Вирок № 96958493, 23.04.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/428/2021

Справа № 428/1668/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ляленка М.В.,

прокурорів Колєснікової Ю.С., Івчук С.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021130370000140 від 03.02.2021 у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, не є учасником бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

– 06.10.2006 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

– 17.03.2008 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців; 27.08.2009 звільнений по відбуттю строку покарання;

– 29.03.2010 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки; 02.11.2012 звільнений по відбуттю строку покарання;

– 25.07.2013 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2, 3 ст. 185, ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;

– 03.11.2017 Кремінським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

– 20.02.2018 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки; 30.10.2020 звільнений по відбуттю строку покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2021 року ОСОБА_2 , в денний час, більш точного часу встановити не надалось можливим, за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 35-Б, перебуваючи на території ТОВ «Інтертранс К», побачив транспортний засіб ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_1 , який знаходився без нагляду та у якому були нещільно закриті задні ліві пасажирські двері.

У цей час у ОСОБА_2 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись у відсутності власника та сторонніх осіб та в тому, що його подальші дії ніким помічені не будуть, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, відкривши задні ліві пасажирські двері, проник до салону автомобіля.

Перебуваючи у салоні транспортного засобу, ОСОБА_2 на задньому сидінні побачив поряд із одягом потерпілого чоловічу сумку коричневого кольору, в якій знаходилися грошові кошти сумою 1500 євро, що у відповідності до курсу Національного банку України у відношенні до грошової одиниці - гривні, станом на 03.02.2021 становило 50685 гривень, 2000 доларів, що у відповідності до курсу Національного банку України у відношенні до грошової одиниці - гривні, станом на 03.02.2021 становило 56100 гривень, 2000 гривень, а також робоча перепустка, окуляри в футлярі чорного кольору, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , технічні паспорти на транспортні засобі у кількості 5 шт., посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_1 та облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_1 , які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, яку викрав із салону автомобіля.

Після чого, з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 108785 грн.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище.

До зазначених висновків суд приходить з наступних підстав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті, яке відповідає дійсності і він його у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 03 лютого 2021 року він знаходився на території заводу ТОВ «Інтертранс К», де побачив автомобіль ВАЗ, в салоні якої знаходилась чоловіча сумка. Побачивши, що задні ліві дверцята автомобіля закриті не дуже щільно, та впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, він відкрив нещільно закриті дверцята та з середини автомобіля взяв чоловічу сумку, в якій побачив гроші. Суму не пам`ятає, але там були гривні, долари США, і євро. Сумку він сховав та втік. Викраденими грошима розпорядився на власний розсуд, але частину грошей в нього було вилучено. Свою вину визнає повністю та просить вибачення у потерпілого. Позовні вимоги заявлені потерпілим ОСОБА_1 та викладені у заяві про зміну предмету позову, про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 96 513 грн., визнає повністю.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 03 лютого 2021 року він залишив належний йому автомобіль ВАЗ 2103 на території ТОВ «Інтертранс К». В салоні автомобіля залишились його речі та сумка з грошима в сумі 1500 євро, 2000 доларів США, 2000 гривень, а також деякі документи. Він закрив автомобіль та пішов у справах. Через деякий час повернувся та побачив, що у салоні автомобіля відсутня його сумка. Після чого викликав співробітників поліції. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити та стягнути з обвинуваченого 96 513 гривень. Покарання просив призначити суворе.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпілий не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, допитавши потерпілого та дослідивши цивільний позов потерпілого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані: - за ч. 3 ст. 185 КК України, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинені повторно, поєднані з проникненням у сховище.

Пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 Кримінального Кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів. Відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, відомостей до притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності суду не надано. Обвинувачений не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, не перебував на обліку у лікарів – психіатра та нарколога, групи інвалідності не має, за місцем проживання характеризується задовільно, щиро розкаявся у вчиненому, завдана шкода з частково усунена, шляхом повернення майна, тому немає підстав для висновку про добровільне відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди.

Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинені повторно, поєднані з проникненням у сховище, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчиненого кримінального правопорушення, їх наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, думки потерпілого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

Призначення ОСОБА_2 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер та наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Під час досудового розслідування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 обирався запобіжний захід - домашній арешт, строк дії якого сплинув. Під час розгляду кримінального провадження, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходило, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

По кримінальному провадженню потерпілим – цивільним позивачем ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 , в якому він просив стягнути з останнього на свою користь матеріальну шкоду, який пізніше було уточнено, та заявлено вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 96 513 гривень.

В судовому засіданні потерпілий просив стягнути 96 513 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

При розв`язанні зазначеного цивільного позову щодо відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При розв`язанні зазначених цивільного позову суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

А отже, з урахуванням вищезазначеного, позиції обвинуваченого щодо визнання позову, цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, підлягає задоволенню.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню в порядку ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ст. 7, 349, 368-374, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набуття вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 96 513 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот тринадцять) гривень.

Речові докази: - паперовий конверт в якому знаходиться флеш накопичувач об`ємом 16 GB з відео всередині; - DVD-R-диск в якому міститься 1 файл з назвою: «VID-20210208-WA0000.mp4» у форматі «mp4»; - витяг з реєстру купленої та/або проданої готівковою іноземної валюти за 31 січня 2021 року; - DVD-R-диск в якому міститься 1 файл з назвою: «VID-20210212-WA0001.mp4» у форматі «mp4» – які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього строку його зберігання;

- спортивний костюм темно-синього кольору марки «Reebok», туалетну воду «Avon», фітнес браслет марки «Мi band», які зберігаються в камері схову речових доказів Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області – повернути власнику, потерпілому ОСОБА_1 ;

- 4 купюри номіналом по 50 євро, 2 купюри номіналом по 100 доларів США, які передані на відповідальне зберігання до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» – повернути власнику, потерпілому ОСОБА_1 ;

- кепку чоловічу, куртку чоловічу чорного кольору, упаковані у сейф-пакет № 7307057, які зберігаються в камері схову речових доказів Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області – повернути ОСОБА_2 ;

- пластикову пляшку об`ємом 0,5 літра з зеленою кришкою з прозорою рідиною всередині, яку упаковано у картонний коробок, яка зберігається в камері схову речових доказів Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області – знищити.

Процесуальні витрати, які складаються з витрат: - на проведення дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/1905-Д від 18.02.2021 у розмірі 980,70 грн.; - на проведення дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/1903-Д від 18.02.2021 у розмірі 653,80 грн.; - на проведення дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/1862-Д від 19.02.2021 у розмірі 653,80 грн.; - на проведення трасологічної експертизи № СЕ 19/113-21/2073-ТР від 23.02.2021 у розмірі 980,70 грн., віднести за рахунок держави; - на проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/2188-ТВ від 24.02.2021 у розмірі 1307,60 грн., стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.М. Олійник