатського бюро грошові кошти у розмірі 21000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6680 від 15.03.2021; 01.04.2021 - грошові кошти у розмірі 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6716 від 01.04.2021; 22.04.2021 - грошові кошти у розмірі 1500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6752 від 22.04.2021.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, необхідною умовою для застосування норм ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/4347/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №619/1146/17 зазначено, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Судом встановлено, що у жовтні 2020 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про заміну неякісної продукції та стягнення штрафу у розмірі 723241,38 грн (справа №910/16780/20).

У вказаній справі позивачем були заявлені вимоги про заміну неякісної продукції та стягнення штрафу за поставку неякісної продукції в сумі 723241,38 грн. за укладеними між сторонами спору договорами поставки: - від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02219-01; - від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02319-01; - від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02419-01; - від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02519-01; - від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02619-01; - від 18.06.2019 № ЦЗВ-03-02719-01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/16780/20 позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було повернуто позивачу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/16780/20 залишено без змін, зважаючи на що позивач 15.02.2021 подав до Господарського суду міста Києва даний позов (справа №910/2293/21).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження у справі №910/2293/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Однак, постановою Верховного Суду від 31.03.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 у справі за №910/16780/20 скасовано; справу №910/16780/20 передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про зобов`язання замінити неякісну продукцію та стягнення 723241,38 грн (за Договорами поставки №№ ЦВЗ-03-02219-01 від 18.06.2019 року, ЦВЗ-03-02319-01 від 18.06.2019 року, ЦВЗ-03-02419-01 від 18.06.2019 року, ЦВЗ-03-02519-01 від 18.06.2019 року, ЦВЗ-03-02619-01 від 18.06.2019 року, ЦВЗ-03-02719-01 від 18.06.2019) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/2293/21 позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення 60079,54 грн та зобов`язання замінити неякісну продукцію залишено без розгляду.

За наведених обставин, оскільки позов у даній справі було подано Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» після перегляду судом апеляційної інстанції ухвали Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/16780/20 про повернення позовної заяви, відсутні будь-які підстави вважати, що витрати на правову допомогу адвоката були понесені відповідачем внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Крім того, відповідач у даній справі не зазначив (зокрема, у заяві) та не довів, а судом не встановлено факту вчинення позивачем дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 23000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 18.05.2021.

Суддя О.М. Спичак