Рішення № 96962598, 10.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2021Справа № 910/24323/16 (910/15670/20)

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5)

про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 144 310,55 грн.

В межах справи № 910/24323/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про банкрутство

Суддя П.П. Чеберяк

Представники сторін : не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.

13.10.2020 до Господарського суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати в розмірі 35 951,78 грн., заборгованості по виплаті вихідної допомоги при звільненні в розмірі 4 173,00 грн., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 69 946,80 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 34 238,97 грн.,

Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується доданою до позовної заяви копією довідки до акта МСЕК № КБ-1 018047 від 17.05.2007.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/24323/16 за правилами спрощеного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 02.07.2007 по 01.07.2019 працювала у відокремленому підрозділі Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" - Мостобудівельний загін № 12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на посаді оператора ПК у відділі інформаційних технологій, що підтверджується записом в трудовій книжці.

Заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати становить 35 951, 78 грн., що підтверджується довідкою з банку Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль від 05.07.2019.

Позивач просить стягнути з відповідача виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, розмір якої, за розрахунками позивача, становить 34 238, 97 грн. та складає компенсацію за період з 02.07.2007 по 01.07.2019, також позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості вихідної допомоги при звільненні в розмірі 4 173 , 00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає заявлені позивачем вимоги з виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 37 296, 56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У ч.1 ст. 1Закону України "Про оплату праці", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата".

Конституційний Суд України в рішенні 1-18/2013 від 15.10.2013 року зазначив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

Відповідно до положень ст. 97 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 44 КЗпП про припиненні трудового договору, зокрема, з підстави, зазначеної у п.1 ст. 40 КЗпП, працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно з підпунктом 4.3.1 п..4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003, зі ст. 44 КЗпП виплата працівнику сум вихідної допомоги при припиненні трудового договору з підстави, зазначеної у п. 1 ст. 40 КЗпП, проводиться за рахунок підприємства, і з метою оподаткування податком ця вихідна допомога розглядається як заробітна плата. Згідно із цим законом оподаткуванню підлягають загальномісячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати, інші виплати виплати та винагороди , нараховані платнику податку відповідно до умов трудового договору, та відповідно до п. 7.1. ст. 7 цього Закону визначена ставка оподаткування становить 15% від об`єкта оподаткування.

До компенсаційних виплат при звільненні належать вихідна допомога та заробітна плата на період працевлаштування. Обчислення середньої заробітної плати для нарахування сум вихідної допомоги провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995. Згідно з п.2 цього Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку вихідної допомоги при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення.

Позивачу зобов`язані виплатити вихідну допомогу при звільненні в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати з урахуванням мінімальної заробітної плати. Виходячи із розрахунків позивача, періодом в цьому випадку буде травень-червень 2019, отже вихідна допомога становить 4 173, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, які складають заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 35 951, 78 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 34 238, 97 грн., що підтверджені довідкою з банку Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», яка наявна в матеріалах справи, а також заборгованість вихідної допомоги при звільненні в розмірі 4 173, 00 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем при звільненні, останнім заявлено вимоги, які складають середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який за період з 01.07.2019 по 13.10.2020 становить 69 946, 80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 зазначеного кодексу).

Тобто, за вказаними приписами закону визначений певний порядок остаточних розрахунків роботодавця з працівником при його звільненні, зокрема, або в день звільнення, або, якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиконання роботодавцем вказаних вимог законодавцем передбачений певний вид відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як убачається з матеріалів справи, позивач була звільнена з Управління механізації ПАТ "Мостобуд" з займаної посади 01.07.2019.

Відповідач у відзиві на позовну заяву акцентує увагу на тому, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 запроваджено новий порядок розрахунку сум середнього заробітку, зокрема про те, що суд керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц вказала, що для оцінки розміру майнових втрат працівника , пов`язаних із затримкою розрахунку про звільненні на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009-2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя.

Отже, як вбачається з відзиву відповідача якщо позивач, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, взяв кредит з метою збереження рівня свого життя, то виходячи із середьнозваженої ставки за кредитами в річному обчисленні він повинен був сплатити 5 518, 56 грн. В такому випадку, суд погоджується з доводами відповідача, зокрема, що оцінка майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні становить 5 518, 56 грн.

Таким чином, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, враховуючи неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку із розміром заборгованості по заробітній платі, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення середнього заробітку підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 5 518,56 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судовий збір від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача нв дохыд Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-74,123,129, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, ЄДРПОУ 01386326) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 35 951 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн 78 коп., заборгованість вихідної допомоги при звільненні в розмірі 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн 00 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 518 (п`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 56 коп. та заборгованість за невикористану щорічну оплачувану відпустку в розмірі 34 238 (тридцять чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн 97 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, ЄДРПОУ 01386326) в дохід Державного бюджету України 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. 4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позов залишити без задоволення.

6. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк