Рішення № 96961603, 11.05.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/235/21

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР - АГРО" (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702)

до: Фермерського господарства "СЕЛИЩАНСЬКЕ" (вул. Шевченка, буд. 135 "В", с. Селище, Тиврівський район, Вінницька область, 23316)

про стягнення 692 707,47 грн

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР - АГРО" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Фермерського господарства "СЕЛИЩАНСЬКЕ" про стягнення 692 707,47 грн, з яких: 461 982,18 грн - основного боргу, 7 290,46 грн - пені, 34 022,14 грн - 56 % річних, 4 619,82 грн - інфляційних втрат та 184 792, 87 грн - штрафу за договором поставки № 23/20-В від 24.01.2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 23/20-В від 24.01.2020 в частині розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою від 17.03.2021 відкрито провадження у справі № 902/235/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 13 квітня 2021 року.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява № 1103/33-1 від 11.03.2021 представника ТОВ "СПЕКТР - АГРО" адвоката Бохана С.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 18.03.2021 заяву представника ТОВ "СПЕКТР - АГРО" адвоката Бохана С.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та ухвалено провести судове засідання у справі 13.04.2021 о 10:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференц зв`язку "EаsyCon" за участю представника позивача.

Розгляд справи здійснювався суддею Колбасовим Ф.Ф.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №01-28/19/2021 від 06.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/235/21.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 справа №902/235/21 розподілені судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду від 12.04.2021 справу №902/235/21 прийняти до свого провадження суддею Міліціановим Р.В. та призначено розгляд справи по суті на 13.04.2021 року. Повідомлено сторін про призначене судове засідання для розгляду справи по суті.

Вказаною ухвалою постановлено провести судове засідання 13.04.2021 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференц зв`язку "EаsyCon" за участю представника позивача.

13.04.2021 представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Протокольною ухвалою суду від 13.04.2021 розгляд справи по суті відкладено до 11.05.2021року.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

11.05.2021 представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались хоча про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 16.04.2021, яка надсилалась рекомендованою поштовою кореспонденцією, а також на відому суду адресу електронної пошти.

Крім того, за змістом ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 24.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР - АГРО" (Постачальник) та Фермерським господарством "СЕЛИЩАНСЬКЕ" (Покупець) укладено поставки № 23/20-В (а.с. 6-8, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору в строки, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору та у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною (п. 1.2 Договору).

Якість товару відповідає сертифікату якості підприємства-виробника. Якщо товаром є насіння сільськогосподарських культур, щодо якості товару застосовуються положення п. 8.1 даного Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 Договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару.

Зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані Постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони, погодились із тим, що ціна товару за цим договором є договірною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару Постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3, сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження сторін.

Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/). Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Додатках до Договору (п. 2.2 Договору).

Вартість (ціна) товару, визначена на день підписання додатку до Договору. У випадку введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті товару, введенні нових/додаткових обов`язкових платежів/зборів, ціна товару на дату поставки збільшується на відповідну величину. В цьому разі Покупець зобов`язаний компенсувати Постачальнику суму збільшення (п. 2.3 Договору).

Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок Постачальника, вказаного в тексті цього договору (п. 2.4 Договору).

Товар, що був переданий Покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 Договору, не пізніше 01 грудня поточного року. Якщо договір укладений в період з 30 листопада по 31 грудня поточного року, то товар, що був переданий Покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього Договору, не пізніше 01 грудня наступного року. Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого товару визначається у видаткових накладних. Сплачена авансова частина зараховується в оплату товару, який було поставлено в першу чергу (п. 2.5 Договору).

Згідно п. 2.6 Договору за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті Покупцем.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару Покупцем, та закінчується в день розрахунку Покупцем за поставлений товар (п. 2.7 Договору).

Моментом переходу права власності на товар від Постачальника до Покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару Покупцю (п. 2.12 Договору).

