Рішення № 96951248, 12.05.2021, Оболонський районний суд міста Києва

12.05.2021 Справа № 756/1356/20

Справа пр. № 2/756/1370/21

ун. № 756/1356/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колесник А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .

Як стверджувала позивач, вона звернулась до нотаріуса з заявою по видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , проте державний нотаріус Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Шовкошитня В.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва, мотивуючи це тим, що на майно, яке ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 , накладено арешт постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві від 15 жовтня 2007 року серії АК295326 № 2355/8.

Наявність арешту, накладеного на майно, яке належало спадкодавцеві, унеможливлює оформлення позивачем ОСОБА_1 права власності на спадкове майно.

Ураховуючи наведене, позивач просила суд зняти арешт з майна, що належало на праві власності ОСОБА_3 .

Відповідачі відзивів на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не подали.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, а позовні вимоги - задовольнити. Проти заочного розгляду справи представник позивача не заперечував.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2019 року (а. с. 68).

Ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті здійснювалось за законом.

За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , а тому вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька (а. с. 72-75).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За положеннями ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подання державному нотаріусу Двадцять першої київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України (а. с. 67).

Інших спадкоємців за законом першої черги, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає (а. с. 65-83).

Однак ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати у власність спадкове майно, яке за життя належало спадкодавцеві, позаяк постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві від 15 жовтня 2007 року серії АК295326 № 2355/8 накладено арешт на все майно ОСОБА_3 (а. с. 82).

Ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормою ч. 1 ст. 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 391 ЦК України закріплено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) зазначено, що арешт застосовується державним виконавцем для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Матеріалами справи засвідчується, що у межах виконавчого провадження з виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі № 1-398 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 32473,85 грн державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 (а. с. 82, 91).

Згідно з листом Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 січня 2020 року № 11251424/8 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, що діяла на час винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) у разі закінчення виконавчого провадження згідно зі ст. 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно зі ст. 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст. 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у ч. 2 цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Зважаючи на те, що виконавчий документ № 1-398, виданий Оболонським районним судом м. Києва 31 травня 2007 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 32473,85 грн було повернуто стягувачу, арешт на все майно ОСОБА_3 накладений в рамках виконавчого провадження № 11251424 про стягнення цієї заборгованості, а це виконавче провадження знищене, інших виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_3 у провадженні державних виконавців Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) немає, ураховуючи те, що на сьогодні наявність цього арешту унеможливлює отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про необхідність зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві від 15 жовтня 2007 року серії АК295326 № 2355/8 на все майно ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві від 15 жовтня 2007 року серії АК295326 № 2355/8 на все майно ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук