Рішення № 96962666, 18.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021Справа № 910/3180/21Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TORPAL"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕССЕЛ"

про стягнення 291 591,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "TORPAL" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕССЕЛ" про стягнення 291 591,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 18/06 від 18.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 № 910/3180/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 05.03.2021, у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 відкрито провадження у справі №910/3180/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/3180/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поштовими конвертами, надісланими на адреси сторін та повернутими до суду.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу для листування позивача - адвокату Зубкову А.Є., а саме: АДРЕСА_1 , проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресати відсутній за вказаною адресою".

Також, ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі двічі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕССЕЛ", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Урлівська, буд. 38, кв. 232, м. Київ, 02801, проте з указаної адреси поштові відправлення повернулись з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конвертів з ухвалою, надісланою сторонам, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою позивачу та відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сторони мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "TORPAL" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕССЕЛ" (Покупець) укладено договір поставки № 18/06 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується відповідно до замовлень Покупця, а Покупець приймати та оплачувати торговельне обладнання (далі - "Товар») за цінами, що діють у Постачальника.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування та кількість Товару, що підлягає поставці і передачі у власність Покупця за Договором визначені у Специфікаціях (Додатках) до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Ціна Товару, що постачається визначається в Специфікаціях, що підписуються Сторонами з приводу кожної окремої поставки. (п. 2.1 договору).

За приписами пунктів 3.1, 3.2 договору товар, який с предметом цього Договору, передається Покупцеві партіями, відповідно до підписаних Сторонами Специфікацій. Після підписання Специфікації Покупець не може відмовитись від поставки Товару та його оплати.

Товар поставляється в асортименті, кількості, за ціною та в строки, які вказані в Специфікаціях до Договору.

Як визначено у п. 3.4 договору, доставка Товару на місце постачання Покупця здійснюється Постачальником за рахунок Покупця. Витрати на поставку товару оплачуються Покупцем окремо від ціни Товару на підставі рахунку, виставленого Постачальником протягом 3х робочих днів після поставки. Місце постачання Товару узгоджується Сторонами окремо, по кожному конкретному замовленню в Специфікаціях.

Згідно з п. 4.1 договору, приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.6 договору, за відмову від прийняття Товару, після підписання даного Договору та Специфікації, Покупець сплачує штраф у розмірі вартості Товару, від прийняття якого він відмовився.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його скріплення підписами та печатками Сторін (за наявності) та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. (п. 8.1 договору).

У Специфікації № 1 від 20.07.2020 до договору сторони погодили перелік товару у кількості 42 найменувань, його ціну на суму 291 591,00 грн, місце постачання товару - склад покупця, строк поставки - 20 календарних днів з моменту підписання даної специфікації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не повідомив позивачу адресу складу покупця для доставки товару, а неодноразові звернення позивача проігнорував, а тому здійснити поставку товару, який був виготовлений на замовлення покупця та вже більше ніж шість місяців зберігається на складі постачальника, не видається можливим.

У зв`язку з наведеним є підстави вважати, що відповідач відмовився прийняти належне виконання зобов`язання постачальником, адже не вчинив дій, без вчинення яких постачальник не міг виконати свого обов`язку та поставити товар. Цим самим покупець порушив умови договору поставки, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з останнього штраф у розмірі 291 591,00 грн на підставі п. 6.6 договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами-претензіями з проханням повідомити про готовність прийняти замовлений товар та адресу складу, на який товар має бути поставлено (листи-претензії від 20.10.2020 та від 22.02.2021), однак ці вимоги останнім були проігноровані.

Отже, оскільки відповідач протиправно відмовився від прийняття за договором товару, то дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.6 договору, за відмову від прийняття Товару, після підписання даного Договору та Специфікації, Покупець сплачує штраф у розмірі вартості Товару, від прийняття якого він відмовився.

Враховуючи, що бездіяльність відповідача суд розцінює як відмову від прийняття товару, то нарахування позивачем заявленого до стягнення штрафу є правомірним.

Суд перевірив розрахунок штрафу та зазначає про його арифметичну правильність.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

За наведених обставин, враховуючи відсутність будь-яких заперечень чи спростувань від відповідача, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Разом з цим, у позові позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано разом з позовом договір про надання правової допомоги від 11.02.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "TORPAL" (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Сталеві адвокати» (виконавець), акт виконаних робіт № 1/02-2021 від 24.02.2021, рахунок на оплату № 1 від 11.02.2021 на суму 16 000,00 грн, платіжне доручення № 3964 від 11.02.2021, виписку по рахунку, свідоцтво по право на заняття адвокатською діяльністю № 1007, ордер серії АХ № 1039252 на адвоката Зубкова А.Є.

Зважаючи на відсутність відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та доведення позивачем фактичного здійснення ним таких витрат, а також, враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, суд доходить висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕССЕЛ" (вул. Урлівська, буд. 38, кв. 232, м. Київ, 02801, ідентифікаційний код 43154847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "TORPAL" (вул. Мироносицька, буд. 93, кв. 21, м. Харків, 61023, ідентифікаційний код 30751443) штраф у розмірі 291 591,00 грн, судовий збір у розмірі 4 373,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18.05.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко