Рішення № 96948303, 12.05.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3479/21

Провадження №2/523/2940/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одесі, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою бездіяльністю службових осіб державного органу,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 25.02.2021р. звернувся до суду з позовними вимогами, які уточнив, в яких просить стягнути з Держави України з коштів державного бюджету України в особі Одеської обласної прокуратури на його користь на відшкодування завданої моральної шкоди, завданої бездіяльністю прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 в розмірі 5000,00грн.

Позов мотивований тим, що позивач у 2020р. та у 2021р. неодноразово звертався до Одеської обласної прокуратури, керівника Одеської місцевої прокуратури №4 із заявами про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомостей про кримінальні правопорушення, вчинених посадовими особами ПрАТ «Одессільмаш» у зв`язку з невиконанням рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.02.2003р. і рішення Європейського Суду в справах «Роженко та інші проти України» від 11.04.2013р., «Бурмич та інші проти України» від 26.06.2017р. якими його було визнано постраждалим за ознаками ч.ч.1,2, 4 ст. 382, ч.2 ст.364 КК України, проте відомостей до ЄРДР прокуратурою внесено не було.

У подальшому ОСОБА_1 оскаржувалась така бездіяльність відповідача у судовому порядку.

Ухвалами Суворовського районного суду м. Одеси неодноразово було зобов`язано, як керівника, так і процесуального керівника - прокуратури Одеської місцевої прокуратору №4 поновити порушені права ОСОБА_1 шляхом вчинення процесуальних дій.

На думку позивача, внаслідок бездіяльності службових осіб Одеської місцевої прокуратури №4 його інтересам чинилися перешкоди. Незастосування службовими особами прокуратури №4 належної правової процедури за рішенням суду, а також зволікання у їх виконанні, призводило до спричинення моральних страждань. Звернення до суду за захистом порушених прав, пов`язаних з бездіяльністю службових осіб прокуратури №4 потребувало від нього значного часу та зусилля, що позначалося на перевтомі, втраті спокою і життєвих стосунків з оточуючими. На думку позивача, протиправна поведінка службових осіб прокуратури №4 викликала обурення і гнів, пригнітило його душевний стан, призвело до депресії та погіршення самопочуття, а як наслідок до завдання моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 5000,00грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Від Одеської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на їхню недоведеність.

Від представника Державної казначейської служби України в особі ГУ ДКС України в Одеській області також надійшов відзив, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що казначейська служба не є належним відповідачем у виниклих правовідносинах, а також на те, що сам факт зобов`язання посадових осіб на вчинення певних дій за рішенням суду не може свідчати про протиправність дій посадових осіб прокуратури. На думку представника позивачем не наведено у позовній заяві якими належними та допустимими доказами підтверджується факт заподіяння моральних страждань.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді від 03.03.2021р. провадження у справі було відкрито з призначенням справи до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

31.03.2021р. розгляд справи був відкладений до 11.05.2021р. у зв`язку з відсутністю відомостей щодо сповіщення відповідачів про час та місце розгляду справи.

ІІІ. Позиції сторін.

Від позивача до суду надійшла заява про підтримання заявлених позовних вимог та розгляду справи за його відсутності.

Одеська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України не забезпечили участі своїх представників у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Їхня неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 26.03.2020р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до прокурора Одеської обласної прокуратури, яка 08.04.2020р. була скерована для прийняття рішення прокурору Одеської місцевої прокуратури №4, про внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, вчинених посадовими особами ПрАТ «Одессільмаш» у зв`язку з невиконанням рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.02.2003р. і рішення Європейського Суду в справах «Роженко та інші проти України» від 11.04.2013р., «Бурмич та інші проти України» від 26.06.2017р. якими його було визнано постраждалим за ознаками ч.ч.1,2, 4 ст. 382, ч.2 ст.364 КК України.

За зверненням ОСОБА_1 , яким оскаржувалась бездіяльність Суворовського ВП ГУНП в Одеській області пов`язаної у невнесені відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР, ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 12.05.2020р. було зобов`язано виконуючого обов`язки керівника Одеської місцевої прокуратури №4 внести відомості про кримінальне провадження до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 26.03.2020р.

Також за зверненням ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 17.06.2020р. було зобов`язано керівника Одеської місцевої прокуратури №4 вести відомості до ЄРДР за заявою від 26.03.2020р. При цьому судом було встановлено, що згідно відомостей витягу із ЄРДР 04.06.2020р. було розпочато кримінальне провадження №42020162040000041 за ознаками ч.2 ст.382 КК України. Разом з тим, всупереч ч.5 ст.214 КПК України у витязі не було зазначено: даних про заявника - ОСОБА_1 ; обставин повідомлених ним злочинів; не визначено орган досудового розслідування і слідчого, який розпочав таке досудове розслідування.

За наступним зверненням ОСОБА_1 , ухвалами слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2020р. у справі №523/8760/20 та у справі №523/9863/20 було зобов`язано керівника Одеської місцевої прокуратури №4 виконати вимоги резолютивної частини ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 17.06.2020р. у відкритих кримінальних провадженнях №42020162040000041 та №42020162040000042.

Слідчим суддею Суворовського районного суду м. Одеси 27.01.2021р. було розглянуто скаргу потерпілого та цивільного позивач ОСОБА_1 в якій останній оскаржував бездіяльність прокурора, пов`язану з не розглядом в порядку ст.220 КПК України клопотання від 12.01.2021р. про заміну правової кваліфікації об`єднаного кримінального провадження №42020162040000041. Ухвалою судді було зобов`язано процесуального керівника прокуратура Одеської місцевої прокуратури №4 розглянути клопотання в порядку, визначеному ст. 220 КПК України, а також здійснити процесуальні дії у належному досудовому розслідувані об`єднаного кримінального провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.02.2021р. за скаргою ОСОБА_1 було зобов`язано прокуратура вчинити відповідні процесуальні дії та виконати вимоги резолютивної частини ухвали слідчого судді від 27.01.2021р.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 Цивільного кодексу України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1174 ЦК України.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Таким чином при розгляд даної справи суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись до суду з позовними вимогам щодо відшкодування завданої моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на неодноразові звернення до суду зі скаргами на бездіяльність прокурора, пов`язану у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне порушення, неповного зазначення у ЄРДР даних про заявника, обставин повідомлених ним, органу досудового розслідування, а також не вирішення заявленого клопотання про заміну правової кваліфікації. Будь-які інші посилання на завдання ОСОБА_1 моральної шкоди бездіяльністю прокуратури матеріали цивільної справи не містять.

Сам по собі факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, розглянуті клопотання про зміну правової кваліфікації кримінального провадження, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що діями та бездіяльністю відповідача заподіяно позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Слід також зазначити, що норми КПК України визначають правовий механізм оскарження до суду дій та бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування з метою реалізації засад кримінального судочинства учасниками кримінального провадження та реалізації судового контролю за діяльністю слідчого та прокурора з метою усунення недоліків у такій діяльності. Прийняте судом рішення про відновлення порушеного права учасника кримінального провадження вказує на реалізацію ним своїх прав у кримінальному судочинстві та є достатньою та справедливою сатисфакцією.

З огляду на викладене, суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.

Зважаючи на викладене в задоволенні позовних вимог пред`явлених до Одеської обласної прокуратури слід відмовити у повному обсязі, з підстав зазначених вище.

Щодо позовних вимог пред`явлених до Державної казначейської служби України то в їх задоволенні слід відмовити, як пред`явлених до неналежного відповідача з наступного обґрунтування.

Так, за приписами ч.2 ст.2, ч.1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст. 48 ЦПК України).

Тлумачення ч.2 ст. 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава, як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі, як відповідач, через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, через орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Отже, зазначення ОСОБА_1 у його позовній заяві відповідачем Державну казначейську службу України в особі Держави України є помилковим.

Зважаючи на викладене у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданою бездіяльністю службових осіб державного органу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 12 травня 2021р.

Суддя