Ухвала суду № 96944523, 17.05.2021, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 6/742/64/21

Єдиний унікальний № 742/2921/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської областів складі: головуючого - судді Коваленко А.В.,секретаря судових засідань – Ріндя Л.А.., старшого державного виконавця Малько Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Прилуки подання державного виконавця Прилуцького міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Малько Є.О.. про примусове входження до приміщення –

ВСТАНОВИВ:

14.05.2021 року державний виконавець звернулась до суду з поданням про примусове входження до домоволодіння та надвірних споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлена вимога обґрунтована тим, що в провадженні державного виконавця перебуває виконавче провадження №64396671 з примусового виконання виконавчого листа №2/742/1372/20, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області від 21.01.2021 року, про відібрання ОСОБА_1 19.08.2014 року та ОСОБА_2 10.03.2018 року у їх матері - ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав. Неодноразовими виходами державного виконавця за адресою проживання боржника з метою виконання судового рішення було встановлено, що двері домоволодіння ніхто не відчинив, а відтак виконати виконавчі дії не представляється можливим.

В судове засідання державний виконавець підтримала клопотання. Аргументуючи його тим, що боржник ОСОБА_3 категорично ухиляється від виконання рішення суду і добровільно не повертає дітей, які знаходяться в будинку за місцем реєстрації та проживання боржника. Під час неодноразових виходів державного виконавця із залученням працівників поліції та працівників служби в справах дітей за місцем знаходження дітей, боржник не відчиняла двері або залишала своє помешкання.

Вислухавши державного виконавця та повно та всебічно з`ясував обставини справи, розглянув надані докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 16.11.2020 року задоволено позовні вимоги органу опіки та піклування Прилуцької міської ради та відібрано малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1 , без позбавлення батьківських прав( а.с.52-55).

Дане заочне рішення ОСОБА_3 отримала 24.11.2020 року.

В провадженні державного виконавця перебуває ВП №64396671 з примусового виконання виконавчого листа №2/742/1372/20, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області від 21.01.2021 року, про відібрання ОСОБА_1 19.08.2014 року та ОСОБА_2 10.03.2018 року у їх матері - ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав( а.122-125).

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2021 року направлена боржнику ОСОБА_3 , але поштове відправлення повернуто в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

19.02.2021 року при виході державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , встановлено: боржник знаходився вдома, проте відмовився впустити в будинок державного виконавця, представників органу опіки та піклування, працівників Прилуцького ВП ГУНП, що свідчить про не виконання рішення суду боржником в добровільному порядку. Про що складено відповідний акт державного виконавця( а.с.129).

22.02.2021 року державним виконавцем на підставі ст.ст. 63, 65,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 1700 грн. та зобовязано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, яка направлена боржнику відповідною кореспонденцією( а.с. 131).

09.03.2021 року при повторному виході державного виконавця за вище вказаною адресою, встановлено: двері будинку ніхто не відчинив, рішення суду боржником не виконано. Про що складено відповідний акт державного виконавця (а.с.126).

09.03.2021 року державним виконавцем на підставі ст.ст. 63, 65,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 3400 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, яка направлена боржнику відповідною кореспонденцією( а.с.128).

30.04.2021 державним виконавцем сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення про проведення виконавчих дій на 06.05.2021 року відповідною кореспонденцією.

06.05.2021 року при виході державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , встановлено: що зі слів бабусі ОСОБА_4 боржник вдома відсутній (втекла в невідомому напрямку, що зафіксовано працівниками Прилуцького ВП ГУНП), двері будинку відмовилася відчиняти та передати дітей представникам органу опіки та піклування, хоча знала про рішення суду та відкрите виконавче провадження. ОСОБА_4 агресивно реагувала на прохання добровільно передати дітей, вживала нецензурну лайку, погрожувала фізичною розправою, намагалася нанести тілесні ушкодження працівнику служби у справах дітей. Про що складено відповідний акт державного виконавця( а.с136-139).

07.05.2021 державним виконавцем сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення про проведення виконавчих дій на 12.05.2021 року відповідною кореспонденцією( а.с.140).

12.05.2021 при виході державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , встановлено: двері будинку ніхто не відчинив, з будинку чути голоси дітей та дорослих, на прохання відчинити ніяк не відреаговано. Рішення боржником не виконано. Про що складено відповідний акт державного виконавця.( а.с.142).

З письмових поясненнь ОСОБА_5 , яка є сусідкою ОСОБА_3 та проживає з нею в одному будинку вбачається, що ОСОБА_3 зі своїми дітьми проживає за адресою АДРЕСА_1 . Умови проживання дітей незадовільні, боржник часто сварить дітей та не випускає на вулицю( а.с.143).

Постановами старшого державного виконавця від 05,05.2021 та від 12.05.2021 року для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державного виконавця залучено працівників Прилуцького ВП ГУНП.

Відповідно до рапорту інспектора з ювенальної превенції відділу превенції Прилуцького районного ВП Шестакова Д. вбачається, що останній 06.05.2021 року був залучений для охорони громадського порядку під час проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_2 . Вході виконавчих дій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не надала доступу до виконавцю та працівника служби в справах дітей доступу до дітей та пішла в невідомому напрямку. На неї було складено протокол за ч.2 ст.184 КУАП( а.с.144)

Відповідно до довідки комітету самоорганізації населення № 1 за адресою: АДРЕСА_2 . зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживає без реєстрації син- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_3 не є власником квартири.

Відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно власником 2/5 частин будинку за адресою : АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 .

На інші 3/5 частини будинку відомості про реєстрацію права власності відсутні.

Положеннями приписів ст.129 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні у справі Савіцький проти України, по. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необгрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника-фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку з залученням працівників поліції, вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Згідно частини 2 статті 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Однак, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Обмеження права особи на недоторканність житла , яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Невід`ємною засадою виконавчого провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» є обов`язковість виконання рішення суду, а згідно ст.18 вказаного закону виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішення суду.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для виконання судового рішення, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій /постанова ВС від 12.03.2020 року справа №757/41727/19-ц/.

Окрім того, вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримати повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини створення перешкод у проведенні виконавчих дій.

З матеріалів справи та подання державного виконавця вбачається, що боржник ОСОБА_3 отримала рішення суду про відібрання дітей, але правом на його оскарження не скористалася, рішення набрало законної сили.

Вся кореспонденція, яка була адресована боржнику ОСОБА_3 , в рамках виконавчого провадження жодного разу особисто нею отримана не була та поверталась до виконавця з відміткою «закінченням терміну зберігання».

Не дивлячись, на відсутність відомостей про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що остання є повідомленою про здійснення виконавчого провадження, а неотримання кореспонденції свідчить про недобросовісність боржника.

Про обізнаність боржника щодо здійснення виконавчого провадження свідчить , неодноразові акти виходу за місце проживання боржника державного виконавця з залученням працівників служби в справах дітей Прилуцької міської ради та працівників поліції з яких вбачається, що як боржник ОСОБА_3 та і її мати ОСОБА_4 ухиляються від виконання рішення суду про відібрання дітей та не допускають виконавців до будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Також про дотримання виконавцем вимог ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать листи від 30.04.2021 та 07.05.2021 направлені ОСОБА_3 про необхідність перебування відповідно 06.05.2021 та 12.05.2021 за місцем реєстрації /проживання/.

З досліджених в судовому засібанні актів державного виконавця вбачається, що під час здійснення виконання рішення суду 06.05.2021 року та 12.05.2021 року діти, які повинні бути відібрані у матері знаходилися в будинку., а боржник ОСОБА_6 з метою уникнення виконання рішення суду залишила місце проживання і пішла в невідомому напрямку, а її мати ОСОБА_4 виконавця до будинку не допустила.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.ч.1,5,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Виходячи з вищевказаного та аналізуючи надані документи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки примусове проникнення до житла є одним з крайніх заходів примусового виконання рішення суду, а матеріали подання містять належні докази, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, та що дійсно виконавцем були вжиті першочергові заходи виконавчого провадження, та вжиття інших заходів виконання не забезпечать його ефективність.

Враховуючи, що рішення суду стосується відібрання дітей від матері в зв`язку з ухиленням ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків та неналежні умови життя створюють безпосередню загрозу життю та здоров`ю дітей, то з урахуванням інтересів дітей, суд приходить до висновку , що втручання в право володіння житлом, а саме надання дозволу на проникнення до житла для виконання рішення суду про відібрання дітей є пропорційним меті такого втручання, а тому подання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.439 ЦПК України, п.12 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.30,41 Конституції України, суд –

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Прилуцького міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Малько Є.О. про примусове входження до приміщення – задовольнити.

Надати дозвіл старшому державному виконавцю Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції(м.Суми) Малько Євгенії Олександрівні на примусове проникнення (входження) до житла в якому зареєстрована та проживає боржник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме квартиру АДРЕСА_3 ( відомості про власника відсутні).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Прилуцького

міськрайонного суду А.В. Коваленко