Ухвала суду № 96948091, 17.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5398/21

Провадження № 2/522/6092/21

УХВАЛА

17 травня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння, відновлення державної реєстрації права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння, відновлення державної реєстрації права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитловий будинок АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 97, 5 кв. м., загальною площею 315, 0 кв. м., № 1-3 – огорожа; заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору - житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 97, 5 кв. м., загальною площею 315, 0 кв. м., № 1-3 – огорожа, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності на нього.

В обґрунтування заяви зазначає, що нею подано позовну заяву до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння - житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 97, 5 кв. м., загальною площею 315, 0 кв. м., № 1-3 – огорожа, відновлення державної реєстрації права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності № 20677069 та № 20677195. Оскільки між сторонами наявний спір щодо указаного нерухомого майна, право власності на яке відповідач набула за договорами купівлі-продажу з Кредитною спілкою «Кредитінвест», яка, в свою чергу, набула право власності на підставі заочного рішення від 29 грудня 2016 року Приморського районного суду м. Одеси, яке скасоване постановою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року, тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та можливого переходу права власності від відповідача до інших осіб.

Дослідивши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, усупереч вказаних процесуальних норм та роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявником у поданій заяві не зазначено про існування об`єктивних обставин вважати, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Подана заява про забезпечення позову не містить доказів про існування обставин, які унеможливлять виконання можливого рішення суду у разі невжиття вказаних у заяві видів забезпечення позову, зокрема, заява не містить обґрунтування ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна.

Саме по собі посилання на існування спору між сторонами та потенційну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Виходячи із викладеного, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т. Ю. Федчишена