Рішення № 96949809, 24.03.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6346/20

провадження 2/216/1083/21

РІШЕННЯ

іменем України

24 березня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власником житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі наступних документів: 1/2 частка на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, набутому названим подружжям за час шлюбу, видане 26.12.1978 Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №1-2060; 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 26.12.1978 Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №1-2262. Як вбачається з довідки №5899 від 10.11.2020, наданої відділом реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, з 2000 року по теперішній час, відповідач фактично не проживає у вказаному будинку, вивіз з даного будинку всі свої речі, проте з реєстраційного обліку не знявся. Знаходження відповідача на реєстраційному обліку у будинку, який є приватною власністю позивача, порушує та обмежує її майнові права та в майбутньому буде перешкоджати у здійсненні права розпорядження власністю, якщо колись виникне необхідність у відчуженні цього майна, так як мало хто забажає придбати його із зареєстрованими у ньому особами, а також матиме негативні наслідки при ймовірному оформленні субсидії та/або отриманні інших переваг. Тому, враховуючи той факт, що відповідач фактично не проживає у житловому будинку з 2000 року, добровільно з реєстраційного обліку не знімається, чим чинить позивачу перешкоди у користуванні власністю, просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим будинком з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

30 листопада 2020 року на підставі ухвали суду, з метою виконання вимог частини 1 статті 189 Цивільного процесуального кодексу України розпочато підготовче провадження у справі, розгляд якої здійснюється у загальному порядку.

16 березня 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку, в обґрунтування якої зазначено, що позивачу ОСОБА_2 на праві власності, а саме на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 04 березня 2013 року, належить квартира АДРЕСА_2 . На сьогоднішній день у належній йому вищевказаній квартирі досі залишаєм зареєстрованою відповідач - ОСОБА_1 , однак фактично остання не проживає у квартирі з серпня 2019 року. Факт реєстрації відповідача перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися вищезазначеною квартирою. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 втратила право проживання в квартирі АДРЕСА_2 та не використовує квартиру більше одного року, а тому слід зняти її з реєстраційного обліку за даною адресою.

24 березня 2021 року на підставі ухвали суду первісний позов ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, її представник ОСОБА_3 , надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

ОСОБА_2 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Дербін Д.О. надав суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, одночасно підтримує та наполягає на задоволенні зустрічних вимог, також 16.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову, з підстав недоведеності вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення як первісних, так і зустрічних позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право власності, видане 26.12.1978 Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №1-2060 ОСОБА_4 належить 1/2 частка житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 26.12.1978 Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №1-2262 ОСОБА_4 належить інша 1/2 частка житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення міськвиконкому від 28.10.1975, АДРЕСА_3 , про що свідчить відмітка на реєстраційному посвідченні (а.с. 11 зворотній бік).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.02.2018 вбачається, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, у зв`язку з цим ОСОБА_4 було змінено прізвище на « ОСОБА_6 ».

Згідно з довідкою КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 05.02.2018 право власності на житловий будинок з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 13)

В указаному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, а також копією паспорта ОСОБА_2 (а.с. 14).

Відповідно до Акта, складеного зі слів сусідів, засвідченим головою квартального комітету №3 від 09.11.2020 вбачається, що ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживає з 2000 року. (а.с. 15)

Одночасно з цим судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності, а саме, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 04 березня 2013 року, зареєстрованому у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 04.03.2013, номер запису про право власності: 264280, належить квартира АДРЕСА_2 .

Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_1 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проте, відповідно до Акта, складеного зі слів сусідів, засвідченого головою ЖБК «Центральний-3» від 01.03.2021, ОСОБА_1 за даною адресою фактично не проживає з серпня 2019 року.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.(ст. 72 ЖК УРСР)

Постановою Верховного Суду України від 15 серпня 2018 року у справі №595/1271/16-ц висловлено правову позицію, щодо застосування положень ст. 391 ЦК України, зокрема, право членів сім`ї власника будинку користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є, і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Факт реєстрації відповідача в будинку за умови відсутності для того передбачених законом підстав є сам по собі достатнім доказом того, що такі перешкоди чиняться, оскільки унеможливлює користування та розпорядження власником належним йому майном на власний розсуд.

Із урахуванням встановлених обставин у справі та положень згаданих норм права, зокрема ст. 391 ЦК України, суд вважає, що реєстрація у житлову приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , відповідача ОСОБА_2 за відсутності для того передбачених законом підстав, є перешкодою у користуванні ОСОБА_1 зазначеним житловим приміщенням, в свою чергу, реєстрація у житлову приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 , відповідача ОСОБА_1 за відсутності для того передбачених законом підстав, є перешкодою у користуванні ОСОБА_2 зазначеним житловим приміщенням, а тому, обидва позови про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Разом з цим, у зв`язку з визнанням позовних вимог відповідачем 24.03.2021, поданий до суду 16.03.2021 відзив на позовну заяву суд не розглядає.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року, наявність рішення суду, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою зняття особи з реєстрації місця проживання.

Керуючись ст. 71, 72, 150, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 316, 319, 321, 383, 391, 406 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 206, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом,- задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, житловим будинком з господарчими побудовами, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку,- задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою, за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

- третя особа: виконком Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 04052560, місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов