Рішення № 96962494, 14.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2021Справа № 910/20364/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Армада-Д"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейпір ОПТ"

про стягнення 177 338,76 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Армада-Д" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейпір ОПТ" (відповідач) про стягнення 177 338,76 грн., з яких 142 599,84 грн. основного боргу, 142,60 грн. пені, 28 662,57 грн. штрафу, 3 164,44 грн. 3% річних та 2 951,81 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки мінеральних добрив № НО-3067 від 18.03.2020 в частині виконання своїх зобов`язань по передачі товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/20364/20 вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/20364/20 відповідач повідомлявся належним чином.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 01601, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 3, проте була повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач письмового відзиву не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нейпір ОПТ" (постачальник) та Фермерським господарством "Армада-Д" (покупець) укладено Договір поставки мінеральних добрив № НО-3067 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (відповідач) зобов`язується передати у встановлені цим договором строки мінеральні добрива (в подальшому товар) у власність покупця (позивач) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець прийняти та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2. Договору ціна, кількість, асортимент, терміни і пункти поставки товару обумовлюються в додатках (специфікаціях) до даного Договору, які погоджуються сторонами та є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник поставляє товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного Договору.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що ціна товару та конкретні умови поставки визначаються та вказуються в додатках (специфікаціях) до даного Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов`язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості.

Відповідно до п. 5.1. Договору постачальник зобов`язуються, зокрема, поставити покупцю товар належної якості, зазначений у додатках (специфікаціях) до цього Договору, вільний від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії Договору та на умовах поставки, визначених цим Договором.

Згідно з п. 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором.

18.03.2020 між сторонами було підписано Специфікацію № 1, якою погоджено поставку товару на суму 142 599,84 грн. Термін поставки 19.03.2020 - 20.03.2020.

Відповідачем на виконання умов договору та специфікації виставлено рахунок-фактуру № НО-3067 від 18.03.2020 року на суму 142 599,84 грн.

Позивачем здійснено оплату, виставленого відповідачем рахунку на суму 142 599,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 234 від 18.03.2020.

Натомість, як стверджується позивачем в позовній заяві, відповідачем не було поставлено товар в обумовлений строк Специфікацією № 1.

Позивач звертався до відповідача з листами № 23/03-20 від 23.03.2020, № 25/03-20 від 25.03.2020 у яких просив повернути перераховані кошти у розмірі 142 599,84 грн. у зв`язку з невиконанням умов Договору поставки мінеральних добрив № НО-3067 від 18.02.2020.

Як свідчать матеріали справи, відповіді на вказані листи відповідачем надано не було та кошти повернуті не були.

Станом на день момент звернення з позовом до суду відповідач обов`язок з поставки товару позивачу не виконав, та суму попередньої оплати в розмірі 142 599,84 грн. не повернув, в зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини пов`язані із поставкою товару.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

18.03.2020 між сторонами було підписано Специфікацію № 1, якою погоджено поставку товару на суму 142 599,84 грн. Термін поставки 19.03.2020 - 20.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, згідно платіжного доручення № 234 від 18.03.2020 на суму 142 599,84 грн. здійснив попередню оплату за поставку товару, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок здійснити поставку позивачу товару у строк до 20.03.2020.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

18.03.2020 між сторонами було підписано Специфікацію № 1, якою погоджено поставку товару на суму 142 599,84 грн. Термін поставки 19.03.2020 - 20.03.2020.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором поставку товару позивачу не здійснив. Докази поставки товару в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлену продукцію. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата продукції до її передання продавцем.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від постачальника повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання постачальника перед покупцем по поставці продукції і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами № 23/03-20 від 23.03.2020, № 25/03-20 від 25.03.2020 у яких просив повернути перераховані кошти у розмірі 142 599,84 грн. у зв`язку з невиконанням умов Договору поставки мінеральних добрив № НО-3067 від 18.02.2020.

Станом на момент розгляду справи у суду відсутні докази поставки відповідачем обумовленого товару або повернення сплаченої позивачем попередньої оплати у розмірі 142 599,84 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 142 599,84 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 142 599, 84 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 142,60 грн. пені, 28 662,57 грн. штрафу, 3 164,44 грн. 3% річних та 2 951,81 грн. інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.7 Договору за прострочення поставки товару на строк до 5 (п`яти) календарних днів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а у разі прострочення поставки більш, ніж на 5 (п`ять) днів - крім того штрафні санкції у розмірі 20 % від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 142,60 грн., штрафу у розмірі 28 662,57 грн., 3 % річних у розмірі 3 164,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 951,81 грн., суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги Фермерського господарства "Армада-Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейпір ОПТ" підлягають задоволенню у розмірі 142 599, 84 грн. основного боргу, 142,60 грн. пені, 28 662,57 грн. штрафу, 3 164,44 грн. 3% річних, 2 951,81 грн. інфляційних втрат.

Разом з тим, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн., суд констатує наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Матеріалами справи, а саме: Угодою про надання правової допомоги адвокатом від 01.12.2020, Додатком № 1 до Угоди про надання правової допомоги адвокатом від 01.12.2020, розрахунком розміру витрат на правову допомогу та платіжним дорученням № 542 від 14.12.2020 на суму 13 000,00 грн. - підтверджено обсяг та вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, що заявлений позивачем.

Отже, судові витрати в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що покладаються на відповідача.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Фермерського господарства "Армада-Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейпір ОПТ" про стягнення 177 338,76 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейпір ОПТ" (01601, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 3, ідентифікаційний код 42527359) на користь Фермерського господарства "Армада-Д" (84136, Донецька обл., Слов`янський р-н, село Богородичне, вулиця Центральна, будинок 61 А, ідентифікаційний код 37155235) 142 599 (сто сорок дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 84 коп. основного боргу, 142 (сто сорок дві) грн. 60 коп. пені, 28 662 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 57 коп. штрафу, 3 164 (три тисячі сто шістдесят чотири) грн. 44 коп. 3% річних, 2 951 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 2 660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 08 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.05.2021

Суддя С. В. Стасюк