Постанова № 96947051, 19.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/196/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М. з участю представника Київської митниці Державної митної служби України Юрківа В.В., представника особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил - Баранець С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Київської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туреччини, місце народження: Туреччина, м. Мерзифон, місце постійного проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1 ), місце проживання в Україні (зі слів): АДРЕСА_2 , місце роботи: ортодонт в приватній клініці, паспорт громадянина Туреччини для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 02.05.2016 року,

за порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України,

В С Т А Н О В И В :

15 листопада 2020 року о 08 год. 10 хв. ОСОБА_1, який відлітав з України до Туреччини, м. Стамбул, авіарейсом ТК 0458, авіакомпанії «Turkish Airlines», перебуваючи в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» та обравши формою проходження митного контролю проходження через «зелений коридор», порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, та перемістив у кишенях одягу без ознак приховування через митний кордон України товар, переміщення якого через митний кордон України обмежено законодавством України, зокрема ст.8 Закону України "Про валюту і валютні операції" та Постановою Правління НБУ №3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей», а саме готівкові кошти у розмірі 13956 доларів США, 705 євро та 12400 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України, як порушення встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України.

В судовому засіданні представник митного органу підтримав позицію митного органу та обставини, викладені в протоколі, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, на накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацію грошових коштів у сумі 3440 доларів США.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Однак 19 березня 2021 року подав на електронну адресу суду заяву, в якій вказав, що він перебуває у Туреччині і через нокдаун в Україні з 20 березня 2021 року не може приїхати в Україну 19 березня 2021 року.

Представник особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил - вказала, що ОСОБА_1 на даний час перебуває в Туреччині, тому просила розглянути справу без його участі. Пояснила суду, що вину у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України ОСОБА_1 не визнає, просив повернути йому вилучені у нього 3440 доларів США. Зазначив, що він не мав наміру перевозити із собою всю суму та пояснив інспектору, що частину передасть своїй знайомій, при цьому «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», він не перетинав, про що вказано у самому протоколі про порушення митних правил. Під час митного контролю ОСОБА_1 відразу пред`явив всі кошти, що у нього були, без приховування, що дає підстави для висновку про усне декларування. Письмова митна декларація йому не надавалася. Відтак вважає, що за умови усного декларування переміщуваних товарів при проходженні митного контролю на «зеленому коридорі» і ненаданні можливості чи відсутності вимоги зі сторони працівника митного органу заповнити письмову декларацію немає підстав для кваліфікації дій особи за ст.471 МК України. Відповідно 3440 доларів не були предметом вчинення адміністративного правопорушення, а тому не мають бути конфісковані судом.

Крім того, зазначила, що протокол складено без присутності свідків, кошти в порушення п.4 ч.1 ст.508 МК України вилучено без понятих. ОСОБА_1 було позбавлено права на захист, оскільки текст протоколу він не розумів, оскільки не вміє читати українською мовою, належний переклад розмови та тексту документу не здійснювався.

Також вказала, що в порушення ч.3 ст.494 МК України, протокол не містив підпису інспектора в порушення ч.3 ст.494 МК України.

Також зазначила, що ОСОБА_1 отримав посвідку на тимчасове проживання відповідно до п.1 ст.51 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строком дії посвідки на 3 роки, термін закінчення 18.04.2022 року та дозвіл на роботу № НОМЕР_3 до 18.04.2022 року. Міністерством освіти і науки України визнано іноземний документ про освіту ОСОБА_1 та видано свідоцтво НОМЕР_2 , згідно якого він має пройти обов`язкове післядипломне навчання за спеціалізацією в клінічній ординатурі. ОСОБА_1 подав заяву про зарахування його в клінічну ординатуру Київського медичного університету, за адресою м. Київ, вул. Бориспільська з необхідним пакетом документів та отримав відповідь, що університет готовий прийняти його на навчання, проте йому необхідно отримати посвідку на тимчасове проживання саме для проходження навчання. Оплата за кожен рік навчання в Київському медичному університеті становить 4400 доларів. Оскільки йому потрібно було заплатити 13200 доларів, а його дохід в місяць становить 6468,85 турецьких лір, ОСОБА_1 довелося тривалий час відкладати кошти для оплати за навчання. Тому конфіскація 3440 доларів буде для нього надмірним обтяженням.

Заслухавши представника митного органу та захисника особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України доведена наявними у справі доказами.

Так, судом встановлено, що 15 листопада 2020 року о 08 год. 10 хв. для проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» поступив ОСОБА_1, що відлітав з України до Туреччини, м. Стамбул, авіарейсом ТК 0458, авіакомпанії «Turkish Airlines». Для проходження митного контролю ОСОБА_1 своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ч.2 ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору - «Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Відповідно до положень ч.4 ст.366 МК України громадянин, який переміщує товари через митний кордон самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю.

При цьому перетин особою (громадянином), що переміщує товари через митний кордон - «зеленої лінії», згідно положень Наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03.08.2018р. «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю особою (громадянином) обрано «зелений коридор», і декларування переміщуваних товарів здійснюється шляхом вчинення дій.

На підставі положень п.4 ст.336 та ст.342 Митного Кодексу України, в якості використання однієї з форм митного контролю, співробітниками митниці було проведено усне опитування, під час якого ОСОБА_1 повідомив, що переміщує через митний кордон України 10 000 доларів США. Після проведення опитування йому було запропоновано пред`явити всю готівку в службовому приміщенні митниці, після чого ним було видано готівку в розмірі 13956 доларів США, 705 євро та 12400 гривень що знаходились в кишенях його одягу без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_1 валюта належить йому особисто. Готівка була перерахована в службовому приміщенні митниці в присутності ОСОБА_1 .

Порядок переміщення через митний кордон України окремих видів товарів, на які встановлені заборони або обмеження, встановлено статтями 196, 197 МК України.

Так, ч.3 ст.198 МК України (Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України) визначено, що переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.8 Закону України «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Аналогічна норма закріплена в п.6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ №3 від 02.01.2019 року, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Тобто, законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України готівки в сумі, що дорівнює або перевищує 10000 євро (в еквіваленті).

Тому на місці виявлення правопорушення в зоні митного контролю залу «Відліт» ДП МА «Бориспіль» співробітником митниці було складено протокол про порушення митних правил № 1760/10000/20 від 15.11.2020 року, при цьому 10 516 доларів США, 705 євро та 12400 гривень (еквівалент 9992 Євро згідно курсу НБУ на 15 листопада 2020 року) було пропущено, а 3440 доларів США (еквівалент 96995,27 грн. згідно курсу НБУ на 15 листопада 2021 року) - вилучено.

Як убачається з протоколу опитування у справі про порушення митних правил №1760/10000/20 від 15 листопада 2020 року, ОСОБА_1 вину у вчиненні порушення митних правил за ознаками ст.471 Митного Кодексу України визнав, однак вказав, що це сталося ненавмисно, а внаслідок незнання митного законодавства. Також повідомив, що грошові кошти у розмірі 13956 доларів США, 705 євро та 12400 грн., які знаходилися у кишенях його одягу, належать йому особисто, це його збереження.

Оскільки ОСОБА_1 своїми діями обрав порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де не передбачено наявності у пасажира предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження, то, переміщуючи через зону спрощеного митного контролю валюту в сумі, що перевищує 10000 євро, він вчинив порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України.

Закон не містить застережень щодо можливості іншого порядку переміщення предметів, щодо яких встановлено заборону чи обмеження.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, повністю підтверджується дослідженими у судовому засідання доказами, зокрема протоколом про порушення митних правил №1760/10000/20 від 15листопада 2020 року та іншими документами в їх сукупності.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.471 МК України суд оцінює критично і розцінює їх як спосіб його захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Адже жодних доказів на підтвердження зазначених нею обставин суду вона не надала.

При цьому судом встановлено, що протокол підписаний старшим інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Бориспіль» Київської митниці Держмитслужби ОСОБА_5 , зміст протоколу перекладено на англійську мову, що підтверджується підписом ОСОБА_1 та перекладача Парахіної Аліни.

Згідно протоколу опитування у справі про порушення митних правил №1760/10000/20 від 15 листопада 2020 року, ОСОБА_1 вільно володіє турецькою та англійською мовами, при цьому опитування проводилося англійською мовою, що також підтверджується підписом ОСОБА_1 та перекладача Парахіної Аліни.

Санкція статті 471 МК України, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 , передбачає накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Частиною 1 ст.487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 33 КУпАП визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

11 липня 2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі Садоча проти України. З рішення вбачається, що заявник скаржився на те, що конфіскація його законно придбаних коштів була надмірною і непропорційною мірою.

Зазначеним рішенням встановлено наступне. Адміністративне правопорушення, в якому заявника було визнано винним, полягало у недекларуванні ним суми грошових коштів, які він переміщав через митний кордон. Варто зазначити, що в цьому відношенні слід зазначити, що дійсно, як зазначив заявник, його дії щодо вивезення іноземної валюти з України не були незаконними за українським законодавством. Було дозволено не тільки вивозити іноземну валюту, але сума, яка могла бути законно переведена або, як це було у цій справі, фізично переміщена через митний кордон, не була, в принципі, обмежена під час подій, якщо вона була задекларованою (див. пункт 15 вище). Наведені елементи відрізняють цю справу від деяких інших, в яких конфіскація застосовувався або до товарів, імпорт яких було заборонено, або до транспортних засобів, що використовуються для перевезення заборонених речовин або торгівлі людьми (наприклад, див. Ісмаїлов, наведене вище, § 35).

Що стосується поведінки заявника, Суд зазначає, що немає жодних ознак того, що він навмисно прагнув обійти митні правила. Уряд не заперечував, що заявник не заперечував під час перевірки безпеки, що він має готівку (див. пункт 19 вище і порівняйте з Moon проти Франції, № 39973/03, § 8, 9 липня 2009 року та Гріфхорст , наведене вище, § 8, в якому заявники заперечували, що у них є гроші при собі). Той факт, що українська влада не порушила кримінальну справу проти заявника, також свідчить про те, що вони визнали відсутність намірів обманювати їх з боку заявника і що, застосовуючи до нього конфіскацію, органи влади не намагалися запобігти будь-яким іншим незаконним діям, такі як відмивання грошей, торгівля наркотиками, фінансування тероризму або ухилення від сплати податків. Гроші, які перевозив заявник, були отримані на законних підставах, і йому було дозволено вивезти їх з України, якби він заявив про це митним органам. Звідси випливає, що єдиною незаконною (але не кримінальною) поведінкою, у якій можна було б звинуватити його, була його нездатність подати митним органам письмову заяву про те, що він перевозив таку суму грошей через кордон.

Суд нагадує, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, а санкція - тяжкості правопорушення, для покарання за який вона призначається, - у цій справі, невиконання вимоги щодо декларування (див. Гирлян, § 28, та Габріч, § 29, обидва цитовані вище).

Справді, конфіскована сума була значною для заявника. Проте, немає жодних доказів того, що заявник міг би завдати будь-якої серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати митних зборів або будь-яких інших зборів і не завдав будь-яку іншу майнову шкоду державі. Заява, що міститься у рішенні апеляційного суду про те, що дії заявника спричинили «серйозну шкоду зовнішньоекономічним інтересам та безпеці України», є надто розпливчастою і загальною та не підтверджується будь-якими доводами щодо того, що саме становить таку шкоду. Таким чином, Суд вважає, що такий захід як конфіскація не був призначений як відшкодування майнової шкоди - оскільки держава не зазнала жодних збитків внаслідок недекларування грошових коштів заявником заявити гроші - але був стримуючим і каральним заходом за своїм фактичним призначенням (див. Гирлян , вище, § 29).

Суд не переконали доводи Уряду, що оцінка пропорційності була включена до рішень національних органів влади. Складається враження, що наведені вище міркування щодо законного походження грошей, неумисного характеру дій заявника або відсутність ознак будь-яких інших порушення митних правил, незважаючи на те, що адвокат заявника виразно порушував ці питання під час провадження, не мали жодного значення під час ухвалення рішення. Національні суди лише загалом, без зазначення деталей, посилалися на "характер правопорушення та спосіб його вчинення" та "відомості про особу [заявника]" і не розглядали питання про те, чи було забезпечено необхідний баланс між суспільними інтересами та правом заявника на мирне володіння своїм майном. Відповідно, Суд доходить висновку, що перевірка, проведена національними судами була занадто поверхневою за своїм обсягом для того, щоб забезпечити дотримання вимоги пошуку «справедливого балансу», закріпленого в другому пункті статті 1 Протоколу № 1 (там само, § 30).).

Так само і Уряд не зміг переконати Суд, що менш суворі санкції, такі як штраф, не є достатніми для досягнення бажаного стримуючого та карального ефекту, а також для запобігання майбутніх порушень вимоги щодо декларування.

Суд зауважує, що, на відміну від розглянутої справи у справі Гирляна , у якій російським судам, здається, не були залишено жодної свободи вибору з цього питання, оскільки, згідно із законом, уся не задекларована сума повинна бути втрачена у будь-якому випадку, або у вигляді штрафу, або згідно з рішенням про конфіскацію - у справі заявника українські суди мали вибір щодо визначення розміру штрафу, який має бути призначений у якості санкції (див. пункт 14 вище).

За цих обставин, на думку Суду, конфіскація всієї не задекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення (див. § 39, Габріч, § 38 Ісмаїлов і Танасов проти Румунії [Комітет], № 65910/09, § 28, 31 жовтня 2017 року).

Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, а також характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, необхідно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил, оскільки шкода, яку він міг потенційно завдати державі, є незначною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав посвідку на тимчасове проживання відповідно до п.1 ст.51 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строком дії посвідки на 3 роки, термін закінчення 18.04.2022 року та дозвіл на роботу № НОМЕР_3 до 18.04.2022 року. Міністерством освіти і науки України визнано іноземний документ про освіту ОСОБА_1 та видано свідоцтво НОМЕР_2 , згідно якого він має пройти обов`язкове післядипломне навчання за спеціалізацією в клінічній ординатурі. ОСОБА_1 подав заяву про зарахування його в клінічну ординатуру Київського медичного університету, за адресою м. Київ, вул. Бориспільська з необхідним пакетом документів та отримав відповідь, що університет готовий прийняти його на навчання, проте йому необхідно отримати посвідку на тимчасове проживання саме для проходження навчання. Оплата за кожен рік навчання в Київському медичному університеті становить 4400 доларів. Оскільки його дохід в місяць становить 6468,85 турецьких лір, що підтвердив копією довідки про заробітну плату, ОСОБА_1 довелося тривалий час відкладати кошти для оплати за навчання. А тому конфіскація 3440 доларів буде для нього надмірним обтяженням.

Суд вважає, що конфіскація грошових коштів призведе до накладення на нього індивідуального та надмірного тягаря та буде непропорційною до вчиненого правопорушення.

За таких обставин, застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення лише у виді штрафу відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції.

Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2021 року становить 454 грн.

Керуючись ст.33, 40-1, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 489, 495, 497-498, 527-529 Митного кодексу України,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ст.471 Митного кодексу України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, без конфіскації товару.

Повернути ОСОБА_1 вилучені товари згідно опису предметів до протоколу про порушення митних правил № 1760/10000/20 від 15 листопада 2020 року, а саме грошові кошти в сумі 3440 (три тисячі чотириста сорок) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок.

Штраф за порушення митних правил для зарахування до Державного бюджету необхідно сплатити за такими реквізитами: Отримувач: ГУК у м.Києві/ Солом`янський район/ 21081100, код ЄДРПОУ: 37993783; МФО: 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р № UA568999980313040106005026010, призначення платежу: номер справи про ПМП №___, П.І.Б. (порушника).

Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами: рахунок UA908999980313111256000026001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 .

Постанова може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Солом`янського

районного суду м. Києва Н.М. Аксьонова