Рішення № 96962742, 18.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2021Справа № 910/3304/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-МЕТАЛУРГІЙНА КОЛЕГІЯ"

про стягнення 508700,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-МЕТАЛУРГІЙНА КОЛЕГІЯ" про стягнення 508700,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3304/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

29.03.2021 через відділ діловодства від позивача надійшла довідка про стан боргу, згідно із якою позивач зазначає, що відповідачем не здійснено оплати суми боргу, що є предметом спору.

26.04.2021 через відділ діловодства від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви.

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду від 04.03.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Однак, конверт з ухвалою суду від 04.03.2021 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, згідно із усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-МЕТАЛУРГІЙНА КОЛЕГІЯ" (відповідач), відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар на загальну суму 508700,00 грн, а саме: рулон оцинкований з полімерним покриттям 0,43х1250 мм. RAL8017 у кількості 10,5 т. вартістю 257250,00 грн (без ПДВ); сталь оцинковану з полімерним покриттям у рулонах 0,37х1250 мм. у кількості 6 т. вартістю 123000,00 грн. (без ПДВ); сталь оцинковану з полімерним покриттям у рулонах 0,42х1250 мм. у кількості 2,13 т. вартістю 43666,67 грн. (без ПДВ).

Згідно із матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №УБМК-000079 від 23.06.2020 на суму 308700,00 грн та рахунок на оплату №УБМК-000088 від 14.07.2020 на суму 200000,00 грн.

14.07.2020 та 15.07.2020 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-МЕТАЛУРГІЙНА КОЛЕГІЯ" грошові кошти у загальній сумі 508700,00 грн, в підтвердження чого позивачем було надано платіжні доручення №71 від 14.07.2020 на суму 200000,00 грн та №87 від 15.07.2020 на суму 308700,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, отримавши грошові кошти за товар на підставі рахунків на оплату №УБМК-000079 від 23.06.2020 на суму 308700,00 грн та №УБМК-000088 від 14.07.2020, поставку товару не здійснив.

19.08.2020 позивач направив відповідачу заяву вих.№20/25 від 12.08.2020, в якій вимагав від відповідача здійснити поставку товар, а саме: рулон оцинкований з полімерним покриттям 0,43х1250 мм. RAL8017 у кількості 10,5 т.; сталь оцинковану з полімерним покриттям у рулонах 0,37х1250 мм. у кількості 6 т.; сталь оцинковану з полімерним покриттям у рулонах 0,42х1250 мм. у кількості 2,13 т.

У подальшому позивач направив на адресу відповідача заяву вих. №20/27 від 04.09.2020 про відмову від прийняття простроченого виконання та заяву вих. №20/28 від 04.09.2020 про повернення сплачених коштів у сумі 508700,00 грн протягом семи днів з моменту отримання даної заяви.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 508700,00 грн заборгованості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У матеріалах справи наявні виставлені відповідачем позивачу рахунки на оплату №УБМК-000079 від 23.06.2020 та №УБМК-000088 від 14.07.2020 товару (рулон оцинкований з полімерним покриттям 0,43х1250 мм. RAL8017 у кількості 10,5 т.; сталь оцинковану з полімерним покриттям у рулонах 0,37х1250 мм. у кількості 6 т.; сталь оцинковану з полімерним покриттям у рулонах 0,42х1250 мм. у кількості 2,13 т.) на загальну суму 508700,00 грн.

Позивач перерахував на користь відповідача 508700,00 грн, що підтверджується платіжними №71 від 14.07.2020 та №87 від 15.07.2020 з призначенням платежу: оплата за рулон оцинков. з полім.покр. згідно рахунку № 79 від 23.06.2020 та оплата за металопрокат згідно рахунку № 88 від 24.06.2020

Судом враховано, що у призначенні платежу платіжного доручення №71 від 14.07.2020 зазначено рахунок № 88 від 24.06.2020, у той час як вказаний рахунок датований 14.07.2020. Однак, матеріали справи не містять доказів виставлення відповідачем інших рахунків, окрім №УБМК-000079 від 23.06.2020 та №УБМК-000088 від 14.07.2020, а за поясненнями позивача дата рахунку "24.06.2020" за №УБМК-000088, вказана у платіжному дорученні №71 від 14.07.2020 помилково. З урахуванням наведеного, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, суд приймає надане позивачем платіжне доручення №71 від 14.07.2020 на підтвердження оплати рахунку на оплату №УБМК-000088 від 14.07.2020.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.181, 265 Господарського кодексу України та ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом направлення відповідачем рахунків №УБМК-000079 від 23.06.2020 та №УБМК-000088 від 14.07.2020 та оплати позивачем зазначених рахунків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, 19.08.2020 позивач направив відповідачу заяву вих.№20/25 від 12.08.2020, в якій вимагав від відповідача здійснити поставку товар, а саме: рулон оцинкований з полімерним покриттям 0,43х1250 мм. RAL8017 у кількості 10,5 т.; сталь оцинковану з полімерним покриттям у рулонах 0,37х1250 мм. у кількості 6 т.; сталь оцинковану з полімерним покриттям у рулонах 0,42х1250 мм. у кількості 2,13 т.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач поставку оплаченого позивачем товару не здійснив. Доказів протилежного у матеріали справи відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки в повному обсязі оплаченого позивачем товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати недопоставленого товару.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару, визначеного у рахунках №УБМК-000079 від 23.06.2020 та №УБМК-000088 від 14.07.2020, на загальну суму 508700,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 508700,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував. Доказів поставки оплаченого позивачем товару на суму 508700,00 грн чи повернення грошових коштів відповідачем не надано.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-МЕТАЛУРГІЙНА КОЛЕГІЯ" про стягнення 508700,00 грн заборгованості.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-МЕТАЛУРГІЙНА КОЛЕГІЯ" (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУДІНДУСТРІЇ, будинок 6; ідентифікаційний номер 41069603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ" (54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Мала Морська, будинок 108, офіс 713, ідентифікаційний код 22427805) заборгованість у сумі 508700,00 грн та судовий збір у сумі 7630,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.05.2021.

Суддя С.О. Турчин