Рішення № 96960055, 13.05.2021, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4689/20

Номер провадження 2/570/365/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Іллюк С.Р.,

представника позивача Капран А.А., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

До суду звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.09.2012 р. у розмірі 37807,84 грн. що складаються з суми боргу у вигляді інфляційних втрат за час прострочення виконання грошових зобов`язань у сумі 33666,63 грн., три відсотки річних у сумі 4141,21 грн. Також просить суд стягнути з відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду з позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н від 18.09.2012 р., за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 22499,56 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 18.00% річних за користування кредитом. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19.02.2014 року у справі №570/119/14-ц, було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23722,22 грн., вирішено питання про відшкодування судових витрат. Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим, зокрема й для відповідача та з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, позивач зазначає, що у банку виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Представник позивача зазначає, що на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду не виконано, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, за період з 01.01.2014 по 14.10.2020 року, інфляційні втрати за вказаний період становлять 33666,63 грн., три відсотки річних за час прострочення виконання грошових зобов`язань за вказаний період становить 4141,21 грн., разом 37807,84 грн.

11.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю, а також просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, підтримав заяву про застосування строків позовної давності та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої заперечення мотивує тим, що строк позовної давності почав свій відлік з 23.12.2013 року (пред`явлення до суду позову про стягнення заборгованості) і сплинув через три роки - 23.12.2016 року. Натомість позивач звернувся до суду з даним позовом через 7 років - 20.11.2020 року, тобто після спливу строків позовної давності.

У письмовому відзиві від 22.04.2021 року представник позивача спростовує доводи відповідача викладені у заяві про застосування строків позовної давності. Представник позивача зазначає, що АТ КБ «Приватбанк» обґрунтовано пред`явив вимоги до відповідача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Вислухавши думку учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського районного суду від 19.02.2014 р. у справі №570/119/14-ц, було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23722,22 грн., вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконав вказане рішення суду вчасно, а отже допустив прострочення грошового зобов`язання.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 101%.

На цій підставі, AT КБ «Приватбанк» здійснено нарахування 3% річних та індексу інфляції, що полягає в компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати. Розмір заборгованості відповідно до розрахунку виконаного AT КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2014 р. по 14.10.2020 р. складає 37807,84 грн., з яких: розрахована сума за ставкою 3% річних 4141,21 грн.; індекс інфляції 33666,63 грн.

Наданий розрахунок позивачем суд приймає до уваги, оскільки останній відповідає нормам закону.

Суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У пункті 1.1.7.31 витягу з Умов і правил надання банківських послуг установлено позовну давність тривалістю в п`ятдесят років, не містять підпису відповідача.

При цьому не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що вказані Умови надання кредиту позивачем не змінювалися і на час укладення кредитного договору саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови надання кредиту фізичним особам містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника. Відсутній і окремий договір про збільшення строку позовної давності.

Оскільки сторонами не укладений договір у письмовій формі про збільшення позовної давності, як це передбачено статтею 259 ЦК України, тому положення пункту 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг про збільшення строку позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) збільшений до 50 років не підлягають застосуванню.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №202/26885/13-ц.

Судом встановлено, що відповідно до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В зв`язку з цим до заявлених позовних вимог повинна бути застосована позовна давність.

В судовому засіданні встановлено, що позов поданий до суду 20.11.2020 року, то розрахунок сум для нарахування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, має бути зроблений тільки до заборгованості, які була наявна після 20.11.2017 року. Тому розмір заборгованості трьох процентів річних та індексу інфляції складає 5248,47 грн., яка складається з наступного: 3416,10 грн.- індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 1832,37 грн. - 3% річних від простроченої суми.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме сума трьох процентів річних та індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5248,47 грн., яка складається з наступного: 3416,10 грн.- індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 1832,37 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2102 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 291,79 грн. (2102 х 5248,47 / 37807,84).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 18.09.2012 року за період з 20.11.2017 по 20.11.2020 року в розмірі 5248,47 грн., яка складається з наступного: 3416,10 грн.- індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 1832,37 грн. - 3% річних від простроченої суми.

У задоволенні позову у іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 291,79 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 18.05.2021 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.