Рішення № 96949198, 21.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6936/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07.12.2019р. в м. Черкаси на перехресті вул. В.Чорновола і вул. Г.Сагайдачного відбулася ДТП за участю автомобіля марки Форд Скорпіо, д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухаючись по вул, В.Чорновола зі сторони вул. Молоткова в напрямку вул. Садова на регульованому перехресті здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину в спеціально відведеному для цього місці на пішохідному переході зліва направо відносно руху автомобіля на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого пішохід отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований в ЧМЛ №3 і ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих ушкоджень він помер у приміщенні лікарні.

Вказані факти підтверджуються витягом з ЄРДР №12019251010006750 від 15.01.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , виданого 10.12.2019р. На даний час триває досудове розслідування кримінального провадження.

Позивач вказує, що в результаті ДТП та наслідків від нього, їй - дочці загиблого завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування відповідачем.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки Форд Скорпіо д/н НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ №АО37204970, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

05.03.2020р. позивач через представника направила на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернулася у порядку, визначеному Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», із заявою на виплату страхового відшкодування, які останнім отримані 16.03.2020р. Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог містились: 25038грн. страхового відшкодування моральної шкоди.

23.03.2020р. відповідач повідомив позивачу (представнику) про те, що заяву з доданими до неї документами отримав та прийняв рішення про припинення розгляду заяви до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішення у кримінальній справі законної сили.

Позивач вважає, що призупинення розгляду заяви суперечить вимогам чинного законодавства України - п. 21.1 ст. 21, ст.22, ч.1 ст. 35, абз.2 п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, враховуючи норми п.27.3 ст. 27 цього Закону, позивач вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди становить 25038грн., який визначається шляхом поділу загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди (50076грн.) на двох осіб. При цьому, на момент ДТП до складу сім`ї загиблого ОСОБА_3 входили: дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 . Отже, ці особи мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_5 . На день настання страхового випадку Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019р. мінімальну зарплату у місячному розмірі з 01 січня- 4173грн.

Крім того, зазначено, що на професійну правничу допомогу адвоката позивач при розгляді справи в суді першої інстанції очікує понести 30000грн., оскільки між позивачем та АО «Автопоміч» укладено договір про надання правничої допомоги від 26.02.2020р. Позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову.

Таким чином, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь 25038грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Ухвалою суду від 07.10.2020р. відкрито та прийнято до провадження справу та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.01.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що в результаті розгляду наданих позивачем документів та на виконання вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідачем було направлено листа ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про те, що розгляд страхової справи призупинено, оскільки ДТП розглядається в кримінальній справі, а перебіг строку щодо прийняття рішення страховиком щодо виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням законної сили у такій справі. Вважає, що позивачем безпідставно зазначено у позові на порушення відповідачем її прав та інтересів. Вказує, що страхова компанія виконала усі зобов`язання, які покладаються на страховика спеціальним Законом; позивач мав скористатися правом і подати цивільний позов по кримінальному провадженні, за яким здійснюється досудове розслідування. Сам лише факт того, що водій забезпеченого ТЗ був учасником ДТП, в результаті якої смертельно травмовано ОСОБА_3 , не означає його беззаперечну вину в її настанні, оскільки вина у вчиненні кримінального правопорушення підлягає доказуванню в кримінальному провадженні. Необхідною умовою виникнення обов`язку щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілого саме для страховика - є настання страхового випадку, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи.

Страховик не відповідає за завдання шкоди внаслідок ДТП, яка не є страховим випадком, а тому потерпіла особа має право вимагати відшкодування шкоди на загальних підставах, встановлених ЦК України, тобто заявивши позов безпосередньо до володільця джерела підвищеної небезпеки.

Крім того, заперечує проти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивачем відповідь на відзив не подано.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, просять задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання не з`явився представник відповідача, будучи неодноразово належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Враховуючи думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 07.12.2019р. в м. Черкаси на перехресті вул. В.Чорновола і вул. Г.Сагайдачного відбулася ДТП за участю автомобіля марки Форд Скорпіо, д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухаючись по вул. В.Чорновола зі сторони вул. Молоткова в напрямку вул. Садова на регульованому перехресті здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину в спеціально відведеному для цього місці на пішохідному переході зліва направо відносно руху автомобіля на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого пішохід отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований в ЧМЛ №3 і 07.12.2019р. від отриманих ушкоджень він помер у приміщенні лікарні.

