Рішення № 96945255, 11.05.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/855/21

2/703/744/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк Н.А.,

з секретарем судового засідання Римським Д.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі цивільну справу № 703/855/21,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Коваленко А.П. ,

про стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 подав позов до Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04 жовтня 2020 року працівниками Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області було складено відносно нього адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та направлено на розгляд до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

19 листопада 2020 року цим судом було винесено постанову, якою визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області було скасовано та винесено нову постанову, якою закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративно правопорушення.

Позивач стверджує, що в результаті неправомірних дій працівників поліції його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності, чим заподіяно душевні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання та місцем роботи. Він переніс нервове потрясіння, внаслідок чого погіршився стан його здоров`я та його було госпіталізовано до КНП «Смілянська міська лікарня». Крім того, йому потрібно було докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки його звичний розпорядок дня потрібно було підлаштовувати під розклад судових засідань

В зв`язку з цим просив стягнути з держави України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 20 000 грн моральної шкоди.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі та пояснив, що коли його зупинили працівники поліції він намагався їм довести, що алкоголю не вживав і не перебуває у стані будь-якого сп`яніння. Не погоджуючись з цим, його було доправлено до м. Черкаси до медичного закладу. В результаті цих дій він запізнився на роботу, внаслідок чого його в подальшому звільнили. Втративши засоби до існування він не зміг оплачувати житло, що винаймав. Все це негативно вплинуло на стан його здоров`я, що призвело до його госпіталізації в лікарню.

Представник ГУНП в Черкаській області просила в позові відмовити та зазначила, що судом апеляційної інстанції дії працівників поліції не були визнані неправомірними, відтак відсутні підстави для відшкодування шкоди. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями поліцейських та завданою за твердженням позивача шкодою. ОСОБА_1 не обґрунтовано та не доведено завдання йому моральної шкоди в тому розмірі, що він просить.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явися, направив клопотання про розгляд справи у його відсутності. У відзиві цей відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що казначейська служба це лише орган, який виконує рішення. Вважає, що відповідачем не надано підтверджуючих документів чи інших доказів щодо завдання йому моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.

04 жовтня 2020 року інспектором СРПП № 2 Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Бондарем В.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 249569, відповідно до якого ОСОБА_1 в цей день близько 10 год 05 хв по вул. Перемоги в м. Сміла керував автомобілем ВАЗ-21011, реєстраційний № НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного згідно чинного законодавства в установленому законом порядку в медичному закладі відмовився.

19 листопада 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області прийняв постанову по справі № 703/3404/20, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, та позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року скасовано вказану постанову та прийнято нове рішення, яким провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Норми права, які застосовує суд.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, згідно з ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173, ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових і службових осіб.

Відповідно до п.2 ч.1ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок, зокрема, незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Позиція суду щодо заявлених вимог.

З`ясувавши усі обставини справи суд вважає встановленим та доведеним, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності безпідставно та був вимушений доводити у судовому порядку свою невинуватість у порушенні Правил дорожнього руху.

Постановою Черкаського апеляційного суду закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В мотивувальній частині рішення міститься висновок про те, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки не доведено поза розумним сумнівом його вина в тому, що він, як особа, яка керує транспортним засобом відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки матеріали справи містять дані тесту на алкоголь що був пройдений позивачем, відеоматеріали в матеріалах справи відсутні.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні дані про свідків проходження позивачем огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, що свідчить про незаконність такого огляду.

Таким чином, факт незаконного провадження у справі про адміністративне правопорушення встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню в межах розгляду даної цивільної справи, яка стосується цивільно-правових наслідків незаконних дій.

Вирішуючи даний спір суд також враховує, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (у разі, якщо шкода відшкодовується за наявності вини).

В даному випадку шкода, спричинена незаконними рішеннями, діями чи бездіяльність державних органів, їх посадових осіб, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів та посадових осіб, у зв`язку з чим при вирішенні даної справи не підлягає встановленню та доведенню наявність вини заподіювача шкоди.

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019р., справа № 569/1799/16-ц.

Отже, оскільки судовим рішенням встановлено факт неправомірності дій посадової особи патрульної поліції під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, це, поза розумним сумнівом, свідчить про те, що позивач від таких дій переніс душевні страждання, був вимушений певний час доводити свою правоту у суді, що безперечно змінило його ритм життя та свідчить про наявність моральної шкоди, що є підставою для її відшкодування державою.

З огляду на встановлене слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди незаконними діями уповноваженої особи державного органу.

Доводи представників відповідачів щодо того, що позивач не надав жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди та що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось, закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, пов`язаної з необхідністю відновлення його прав.

Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Керуючись приписами ст.23, 1174 ЦК України, суд, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.

Суд вважає, що протиправне притягнення особи до адміністративної відповідальності, провокує у неї негативні моральні переживання, занепокоєння, для відновлення порушеного права особа має витрачати час, у зв`язку з чим змінюється сталий спосіб та ритм життя.

Так, суд враховує тривалість душевних страждань позивача, а саме, що від дня притягнення позивача до адміністративної відповідальності 04.10.2020 року до дня ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі - 18.12.2020 року пройшло близько двох з половиною місяців, позивач змушений був користуватись послугами фахівці в галузі права - адвоката Сенекно К.В., відтак для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану потрібний був певний час.

На підставі викладеного, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь позивача як відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню грошова сума в розмірі 2000 грн. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.

Суд також врахував правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому, суд зазначає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн є суттєво завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем не подано суду належних і допустимих доказів на підтвердження запропонованого ним розміру моральної шкоди. Його посилання на те, що він проходив лікування, про що надав відповідні довідки, не свідчить про взаємозв`язок між діями працівників поліції і наявною у нього хворобою.

Визначаючи порядок стягнення з держави моральної шкоди, яка спричинена незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб, суд виходить з того, що Держава Україна є учасником цивільних відносин, набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 2,170 ЦК України). Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Таким чином, спричинена позивачу моральна шкода підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати належить віднести за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Черкаської області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667) та Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 37567646) про стягнення моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників Головного управління національної поліції в Черкаській області.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2021 року.

Головуючий: Н. А. Кирилюк