Рішення № 96948746, 12.05.2021, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/322/21

Провадження № 2-а/147/5/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Івасюк А.А.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Дудіна Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Браславця Вадима Олександровича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора СРПП відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Браславця Вадима Олександровича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №804656 від 28.03.2021, ухваленої інспектором СРПП відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Браславцем В.О. Також просив стягнути на його користь понесені судові витрати. В обгрунтування позовної заяви покликається на те, що 28 березня 2021 року інспектором СРПП ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області було винесено постанову серії БАБ №804656 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 3400,00грн. Зі змісту винесеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 керуючи трактором ЮМЗ-6 державний номерний знак НОМЕР_1 , 28.03.2021 о 16 год.03 хв. по вул.8-ого Березня в с.Глибочок Гайсинського району Вінницької області не мав права керувати таким транспортним засобом. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. Насправді 28.03.2021 він лише знаходився біля трактора в с.Глибочок Гайсинського району, а його водій ОСОБА_2 пішов по допомогу, оскільки трактор зламався, а він залишився його охороняти. Стверджує, що він не знаходився за кермом трактора, не керував ним, працівники поліції його не зупиняли. Оскаржувана постанова є протиправною, такою що підлягає скасуванню, винесеною з порушенням законодавства.

Ухвалою суду від 07.04.2021 прийнято до свого провадження адміністративний позов та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження.

Відзиву відповідачами не надано, заперечень на позовну заяву до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він 28 березня 2021 року близько 16.00 год. перебував біля трактора в с.Глибочок Гайсинського району Вінницької області, однак він не керував трактом. Не перебував за кермом. Коли підійшли працівники поліції він був біля трактора та пояcнив їм, що трактором керував ОСОБА_2 , а він залишився його охороняти, поки останній пішов по допомогу. Спочатку працівники поліції пред`являли претензії ніби він п`яний, потім запитали документи на трактор, коли показав, запитали про посвідчення водія. Він казав, що у нього немає прав на водіння трактора, але при цьому зазначив, що він не керував трактором, а керувала інша людина. Він навіть продував «Драгер», щоб пересвідчитись, що тверезий. Коли працівники поліції почали складати постанову, він заявляв, що хоче звернутись до адвоката, але його прохання проігноровано.

Представник позивача - адвокат Дудін Л.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, за обставин викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями, не відповідає дійсності, адже інспектор поліції не з`ясував, хто був за кермом трактора. Сама постанова винесена з явними порушеннями закону. Також заявив, що відповідно до вимог ст. 139 КАС України документи, що підтверджують понесені витрати позивачем на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів відповідно до закону.

Відповідач інспектор СРПП відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Браславець В.О., в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений, про що наявні розписки (а.с.14, 28). Причина неявки суду невідома.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, про що наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причина неявки суду невідома (а.с.16,29).

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши пояснення позивача та його представника на підтримку поданого позову, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлені наступні обставини.

28 березня 2021 року інспектором СРПП Браславець В.О. винесено постанову серії БАБ №804656, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400грн. за вчинене правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП (а.с.5).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 28 березня 2021 року о 16 год. 03хв. в с.Глибочок по вул.8 Березня керував трактором «ЮМЗ-6» державний номерний знак НОМЕР_1 , який не має права керувати таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, а саме, керування трактором без відповідного права на керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву, у встановлені Законом строки, на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Оглянувши в судовому засіданні диск з відеозаписом допиту свідка ОСОБА_2 суд не приймає в якості достатніх та допустимих доказів, оскільки даний доказ не відповідає вимогам до електронного доказу. Надані позивачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора. Як встановлено судом шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписі відсутній цифровий підпис автора. Таким чином, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України. Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст. 212 КАС України допит свідка відбувається безпосередньо в судовому засіданні, при цьому головуючий в судовому засіданні з`ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги. Свідок ОСОБА_2 в судове засіданні на виклик суду не прибув й відповіно не був допитаним в судовому засіданні. Таким чином враховуючи наведене, відеозапис допиту ОСОБА_2 не може бути доказом у справі.

Згідно з ч.2, ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Таким чином, в порушення ч.3 ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

В зв`язку з чим суд зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 24.01.2019 в справі №428/2769/17.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушень з боку позивача правил дорожнього руху, що дають підстави притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно з п.1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною другою статті 126 КупАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Позивачем вказано на те, що він не керував трактром, а лише перебував біля нього, тобто він не порушував правил дорожнього руху. Натомість відповідачами не надано суду доказів протилежного, не спростовано позиції позивача.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статі 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року № 760/2846/17.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.

Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що у свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, а також те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі обґрунтовані, постанова серії БАБ №804656 від 28.03.2021 підлягає скасуванню, справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП закриттю за відсутністю події та складу правопорушення.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем додано до матеріалів справи квитанцію №0.0.2076407235.1 про сплату судового збору в розмірі 454,00 грн. Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України вимога позивача про стягнення на його користь судового збору підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 280 КУпАП, ст. 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Браславця Вадима Олександровича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії БАБ №804656 від 28.03.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п`ядтесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з урахуванням п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. (п.3 розділу Розділу VI Прикінцеві положення КАС України).

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

відповідач: інспектор СРПП відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Браславець Вадим Олександрович, адреса: 24300, Вінницька область, Гайсинський (Тростянецький) район, смт. Тростянець, вул. Соборна, 102.

відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672.

Повний текст рішення складено 17 травня 2021 року.

Суддя А.М. Мудрак