Рішення № 96962538, 11.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2021Справа № 910/1104/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі

секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального

позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Фермерського господарства «Агрофірма «Базис»

до Приватного підприємства «БГФ-Агро»

про стягнення 590 025,50 грн.,

за участі представників:

позивача - Гусак А.М.,

відповідача - Новаковський П.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Агрофірма «Базис» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «БГФ-Агро» про стягнення 590 025, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №25 від 01.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1104/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.02.2021.

У підготовче судове засідання 23.02.2021 відповідач представника не направив, відзиву та інших документів суду не надав.

З метою забезпечення процесуальних прав відповідача справи підготовче засідання відкладено судом на 23.03.2021.

У підготовче засідання 23.03.2021 представник відповідача повторно не з`явився, жодного доказу чи письмових пояснень щодо предмету спору суду не надав.

За результатами підготовчого засідання 23.03.2021 Господарським судом міста Києва прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 06.04.2021.

У судове засідання 06.04.2021 представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва оголошено перерву у судовому засіданні до 20.04.2021.

Представником відповідача 16.04.2021 заявлено письмове клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом задоволено. У день надходження клопотання до суду представника відповідача ознайомлено з матеріалами справи та надана можливість здійснити їх фотокопіювання.

Відповідачем у день судового засідання 20.04.2021 надано суду відзив, клопотання про призначення судової експертизи, клопотання про повернення до підготовчого засідання та клопотання про поновлення процесуального строку подання відзиву.

З метою забезпечення процесуальних прав обох учасників судового розгляду та знайомлення судом з наданими відповідачем чисельними документами, Господарським судом міста Києва оголошено перерву у судовому засіданні до 11.05.2021.

У судовому засіданні 11.05.2021 за участі представників сторін Господарським судом міста Києва розглянуто надані відповідачем 20.04.2021 процесуальні документи.

Клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків мотивоване тим, що відповідач випадково з інтернет сайту Господарського суду міста Києва 16.04.2021 дізнався про розгляд даного спору, унеможливленням внаслідок технічної описки в його назві знайти відповідну інформацію у реєстрі та складною епідеміологічною ситуацією у регіоні.

В якості доказу існування наведених у клопотанні обставин відповідачем надано суду копію наказу (внутрішній документ приватного підприємства «БГФ Агро») від 15.01.2021 №3-П, яким зупинена (за твердженням клопотання) діяльність усіх підрозділів відповідача з 15.01.2021 по 31.03.2021.

Суд не надає правову оцінку прямій невідповідності строку внутрішнього «локдауну» відповідача строкам загальнодержавних карантинних обмежень (з 08.01.2021 по 24.01.2021), оскільки це питання знаходиться у межах повноважень адміністрації підприємства та трудового колективу і ніяким чином не впливає на процесуальні права та обов`язки відповідача у межах господарського судочинства.

Проте, судом відхилено доводи клопотання про поновлення процесуальних строків в частині ускладненого отримання інформації з інтернет-ресурсів, оскільки цей спосіб не є офіційно встановленим процесуальним способом отримання судових документів.

Матеріали справи містять поштові конверти та повідомлення про їх вручення, зокрема, з трекінговими номерами Укрпошти 0105476018478, 0105476017110, 0105474909006 та 0105474910039, в яких відсутні помилки в назві відповідача та в адресі, яка повністю відповідає адресі місцезнаходження відповідача за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказ по підприємству та складна епідеміологічна ситуація у регіоні не є об`єктивними обставинами неотримання відповідачем письмових судових повісток та повідомлень та не доводять неможливість направлення поштою письмового відзиву та інших необхідних документів.

Таким чином, судом встановлено відсутність правових та фактичних підстав для поновлення процесуального строку надання відзиву на стадії розгляду справи по суті та відмовлено у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Надані відповідачем після закриття підготовчого провадження документи (відзив від 19.04.2021, клопотання про повернення до підготовчого провадження від 19.04.2021, клопотання про призначення комплексної судової технічної експертизи від 19.04.2021, клопотання про призначення комплексної товарознавчої та технічної експертизи документів від 30.04.2021) відповідно до частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України залишені судом без розгляду.

Одночасно, з метою захисту прав та законних інтересів відповідача його представнику надана процесуальна можливість довести суду аргументи, викладені у залишених без розгляду документах, у судових засіданнях на стадії розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 11.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 01.07.2019 укладено договір № 25, за яким позивач зобов`язався поставити відповідачу зерно пшениці, а відповідач - прийняти та оплатити її вартість.

Пунктом 4.3 договору № 25 від 01.07.2019 передбачено, що товар вважається відвантаженим позивачем та прийнятим відповідачем на підставі товаротранспортних накладних.

Позивач протягом періоду часу з 12.07.2019 по 18.07.2019 поставив відповідачу товар у кількості 132, 59 тонн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №1 від 12.07.2019, №2 від 14.07.2019, №3 від 18.07.2019 та №4 від 18.07.2019.

Відповідно до пункту 2.1 договору №25 від 01.07.2019 оплата товару здійснюється за ціною згідно виставлених рахунків.

Рахунком-фактурою №148 від 23.06.2020 встановлено, що ціна однієї тонни пшениці становить 4 450, 00 грн.

Доводи представника відповідача про виставлення рахунку на оплату через рік після здійснення поставки судом відхиллено, оскільки рахунок надано у межах встановленого пунктом 8.4 строку дії договору №25.

Крім того, повернення поштовою службою рахунку на оплату зерна з відміткою на поштовому конверті «вибули» у даному випадку свідчить про недбалу поведінку саме відповідача. Рахунок на оплату №148 було направлено позивачем за поштовою адресою, що визначена договором №25 від 01.07.2019 та яка відповідає місцезнаходженню відповідача за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, позивачем свої зобов`язання за укладеним господарсько-правовим договором в частині надання рахунку на оплату поставленого товару виконано належним чином. Не своєчасне отримання документу стало прямим наслідком недбалої поведінки саме відповідача. Відповідно, саме відповідач має нести негативні наслідки своєї неправомірної поведінки.

У будь-якому випадку отримання чи не отримання рахунку на оплату має істотне значення лише для визначення дати прострочення оплати і не може впливати на вирішення питання наявності у відповідача господарсько-правового обов`язку оплатити отриманий товар.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, за правовим регулюванням статті 712 Цивільного кодексу України обов`язок покупця за договором поставки сплатити вартість отриманого товару виникає з моменту отримання цього товару.

Відповідно, твердження представника відповідача про відсутність зобов`язання з оплати не відповідає вимогам Закону та ґрунтується на помилковому ототожненні юридичних понять виникнення зобов`язання та спосіб виконання зобов`язання.

Крім того, судом відхилено і доводи представника відповідача про недоведеність розміру заявленої позовної вимоги з огляду на значно більший обсяг заборгованості за рахунком та актом звірки. Визначення розміру вимоги у меншому розмірі, ніж підтверджено доказами, є диспозитивним правом позивача, яке залежить виключно від його внутрішньої волі.

Не можуть бути прийнятими судом до уваги і доводи представника відповідача про зміну власника та керівника відповідача, оскільки ці дії не змінюють обсяг цивільних прав та обов`язків юридичної особи по відношенню до інших учасників. Не змінюють цей обсяг і наявність претензій новопризначеного керівника відповідача до його попередника, у тому числі і звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами про кримінальні правопорушення.

Суд не може приймати до уваги при винесені рішення припущення представників сторін (у тому числі і за суб`єктивною оцінкою представника - достатньо обґрунтовані), оскільки ні в якому разі судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

За визначенням частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Не містить додаткових вимог до письмових доказів в частині їх чіткої формальної відповідності вимогам щодо бухгалтерського обліку та податкової звітності підприємств і стаття 91 Господарського процесуального кодексу України, за визначенням якої письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Наведені норми процесуального Закону не обмежують учасників судового розгляду спору наданням виключно документів, які повною мірою відповідають вимогам законодавства в галузях фінансового та податкового права.

Відповідно, доводи представника відповідача про невідповідність (на його особисте переконання) наданих суду товаро-транспортних накладних вимогами щодо бухгалтерського обліку та податкової звітності підприємств судом прийнято до уваги.

У той же час, судом встановлено, що надані позивачем товарно-транспортні документи доводять поза розумним сумнівом факт здійснення позивачем поставки зерна у кількості 132, 59 тон.

За визначеною на підставі пункту 2.1 договору №25 від 01.07.2019 рахунком-фактурою №148 від 23.06.2020 ціною (4 450, 00 грн. за 1 тону) загальний розмір грошового зобов`язання відповідача перед позивачем складає 590 025, 50 грн. (132,59 тон х 4450,00 грн.).

За умовою пункту 3.2 договору №25 від 01.07.2019 відповідач зобов`язаний оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунків.

Позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру №148 від 23.06.2020, що підтверджується поштовою накладною № 0100102102082 та описом вкладення у цінний лист. Як зазначалось раніше, судом встановлено, що неотримання відповідачем рахунку на оплату стало з його власної вини. Додатковим доказом недбалої поведінки відповідача в частині неотримання власної кореспонденції за своїм місцезнаходженням є матеріали поштових відправлень процесуальних документів у даній справі.

Окремо суд має зазначити, що встановлений пунктом 3.2 договору строк оплати товару пов`язаний з моментом виставлення рахунку позивачем, а не з моментом його отримання відповідачем.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За правовими приписами частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що строк оплати за договором № 25 від 01.07.2019 є таким, що настав.

Встановивши наявність у позивача права та факт порушення цього права саме відповідачем, суд задовольняє позов про стягнення боргу за поставлену пшеницю у розмірі 590 025, 50 грн. повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «БГФ-Агро» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, будинок 18/7, кімната 408, ідентифікаційний код 30525636) на користь Фермерського господарства «Агрофірма «Базис» (20323, Черкаська область, Уманський район, село Кочубіївка, вулиця Колгоспна, будинок 8, ідентифікаційний код 00857048) 590 025 (п`ятсот дев`яносто тисяч двадцять п`ять) грн. 50 коп. - основного боргу та 8 850 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 38 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.05.2021.

Суддя Т.Ю.Кирилюк