Рішення № 96947018, 27.04.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. №759/20604/20

пр. №2/759/2165/21

27 квітня 2021 року

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участі секретаря - Савіцькій Л.Д., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади, в особі Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання обов`язкової частки у спільному майні подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020р. адвокат Щоголев О.Б., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва із позовом до Територіальної громади, в особі Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання обов`язкової частки у спільному майні подружжя.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 22.12.1964р., що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 22.12.1964р. Бюро записів актів громадянського стану палацу одруження м.Києва, актовий запис №8610.

ОСОБА_4 - чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві зроблено відповідний актовий запис. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на майно, що належало померлому, а саме на Ѕ квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого Святошинською районною у м.Києві радою від 29.07.2002р., виданого на підставі Розпорядження Святошинської районної у м.Києві ради №1204 від 29.07.2002р. Інша частина квартири - Ѕ належить на праві власності ОСОБА_1 .

Так, 28.05.2013р. ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О., відповідно до якого належну йому на праві власності частину квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати обов`язкову частку у спільному майні подружжя на Ѕ квартири АДРЕСА_1 , що належала її померлому чоловіку - ОСОБА_4 на праві власності та стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 4000,00 грн.

У судове засідання представник позивача - адвокат Щоголев О.Б. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 , просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, поклався на розсуд суду, надав відзив, в якому зазначив, що відповідач заперечує проти задоволення позову в частині стягнення судового збору у розмірі 4000,00 грн., посилаючись на те, що при розгляді даної категорії справи витрати органами місцевого самоврядування не відшкодовуються.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 22.12.1964р., що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 22.12.1964р. Бюро записів актів громадянського стану палацу одруження м.Києва, актовий запис №8610.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло Святошинського районної у м.Києві ради, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у рывних частках по 1/2.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 23.12.2017р.,актовий запис №19919.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №16/2018, відкритої 05.01.2018р. після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О., відповідно до якого належну йому частину квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.01.2018р. позивач звернулась до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її чоловіка.

Встановлено, що 12.01.2018р. ОСОБА_2 звернулась до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її брата - ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніною Л.А. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із відсутністю оригіналів документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою ст..60 СК України закріплено, щомайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови "Про судову практику справах про спадкування" від 30 травня 2008 року роз`яснив, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог позивачів про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В даному випадку належним відповідачем в даній справі є Київська міська рада виключно у зв`язку з тим, що Київська міська рада як державний орган виступає від імені держави і у разі відсутності спадкоємців або не прийняття спадщини вказаний державний орган виступає стороною в таких правовідносинах від імені держави.

Таким чином, Київську міську раду не можна вважати відповідальною за обставини, викладені у позові, і відповідно виникнення даного спору, а тому в даному спірному випадку не вбачається ніяких правових підстав для стягнення сплаченого судового збору з відповідача.

Судовий збір в справах, за якими особа набуває у власність нерухоме майно, є фактично платою державі за набуття права власності на нерухоме майно у вигляді судового збору або державного мита при отриманні нотаріального свідоцтва про право на спадщину, а тому суд в даному випадку не вбачає правових підстав для стягнення судового збору з відповідача, який є державним органом та виступає від імені держави в спірних правовідносинах.

Таким чином не є можливим стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, тому в цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 63 Сімейного Кодексу України, ст..ст.3-5,12-13, 76-92, 95, 141, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади, в особі Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання обов`язкової частки у спільному майні подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову частку від спадкового майна - 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 .

В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко