Рішення № 96943516, 13.05.2021, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/180/2021

Справа № 679/95/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретарі судового засідання Василюк Л.С., Мельниченко Т.М.,

номер справи 679/95/21,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ТОВ «АВТО ПРОСТО»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживачів,

за участю представників учасників справи:

представника позивача Волкова С.В.,

представника відповідача Сметанюка І.М.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживачів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 23 березня 2017 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО», як Фінансовою установою, та ним, як Учасником системи, укладено договір №722533 про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) в групах (далі Договір).

На виконання Договору 23 березня 2017 року позивачем для ТОВ «АВТО ПРОСТО» сплачено 6463,80 грн. винагороди за послуги, пов`язані із включенням Договору до системи АвтоТак та формування групи. За весь строк дії Договору ним сплачено для відповідача грошові кошти на виконання умов договору - періодичних платежів з урахування щомісячної винагороди в сумі 44800,00 грн.

Позивач зазначає у позові, що згідно пункту 12.1. статті 12 Договору, учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати Договір за власним бажанням, про що зобов`язаний повідомити АВТО ПРОСТО у письмовій формі. У строк, встановлений чинним законодавством, АВТО ПРОСТО розглядає заяву учасника та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки розірвання. Поверненню підлягають тільки періодичні платежі, сплачені за Договором, з урахуванням положень, викладених у цій статті.

Згідно підпункту 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Договору сума періодичних платежів, що підлягає поверненню розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із

щомісячною винагородою, за вирахуванням відступного за відмову від Договору у

розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою.

Відповідно до 12.1.2. пункту 12.1. статті 12 Договору максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п. 12.1.1. не може перевищувати двох років з дня отримання АВТО ПРОСТО заяви про дострокове розірвання Договору. Для здійснення повернення періодичних платежів Учасник повинен надіслати письмову заяву із зазначенням власних банківських реквізитів, згідно яких повинні бути перераховані грошові кошти.

Позивач вказує в позові, що керуючись статтею 12 Договору, він 26 липня 2018 року надіслав на адресу ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяву у якій повідомив про розірвання Договору за власним бажанням, а також просив повернути йому сплачені ним періодичні платежі розраховані згідно умов договору із вказівкою власних реквізитів банківського рахунку куди перерахувати кошти, що підлягають поверненню.

Вказану заяву ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало 30 липня 2018 року.

Листом від 14 серпня 2018 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» повідомило йому, що на підставі вказаної вище заяви Договір розірвано та поверненню підлягатимуть періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень підпункту 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Договору не пізніше ніж протягом двох років з моменту отримання ТОВ «АВТО ПРОСТО» його заяви про розірвання договору.

Проте, зазначає позивач, минуло понад два роки з моменту отримання ТОВ «АВТО ПРОСТО» його заяви про розірвання договору, однак ТОВ «АВТО ПРОСТО» кошти йому так і не повернуло.

Таким чином, на переконання позивача, не повернуті йому відповідачем суми періодичних платежів розраховані ним згідно Договору підлягають стягненню з відповідача на його користь в розмірі 39376,90 грн. (44800, 00 грн.- 223,10 грн. (щомісячна винагорода 0,415%+ПДВ) -5200, 00 грн. (два платежі)).

На підставі наведеного, посилаючись на приписи ст. ст. 6, 15, 202, 203, 509, 525, 526, 530, 626 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1-1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 39376,90 грн. та судові витрати.

16 лютого 2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якій зазначив, що 23 березня 2010 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1 укладено Договір №722533 предметом якого є надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля (ЗАЗ Sens) за рахунок об`єднаних періодичних платежів через систему АвтоТак (далі Договір). Укладений між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та позивачем Договір складається з основного тексту Договору, Додатку №1 та Додатку №2. Додатки підписані сторонами і є невід`ємною частиною Договору.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 02 червня 2011 року та ліцензії.

Статтею 907 ЦК України встановлені наслідки розірвання договору про надання послуг за домовленістю сторін. Пунктом 12.1 ст. 2 Договору передбачено: «Учасник, який ще не отримав Автомобіль, має право розірвати Договір за власним бажанням, про що має повідомити АВТО ПРОСТО у письмовій формі. У строк, встановлений чинним законодавством, АВТО ПРОСТО розглядає заяву учасника та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. Поверненню підлягають тільки періодичні платежі, сплачені за Договором, з урахуванням положень, викладених в цій Статті».

На адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 від 26 липня 2018 року в якій він просив розірвати Договір та повернути йому сплачені періодичні платежі.

Листом від 18 серпня 2018 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» повідомило ОСОБА_1 про те, що Договір розірвано і що поверненню підлягають періодичні платежі розраховані у відповідності до пп. 12.1.1. п. 12.1. ст. 2 Договору, відповідно до якого: «Сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці здійснення повернення зазначених внесків, за вирахуванням Відступного за відмову від Договору у розмірі 2 (двох) Періодичних платежів, розрахованих відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою».

Таким чином, зазначає представник відповідача, сторони Договору погодили, що відступне за відмову від Договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, щомісячна винагорода відповідача та винагорода за послуги, пов`язані з включенням договору до системи АвтоТак та формуванням групи, поверненню не підлягають.

Крім того, вказує представник відповідача у відзиві, в листі відповідача було зазначено про те, що у відповідності до 12.1.2. п. 12.1. ст.2 Договору, максимальний строк повернення періодичних платежів не може перевищувати двох років.

Звертає увагу суду представник відповідача на те, що розрахунок позивача, щодо суми коштів, яка підлягає поверненню у зв`язку із розірванням Договором, є безпідставним та не відповідає умовам Договору.

Зокрема, на першій сторінці позову позивач зазначає про те, що ним, за весь строк дії Договору сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 44800,00 грн., що включають в себе періодичні платежі та щомісячну винагороду (плату за послуги товариства). Однак, на останній сторінці позову, позивач вже зазначає, що грошові кошти в розмірі 44800,00 грн. це лише періодичні платежі, що повністю суперечить викладеному вище. Відповідно до ст. 4 Розділу І Договору, Учасник зобов`язується щомісячно не пізніше 15-го числа кожного місяця сплачувати періодичні платежі разом із щомісячною винагородою. Таким чином, вказує представник відповідача, кошти в розмірі 44800,00 грн., сплачені позивачем на виконання Договору, це не лише періодичні платежі, а й щомісячна винагорода, яка, у відповідності до 12.1.1. п. 12.1. ст.2 Договору, поверненню не підлягає. Зважаючи на те, що відповідно до Термінології Договору: «Періодичний платіж - грошові кошти, що періодично (щомісяця) вносяться учасником групи на окремий поточний рахунок Товариства для формування Фонду групи відповідно до умов договору про адміністрування та внутрішніх правил. Розмір періодичних платежів визначається Товариством шляхом ділення Поточної ціни Автомобіля на загальну кількість періодичних платежів». Розмір періодичного платежу визначено у Додатку №1 до Договору - 0,8333% від поточної ціни автомобіля. На виконання умов Договору, позивачем було сплачено 18 періодичних платежів, що становить 16,0036% від поточної ціни автомобіля. Отже, за вирахуванням відступного за відмову від Договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, поверненню підлягає 14,3369% від поточної ціни автомобіля (16,0036% - (0,8333% х 2) - 14.3369%).

Представник відповідача в відповіді на позовну заву також зазначає, що в липні 2018 року (місяць сплати позивачем останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою) поточна ціна автомобіля ЗАЗ Sens становила 190400,00 грн. Тому сума періодичних платежів, яка підлягає поверненню позивачу у зв`язку із розірванням договору, згідно його розрахунку, становить 190400,00 грн. х 14,3369% = 27297,46 грн.

Окрім того, представник відповідача у відзиві зауважує, що всі розрахунки за Договором здійснюються сторонами в безготівковій формі. У заяві про розірвання Договору, крім всього, позивач вказав реквізити банківського рахунку, на який він просив перерахувати періодичні платежі. Однак, 05 серпня 2019 року набрала чинності постанова Правління Національного банку України №162 від 28 грудня 2018 року «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні», відповідно до якої, рахунки в форматі IBAN повинні складатися з 29 літерно-цифрових символів. На даний час, банки не перераховують кошти на рахунки, які не відповідають стандартам міжнародного номера банківського рахунка IBAN. Враховуючи той факт, що рахунок зазначений ОСОБА_1 в заяві про розірвання Договору не відповідає стандартам міжнародного номера банківського рахунка IBAN і останній не повідомляв відповідачу свої рахунки стандарту міжнародного номера банківського рахунка IBAN, а тому TOB «АВТО ПРОСТО» було позбавлено, станом на даний час, можливості перерахувати ОСОБА_1 періодичні платежі у зв`язку із розірванням Договору.