Підписання представником Покупцем видаткових накладних, що складені в період дії даного договору, засвідчує факт передачі Постачальником Покупцю разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості підприємства-виробника, інструкції щодо використання та застосування даного товару, передбачених чинним законодавством (п. 2.13 Договору).

За змістом п. 7.2 Договору у випадках порушення умов даного договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору Покупець:

- сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

- у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

- сплачує на користь Постачальника 36 % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Також, до договору поставки № 23/20-В від 24.01.2020 року між сторонами підписано ряд додатків, а саме:

- Додаток № 1/СА000015688 від 16.04.2020 року, за умовами якого сторонами погоджено найменування, кількість, ціну та поставку товару. Загальна вартість товару складає 803 248,20 грн, строком поставки по 25.04.2020 року (включно). Графік оплати 160 649,64 грн строком оплати по 21.04.2020 року (включно), 642 598,56 грн строком оплати по 31.10.2020 року (включно) (а.с.9, т.1);

- Коригування № СА000004926 від 23.04.2020 року, за умовами якого сторонами погоджено графік оплати товару Покупцем після коригування, вартість оплати становить 570 050,10 грн, з яких 114 010,02 грн строком оплати по 21.04.2020 року (включно), 456 040,08 грн строком оплати по 31.10.2020 року (включно) (а.с.10, т.1);

- Коригування № СА000004970 від 24.04.2020 року, за умовами якого сторонами погоджено графік оплати товару Покупцем після коригування, вартість оплати становить 575 992,20 грн, з яких 114 010,02 грн строком оплати по 21.04.2020 року (включно), 461982,18 грн строком оплати по 31.10.2020 року (включно) (а.с.11, т.1).

Крім того, між сторонами підписано Додаткову угоду від 01.12.2020 року, згідно якої сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок по договору поставки № 23/20-В від 24.01.2020 року до 22.01.2021 року. Враховуючи вищевикладене внесено зміни до п. 2.4.1. Договору, доповнивши його абзацом другим в наступній редакції: "Остаточний розрахунок Покупця за придбаний товар відбувається згідно наступного графіка: до 22.01.2021 року - 461 982,18 грн основного боргу та відсотки за користування товарним кредитом, які будуть нараховані станом на дату остаточного розрахунку за поставлений товар.

Також, сторони дійшли згоди п. 7.2 Договору викласти в наступній редакції: « 7.2. У випадках порушення умов даного договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору Покупець:

- сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

- сплачує штраф в розмірі 40 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

- сплачує на користь Постачальника 56% відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України)." (а.с.12, т.1).

На виконання умов укладеного договору поставки № 23/20-В від 24.01.2020 року позивачем відповідачу поставлено товар на загальну суму 575 992,20 грн, що підтверджується видатковими накладними № 16887 від 23.04.2020 року на суму 570 050,10 грн, № 17128 від 24.04.2020 року на суму 5 942,10 грн (а.с. 13-14, т. 1).

Відповідачем проведено частково розрахунок за товар в сумі 114 010,02 грн. В підтвердження чого до матеріалів справи додано платіжне доручення № 667 від 23.04.2021 року (а.с. 15, т.1).

Заборгованість відповідача перед позивачем згідно накладних за поставлений товар складає 461 982,18 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують неналежне виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару, у встановлений договором строк.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 461 982,18 грн заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки № 23/20-В від 24.01.2020 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 619,82 грн інфляційних нарахувань, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 Договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару.

Зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані Постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони, погодились із тим, що ціна товару за цим договором є договірною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару Постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3, сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження сторін (п. 2.1 Договору).

Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/). Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Додатках до Договору (п. 2.2 Договору).

Як встановлено нормами Закону № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 р. у справі 6-36736/10).

Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає (Постанова ВСУ від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року по справі № 638/10417/15-ц.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року по справі № 905/192/18 (ЄДРСРУ № 77149725), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 року по справі № 761/1617/15-ц.

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Вартість (ціна) товару, визначена на день підписання додатку до Договору. У випадку введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті товару, введенні нових/додаткових обов`язкових платежів/зборів, ціна товару на дату поставки збільшується на відповідну величину. В цьому разі Покупець зобов`язаний компенсувати Постачальнику суму збільшення (п. 2.3 Договору).

Таким чином, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.

В зв`язку з чим, у задоволенні позову в частині стягнення 4 619,82 грн інфляційних нарахувань суд відмовляє.

Також судом розглянуто вимоги про стягнення 34 022,14 грн відсотків річних, за результатом розгляду судом встановлено наступне.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

За умовами Додаткової угоди від 01.12.2020 року, сторонами змінено п. 7.2 договору поставки № 23/20-В від 24.01.2020 року до 22.01.2021 року та викладено його в наступній редакції: "7.2. У випадках порушення умов даного договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору Покупець:

- сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

- сплачує штраф в розмірі 40 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

- сплачує на користь Постачальника 56% відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) (а.с.12, т. 1).

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності розрахунку судом не виявлено помилок.

Розглянувши вимогу позивача, щодо стягнення з відповідача 7 290,46 грн пені та 184 792,87 грн штрафу пені суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

За змістом п. 7.2 Договору у випадках порушення умов даного договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору Покупець:

- сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

- у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

- сплачує на користь Постачальника 36 % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Крім того, за умовами Додаткової угоди від 01.12.2020 року, сторонами змінено п. 7.2 договору поставки № 23/20-В від 24.01.2020 року до 22.01.2021 року та викладено його в наступній редакції: "7.2. У випадках порушення умов даного договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору Покупець:

- сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

- сплачує штраф в розмірі 40 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

- сплачує на користь Постачальника 56% відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України)." (а.с.12, т. 1).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 7 290,46 грн пені та 184 792,87 грн штрафу.

При вирішенні питання щодо остаточних сум стягнення штрафу та відсотків річних, суд враховує наступне.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Як роз`яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК в ред. до 15.12.2017 р.), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:

- термін прострочення виконання основного зобов`язання, який на момент звернення до суду становив більше 3 місяців;

- захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування пені;

- ступінь виконання основного зобов`язання, який складає близько 20%.

Одночасне стягнення штрафу та 56% річних у повному обсязі створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як штрафу, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення штрафу та відсотків річних на 20%, стягнення на користь позивача 147 834,30 грн - штрафу та відсотків річних в сумі 27 217,71 грн.

Отже за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 36 958,57 грн штрафу та 6 804,43 грн 56 % річних.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з відмовою у стягненні інфляційних втрат та зменшенням розміру штрафу та 56 % річних.

З приводу розподілу судових витрат, то відповідачем зазначено лише їх орієнтовний розрахунок, тому суд вважає за доцільне призначити окреме судове засідання з приводу вирішення даного питання згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "СЕЛИЩАНСЬКЕ" (вул. Шевченка, буд. 135 "В", с. Селище, Тиврівський район, Вінницька область, 23316, код - 03734760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР - АГРО" (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702, код - 36348550) 461 982,18 грн - заборгованості за Договором поставки № 23/20-В від 24.01.2020 року, 7 290,46 грн - пені, 27 217,71 грн - 56 % річних, 147 834,30 грн - штрафу.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР - АГРО" (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702, код - 36348550) до Фермерського господарства "СЕЛИЩАНСЬКЕ" (вул. Шевченка, буд. 135 "В", с. Селище, Тиврівський район, Вінницька область, 23316, код - 03734760) в частині стягнення 4 619,82 грн - інфляційних втрат, 36 958,57 грн - штрафу та 6 804,43 грн - 56 % річних.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 26.05.2021 року о 09:30 год.

6. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, із завчасним направленням відповідної заяви та доказів іншим учасникам процесу.

7. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на електронні адреси: Sergiy.Bokhan@spectr-agro.сom, Selishe_buh@vector-oil.com.ua.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 17 травня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702)

3 - відповідачу (вул. Шевченка, буд. 135 "В", с. Селище, Тиврівський район, Вінницька область, 23316)