Про факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 , що видане Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області, актовий запис №3346 та лікарське свідоцтво про смерть №1141.

ГУ НП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12019251010006750 від 07.12.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 (до одруження ОСОБА_1 ) є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 09.02.1968р., актовий запис №252 та свідоцтвом про укладення шлюбу від 30.05.1987р., актовий запис №1111.

На день смерті ОСОБА_3 він перебував у шлюбі із ОСОБА_4 , що укладений 22.07.1967р.

Також, відповідно до довідки, виданої КСН «Калиновий» 19.12.2019р., ОСОБА_3 до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 - його дружина та ОСОБА_1 - його дочка.

05.03.2020р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до ТзДВ «Ю.Ес.Ай.» із повідомленням про ДТП, що сталася 07.12.2019р., яке отримано 13.03.2020р. Крім того, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_6 05.03.2020р. до страхової компанії подала заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 25038грн.

23.03.2020р. страховою компанією на звернення ОСОБА_1 надано відповідь, за якою зазначено, що відповідно до п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийняття рішення страховиком щодо виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування припинено (відстрочено) до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішення у такій справі законної сили.

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля Форд Скорпіо д/н НОМЕР_1 застрахована в ТзДВ «СК «Ю.Ес.Ай» за полісом №АО3720497.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як передбачено ч. 1 та п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187ЦК).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного Кодексу України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Слід зазначити, що Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п.1.3 ч.1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ч.1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п.9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п.34.1 ст. 34 згаданого Закону).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п.35.1 ст. 35 цього Закону).

Відповідно до п.36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Також статтею 36 Закону передбачено, що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 1 п.27.1 ст. 27 вказаного Закону).

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3 ст. 27 Закону).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019рік», у 2019 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі і з 01 січня вона становить 4173грн.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 становить 50076грн. Відповідно, право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди мають ОСОБА_4 (дружина загиблого) та ОСОБА_1 (дочка загиблого) і розмір страхового відшкодування моральної шкоди позивачу становить 25038грн. 00коп., який визначений, шляхом поділу загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди на двох осіб.

На думку суду, помилковими є посилання сторони відповідача на необхідності призупинити вирішення питання про виплату страхового відшкодування з причин, як вказує, розгляду кримінального провадження до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням законної сили у такій справі, оскільки ці норми стосуються випадків, коли справа перебуває у провадженні суду, а не випадків, коли здійснюється досудове розслідування кримінального провадження.

Також слід зазначити, що відповідач, заперечуючи проти позову, не вказав, яким чином результати досудового розслідування за кримінальним провадженням за ч.2 ст. 286 КК України, вплинуть на вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, розмір якої та право позивача передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За результатами розгляду справи судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 загинув внаслідок ДТП, яка сталася 07.12.2019р. Отже, має місце страховий випадок, а тому незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, - шкода ОСОБА_1 завдана смертю фізичної особи (її батька) внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а тому повинна бути відшкодована страховою компанією, оскільки цивільно-правова відповідальність водія ТЗ Форд Скорпіо була застрахована в ТзДВ «СК «Ю.Ес.Ай» за страховим полісом.

Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою загиблого, проживала з ним разом на час його смерті, їй завдано моральної шкоди цими обставинами, а тому має право на страхове відшкодування - виплату моральної шкоди у розмірі 25038грн., а призупинення вирішення цього питання є таким, що не відповідає нормам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та порушує права і інтереси позивача. На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 840грн. 80коп., оскільки позивач при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати таких судових витрат.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат щодо витрат, пов`язаних із наданням позивачу правничої допомоги адвокатом, то представником позивача адвокатом Лабик Р.Р. подано заяву про те, що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (код ЄДРПОУ 32404600, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 4 корпус 6А) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи в розмірі 25038грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (код ЄДРПОУ 32404600, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 4 корпус 6А) в дохід держави судовий збір в розмірі 840грн. 80коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 12 травня 2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька