Ухвала суду № 96946005, 17.05.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/3543/21

Справа № 754/3288/21

У Х В А Л А

Іменем України

17 травня 2021 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України при поданні позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8, треті особи - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вищевказана позовна заява, у відповідності до прохальної частини якої, позивач просить:

- відкрити провадження по справі та розглянути позов в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, допитавши в якості свідків суддів Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

- зобов`язати Деснянську РДА в м. Києві розірвати контракт достроково з директором ОСОБА_8 ;

- стягнути з Деснянської РДА в м. Києві на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2 514 240 грн.;

- стягнути з директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 17 348 256 грн.;

- усі судові витрати покласти на Деснянську РДА в м. Києві.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.03.2021 суддею ОСОБА_6. заявлено самовідвід по зазначеній справі.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.03.2021 справу розприділено судді ОСОБА_3.

До відкриття провадження по справі ОСОБА_1 неодноразово направляла заяви про відвід судді ОСОБА_3., на підставі чого ухвалами від 05.03.21, 09.03.21, 15.03.2021, 17.03.2021, 18.03.2021, 22.03.2021 було відмовлено у задоволенні заяв про відвід і визнано їх необґрунтованими.

Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до наступного.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.10.2019 по справі №754/14351/18 ухвалено відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Деснянської РДА м. Києві, треті особи - ОСОБА_9 , директор КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що вимогами позову у справі №754/14351/18 були, поміж інших:

- визнання неправомірними дій Деснянської РДА в м. Києві щодо не розірвання контракту з директором КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 ;

- зобов`язання Деснянської РДА в м. Києві розірвати контракт з директором ОСОБА_8;

- стягнення з Деснянської РДА в м. Києві моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.07.2020 зазначене рішення залишено без змін.

З Автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.11.2019 по справі №754/16263/18 ухвалено відмовити ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Деснянської РДА в м. Києві, третя особа - директор КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди, зобов`язання вчинити дії.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що вимогами позову у справі №754/16263/18 були, поміж інших:

-визнання неправомірними дій Деснянської РДА в м. Києві щодо не розірвання контракту з директором КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 ;

-зобов`язання Деснянської РДА в м. Києві розірвати контракт з директором ОСОБА_8;

-стягнення з Деснянської РДА в м. Києві моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 18.03.2021 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29.11.2019 залишено без змін.

Зокрема, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.10.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, директор Комунального Некомерційного Підприємства Консультативно-діагностичного Центру Деснянського району м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

У мотивувальній частині ухвали зазначено про те, що залучення до участі у справі в даній справі в якості третьої особи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яку не було залучено до участі в інших справах, не може враховуватись судом як зміна складу учасників справи, оскільки залучення вказаної особи до участі у справі не мотивовано, не встановлено підстав вважати, що рішення по справі може вплинути на права та інтереси Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Судом було відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки у провадженні суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвала не оскаржувалася на набрала законної сили.

Тобто, після неодноразових звернень тих же сторін, з тим же предметом та з тих самих підстав, було відмовлено у відкритті провадження, однак позивач знову ж таки 02.03.2021 звертається до суду з позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8, треті особи - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, а саме:

- зобов`язати Деснянську РДА в м. Києві розірвати достроково контракт з директором ОСОБА_8 ;

- стягнути з Деснянської РДА в м. Києві на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2 514 240 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, співставивши предмет, підстави вказаних вище справ, суд дійшов висновку про те, що обставини, які наведені в даному позові, ідентичні тим, які вже були предметом судового розгляду, та за наслідком розгляду цих вимог були ухвалені судові рішення, і позивачем не визначені нові, відмінні від тих, які вже були розглянуті судами, вимоги та відповідні нові обставини, якими такі вимоги обґрунтовуються.

Суд також звертає увагу на те, що сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач (ст.48 ЦПК), при цьому суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі ч. 1 п. 3 ст.186 ЦПК України в частині вимог до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо зобов`язання Деснянської РДА в м. Києві розірвати контракт достроково з директором ОСОБА_8 та щодо стягнення з Деснянської РДА в м. Києві на користь ОСОБА_2 моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8, треті особи - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди в частині вимог до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації стосовно зобов`язання Деснянської РДА в м. Києві розірвати контракт достроково з директором ОСОБА_8 та стягнення моральної шкоди.

Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 681 грн.

Позовну заяву ОСОБА_2., яка діє в інтересах ОСОБА_2 в частині вимог до директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали, з зазначенням про те, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Позивач вчергове звертається з тими ж вимогами, при цьому директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 в даному позові залучено відповідачем (якого в попередніх справах було залучено в якості третьої особи), що враховується судом як зміна складу учасників справи, однак залучення вказаної особи в якості відповідача, не мотивовано. Зокрема, вимоги позову до директора ОСОБА_8 стосовно стягнення моральної шкоди у розмірі 17 348 256 грн.

Дослідивши позовну заяву в частині вимог до директора ОСОБА_8 щодо відшкодування моральної шкоди, перевіривши виконання позивачем вимог ст.ст.175-177 ЦПК України, суд дійшов до наступного, що в частині вимог до директора щодо стягнення моральної шкоди, позов підлягав залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 4, 9, 10, ч. 3 ст. 175 ЦПК України, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме:

1) позивачем не обґрунтовані вимоги позову стосовно директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8

2) позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; та підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

3) позивачем не надано до суду документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, зокрема від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів; позивачі - у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов`язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; виборці - у справах про уточнення списку виборців; військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав; позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою; позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору; заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно; позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно; позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

В частині вимог стосовно стягнення моральної шкоди позивач не звільняється від сплати судового збору в порядку ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із Законом України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, що подаються до суду фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до суду фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З огляду на вказане, позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору за вимогу позову про відшкодування моральної шкоди, або надати до суду докази звільнення від сплати судового збору.

При цьому, суд вказує на те, що позивач не позбавлена можливості усунути зазначені недоліки позову шляхом подання до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження свого матеріального та майнового стану, або наявності обставин, передбачених ст. 5 Закону України «Про судовий збір», які б слугували підставою для звільнення її від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи вказане, позивачу необхідно було усунути недоліки позову, шляхом виконання вимог п. 4, 9, 10, ч. 3 ст. 175 ЦПК України, ч. 4 ст. 177 ЦПК України зЗ зазначенням про те, що залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.

Вище викладене давала підстави для висновку, що позовна заява в частині вимог до директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 стосовно стягнення моральної шкоди, не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

Суд також зазначає про те, що відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За приписами ст. 44 ЦПК україни учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суб`єктивні процесуальні права мають здійснюватися в найбільш економічний спосіб. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно зі ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Відповідно до принципу 2 Рекомендацій № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року, коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зацікавлена особа має лише демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються, з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява № 11681/85, § 35).

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

На думку суду, дії позивача, а саме - неодноразове звернення з тими ж вимогами, спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, порушує права інших учасників судового процесу, суперечить вимогам статей 6, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами.

Ціль заявника могла бути досягнута в більш прямолінійний спосіб, а не неодноразове звернення з тими ж вимогами. Натомість, витрачається час на неправильну процесуальну тактику, яка, здається застосовується більш для того, щоб затягнути провадження, ніж для того, щоб отримати рішення.

Використовуючи свою тактику затягування, позивач несе відповідальність за загальну тривалість провадження, що визнається зловживання процесом, при цьому позивач знову і знову оскаржує в суді і переглядає одне і те саме питання.

З огляду на викладене, суд вважав за необхідне застосувати до особи ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах ОСОБА_2 , заходи процесуального примусу та стягнути в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 681 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦПК України у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вищезначену ухвалу щодо усунення недоліків було неодноразово направлено рекомендованими повідомленнями за адресою місця проживання ОСОБА_1 (саме двічі, одне з яких отримала без зазначення дати, інше - 29.04.2021), при цьому ухвала направлялася двічі електронною поштою та, зокрема секретарем судового засідання та помічником судді складено Акт про те, що в приміщенні Деснянського районного суду позивач ОСОБА_1 відмовилася отримати наручно завірену належним чином копію ухвали суду від 30.03.2021, що дає підстави суду вважати, що поштове відправлення вручено, ухвалу отримано, однак недоліки не усунуто.

Станом на 17.05.2021 до суду від позивача не надійшло будь-яких клопотань, заяв, пояснень, які б свідчили про виконання вимог ухвали суду від 30.03.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду не виконає вимоги ст. ст. 175,177 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Повернення позову з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та не позбавляє заявника можливості повторного звернення до суду після усунення обставин, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи викладене та те, що станом на 17.05.2021 недоліки позову усунуті не були, позов слід вважати неподаним і повернути позивачу.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 в частині вимог до директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичного центру Деснянського району м. Києва ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - вважати не поданим та повернути заявнику, роз`яснивши право на повторне звернення до суду після усунення обставин, що стали підставою для повернення заяви.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет на веб-сайті суду: http://ds.ki.court.gov.ua/

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст ухвали суду складено 17.05.2021.

Суддя О.Б. Саламон