Ухвала суду № 96960495, 16.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20325/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В., при секретарі Брачун О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора Ковальов І.І. про арешт майна, в рамках кримінального провадження за № 12020000000000862,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання прокурор вказує наступне.

В провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України знаходиться кримінальне провадження №12020000000000862 від 09.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У клопотанні прокурор вказує, що службові особи КП «Господар Дарницького району міста Києва», зловживаючи своїм службовим становищем, у змові із службовими особами відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Дарницького району в м. Києві, в порушення вимог чинного законодавства, а саме вимог ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», незаконно здійснюють приватизацію майна, а саме житлових приміщень, за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому, з метою приховування своїх злочинних дій, здійснюють його реєстрацію у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підконтрольних службових осіб КП «Господар Дарницького району міста Києва», чим спричиняють державі матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Так, службовими особами відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Дарницького району в м. Києві 04.07.2014 видано свідоцтво про право власності на кімнату АДРЕСА_3 громадянці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» на підставі заяви ОСОБА_1 від 25.06.2014.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян, у тому числі військовослужбовців і працівників Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та працівників Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників та членів їхніх сімей, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Однак, за отриманими, органом досудового розслідування, документами та інформацією від Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась в с. Королівка Ярмолинецького району Хмельницької області. 01.09.2013 вона була курсантом Національної академії внутрішніх справ де навчалася до 14.06.2013. Після цього ОСОБА_1 із 17.06.2013 по 07.11.2015 перебувала на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ ЛЗВМ ХМВ УМВС в Хмельницькій області. На даний час ОСОБА_1 проходить службу на посаді старшого дільничного офіцера поліції в одному із підрозділів ГУНП в Хмельницькій області.

Відповідно до отриманих копій архівної справи, щодо приватизації кімнати АДРЕСА_3 встановлено, що службовими особами КП «Господар Дарницького району міста Києва» видано ордер НОМЕР_2 на жилу площу в гуртожитку м. Київ від 01.10.2007 на право зайняття жилої площі в гуртожитку АДРЕСА_3 ж/пл. 19.8 кв. м. ОСОБА_1 1991 року народження, який виданий на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету КП «Господар Дарницького району міста Києва» від 28.09.2007 № 16, із внесеними рукописними змінами що зазначають «Виправленому «квартира НОМЕР_3», кімната НОМЕР_1 вірить Директор КП «Господар Дарницького району міста Києва» (підпис) М. Пінчук Зміни внесено згідно розпорядження Дарницької РДА від 04.12.2012 № 651».

Також відповідно довідки КП «Господар Дарницького району міста Києва» від 25.06.2014 зазначено, що ОСОБА_1 проживала в кімнаті АДРЕСА_3 з 10.10.2009 по 12.06.2014.

Після цього, 25.06.2014 ОСОБА_1 написала заяву Голові Дарницької районної в м. Києву державної адміністрації ОСОБА_2 про оформлення передачі в приватну власність жилого приміщення в гуртожитку на підставі Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Закону України ««Про приватизацію державного житлового фонду» та в подальшому отримала свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.

Так, органом досудового розслідування встановлено, що службові особи КП «Господар Дарницького району міста Києва», зловживаючи своїм службовим становищем, у змові із службовими особами відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Дарницького району в м. Києві безпідставно передали у власність зазначену кімнату гуртожитку, оскільки ОСОБА_1 на момент написання заяви більше року працювала в територіальному підрозділі ГУНП в Хмельницькій області на посаді дільничного інспектора міліції та фактично не могла проживати за адресою АДРЕСА_3 .

В подальшому, 02.09.2019, ОСОБА_1 подарувала зазначену кімнату особі - ОСОБА_3 (договір дарування № 1556 виданий 02.09.2019, оформлений приватним нотаріусом Басенко Катериною Олександрівною (м. Київ, Київський нотаріальний округ).

Згідно довідки № 252272098 від 12.04.2021 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна установлено, що право власності на будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на праві комунальної власності належить ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІCТА КИЄВА В ОСОБІ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (код ЄДРПОУ 22883141).

Крім цього, 12.04.2021 кімната АДРЕСА_3 загальною площею 30,9 кв. м., що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів вчинення кримінального правопорушення, встановлення осіб правопорушників, повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлення завданих збитків, збору доказів злочинної діяльності правопорушників та подальшого доказування вищевикладених фактів виникла необхідність в арешті на 4/100 частини квартири АДРЕСА_2 а саме на кімнату НОМЕР_1 , загальною площею 30,9 кв. м. ОСОБА_3 .

Вказані об`єкт нерухомого майна у повному обсязі відповідає вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі може бути предметом злочину.

Метою арешту майна прокурор зазначає забезпечення збереження речових доказів, що відповідає положенням п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У судове засідання прокурор не з`явився. До суду слідчий Меленівський Д.І. подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання частково, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора Ковальов І.І. про арешт майна, в рамках кримінального провадження за № 12020000000000862 - задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме на кімнату АДРЕСА_3 , загальною площею 30,9 кв. м. (4/100 частини), що на праві приватної власності належать ОСОБА_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Заборонити державним органам та органам нотаріату вчиняти будь які дії пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, щодо кімнати АДРЕСА_3 , загальною площею 30,9 кв. м. (4/100 частини) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення

Слідчий суддя С.В. Вовк