Ухвала суду № 96951066, 13.05.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Номер провадження 2/711/1853/21

Справа № 711/2908/21

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

13 травня 2020 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., при секретарі Кофановій А.О., розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання поліпшень майна спільною сумісною власністю, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Друга черкаська державна нотаріальна контора про визнання поліпшень майна спільною сумісною власністю.

В позовній заяві, окрім позовних вимог до відповідачів, позивач просила забезпечити позов шляхом заборони Другій державній нотаріальній конторі видавати будь-кому свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування забезпечення позову ОСОБА_1 зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік – ОСОБА_4 , з яким вона перебувала у шлюбних стосунках близько 21 року, 17 з яких в зареєстрованому шлюбі. Після смерті її чоловіка відкрилася спадщина у вигляді будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги, які звернулися до нотаріуса з відповідними заявами, після смерті ОСОБА_4 є його дружина – ОСОБА_1 та доньки від попередніх шлюбів – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Проте, заявник вважає, що перед розподілом спадщини між спадкоємцями, слід врахувати, що за час спільного життя з спадкодавцем, нею за рахунок кредитних коштів було здійснено невід`ємні поліпшення нерухомого майна, які істотно збільшити його вартість, атому вона звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визнати істотні поліпшення будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 197010,0грн., що становлять 4/25 (16%) частини будинку, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на 2/25 (8%) частин цього будинку з надвірними спорудами.

Вважає, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову у визначений нею спосіб, в майбутньому це може призвести до утруднення виконання судового рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява розглядається без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх

вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди відповідачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Частиною 3 статті 151 ЦПК України встановлений вичерпний перелік підстав для забезпечення позову: 1) невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду; 2) невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з`ясувати причини, з яких потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13.

Отже, підставою для забезпечення позову є те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

В своїй заяві ОСОБА_1 просила забезпечити позов шляхом заборони Другій державній нотаріальній конторі видавати будь-кому свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вважає, що має право на визнання за нею права власності на 2/25 (8%) частин у будинку з надвірними спорудами, що входить до спадкової маси після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .

Разом з тим, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявницею ОСОБА_1 спосіб (шляхом встановлення заборони державній нотаріальній конторі видавати будь-кому свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 ), не співвідноситься із заявленими позовними вимогами, оскільки вони спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб. Таким чином заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, спрямовані на обмеження прав невизначеного кола осіб, що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Окремо слід зазначити, що пунктом 3 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, передбачено, що строк вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.

Таким чином, перевіривши аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, оскільки заходи забезпечення, які заявник просить застосувати, а саме заборони державному нотаріусу Другої черкаської державної нотаріальної вчиняти дії по оформленню спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 на користь невизначеного кола осіб щодо спадкового майна, не співвідноситься із заявленими позовними вимогами, оскільки вони спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб. Крім того, до вступу в законну силу рішення суду по даній справі, заявник може реалізувати захист своїх прав, без ухвали суду на підставі звернення до державного нотаріуса із відповідною письмовою заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій.

Керуючись ст. 149-150, 153, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визнання поліпшень майна спільною сумісною власністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкас протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Р. В. Демчик