З огляду на зазначене, на переконання представника відповідача, відповідач жодним чином не порушив права позивача, а ні як контрагента, а ні як споживача.

З врахуванням зазначеного, представник відповідача просив у відзиві на позовну заяву у позові ОСОБА_1 відмовити.

22 лютого 2021 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначив, що не погоджується з позицією представника відповідача з приводу того, що відповідачем не допускалось будь - яких порушень прав позивача обґрунтовуючи це тим, що станом на сьогодні банки не перераховують кошти на рахунки, які не відповідають стандартам міжнародного номера банківського рахунку IBAN, оскільки така позиція відповідача не підтверджена належними і допустимими доказами. Зокрема, відповідачем не доведено, що відповідач в період з 14 серпня 2018 року по 14 серпня 2020 року, вживав заходи щодо перерахування для позивача будь-якої грошової суми на повернення періодичних платежів за Договором, а банки відмовили відповідачу у здійсненні такої операції, або що відповідач звертався до позивача із проханням повідомити реквізити рахунку, який відповідає стандартам міжнародного номера банківського рахунку IBAN, а позивач йому у цьому відмовив. Отже, на переконання представника позивача, відповідач безпідставно та в порушення умов Договору не повернув для позивача періодичні платежі.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Будь-яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.

Позивач в судове засідання будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення не з`явився. Представник останнього в судовому засіданні позов ОСОБА_1 , з підстав зазначених у ньому, підтримав частково, зокрема, підтримав позов в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 12215,36 грн., в решті позов, а саме про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 27161, 54 грн. не підтримав, пояснивши це тим, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач добровільно сплатив позивачу означену суму грошових коштів, на підтвердження чого надав виписку з Приват24. Також представник позивача вказав на те, що на момент здійснення ним розрахунку суми повернення для нього відповідачем періодичних платежів йому не була відома поточна ціна автомобіля, а тому в основу такого розрахунку, він поклав суму останніх двох щомісячних платежів.

Окрім того, представник позивача у судовому засіданні зробив заяву про те, що ним будуть протягом п`яти днів подані докази про судові витрати позивача, оскільки надати такі в даному судовому засідання не має можливості, так як позивач відсутній у судовому засіданні і він не має змоги підписати з ним акт прийому - передачі виконаних робіт з врахуванням сьогоднішнього судового засідання.

Представник відповідача позов заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково зауважив на тому, що позивачем не вірно проведений розрахунок щомісячних платежі, які згідно Договору відповідач повинен був повернути позивачу. На сьогоднішній день грошові кошти в сумі 27161, 54 грн. для позивача повернуті, що підтверджується платіжним дорученням №179 від 13 квітня 2021 року, а тому у задоволенні позову позивача слід відмовити.

Заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а представник відповідача, як на підставу своїх заперечень, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 23 березня 2017 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО», як Фінансовою установою, та ОСОБА_1 , як Учасником системи, укладено договір №722533 про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групах (далі Договір) (арк.спр.6-10).

На виконання Договору 23 березня 2017 року позивачем для ТОВ «АВТО ПРОСТО» сплачено 6463,80 грн. винагороди за послуги, пов`язані із включенням Договору до системи

АвтоТак та формування групи (арк.спр.13, 18).

За весь строк дії Договору позивачем сплачено для відповідача грошові кошти на виконання умов договору - періодичних платежів з урахування щомісячної винагороди в сумі 44800,00 грн.(арк.спр.14-18).

26 липня 2018 року позивач надіслав на адресу ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяву у якій повідомив про розірвання Договору за власним бажанням, а також просив повернути йому сплачені ним періодичні платежі розраховані згідно умов договору із вказівкою власних реквізитів банківського рахунку куди перерахувати кошти, що підлягають поверненню (арк.спр.19).

Вказану заяву ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало 30 липня 2018 року (арк.спр.20, 21).

Листом від 14 серпня 2018 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» повідомило позивачу, що на підставі вказаної вище заяви Договір розірвано та поверненню підлягатимуть періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень підпункту 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Договору не пізніше ніж протягом двох років з моменту отримання ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяви позивача про розірвання договору (арк.спр.22).

Оскільки ТОВ «АВТО ПРОСТО» через два роки з моменту отримання заяви позивача про розірвання договору не повернув йому кошти, згідно умов Договору, останній звернувся за захистом своїх прав до суду.

Таким чином між сторонами виник спір з приводу не виконання договору, що регулюється нормами Цивільного кодексу.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з пунктом 19.2 статті 19 договору підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Позивач погодився з умовами угоди, підписавши її та вчиняючи дії на її виконання. Дійсність договору сторонами не оспорюється.

Відповідно до статті 1 Договору його предметом є надання послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля.

Згідно зі статтею 1 Договору ТОВ «АВТО ПРОСТО» є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах Авто Так. ТОВ «АВТО ПРОСТО» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов`язань, передбачених Договором про адміністрування.

Статтею 12 Договору визначено право учасника розірвати Договір.

Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов`язання (частина друга статті 653 ЦК України) та відсутність права сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», розірвано за заявою позивача від 26 липня 2018 року, що підтверджується листом-відповіддю ТОВ «АВТО ПРОСТО» від 14 серпня 2018 року.

Положення пунктів 12.1., 12.1.1. статті 12 договору передбачають, що учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати договір за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ «АВТО ПРОСТО» у письмовій формі. У строк, установлений чинним законодавством, ТОВ «АВТО ПРОСТО» розглядає заяву учасника та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. Поверненню підлягають тільки періодичні платежі, сплачені за договором, з урахуванням положень, викладених в цій статі.

Сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою.

У силу частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Аналіз положень статті 12 Договору дає підстави стверджувати, що положення Договору про повернення грошових коштів можна кваліфікувати як умовний правочин, оскільки виникнення такого обов`язку пов`язане з настанням обставин, визначених зазначеною статтею.

Зокрема, обставиною, яка породжує обов`язок ТОВ «АВТО ПРОСТО» повернути учаснику грошові кошти (періодичні платежі), є розірвання договору, що вбачається із пункту 12.1. Договору.

Відповідно до статті 907 ЦК України порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.

Отримавши відповідачем в липні 2018 року заяву позивача про розірвання договору, 14 серпня 2018 року відповідач надав йому відповідь, повідомивши про те, що Договір №722533 укладений з ним, розірвано згідно статті 3 розділу І Договору та статті 12, пункту 12.1 Розділу ІІ Договору. Поверненню підлягатимуть періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень статті 12, пункту 12.1.1. Розділу ІІ Договору, відповідно до якої максимальний строк повернення періодичних платежів не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяви про дострокове розірвання договору, однак в такий термін не повернув для позивача сплачених останнім періодичних платежів.

Відповідно до 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Договору максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п. 12.1.1 не може перевищувати двох років з дня отримання АВТО ПРОСТО заяви про дострокове розірвання Договору. Для здійснення повернення періодичних платежів Учасник повинен надіслати письмову заяву із зазначенням власних банківських реквізитів, згідно яких повинні бути перераховані грошові кошти.

Зважаючи на зазначене, на переконання суду, відповідач, порушив зазначені вище умови Договору, а тому позивач підставно звернувся до суду за захистом свого порушеного права. При цьому, судом враховуються аргументи позивача, наведені ним в позові на підтвердження підстав для його задоволення.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача з приводу того, що так як позивач не повідомив для відповідача необхідні реквізити його рахунку для перерахування на такий періодичних платежів, а тому відповідач не мав змоги повернути позивачу такі, та погоджується з аргументами представника позивача з даного приводу наведені у відповіді на відзив на позовну заяву.

Поряд з цим, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком суми періодичних платежів, які на його переконання, підлягають стягненню з відповідача на його користь, оскільки пунктами 12.1., 12.1.1., 12.1.2. статті 12 Договору чітко передбачено, що при розірванні договору повертається сума платежів за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі двох розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою, однак позивач здійснив такий розрахунок включивши в суму повернення періодичних платежів також щомісячну винагороду, яка не підлягає поверненню. Окрім того, позивач здійснив такий розрахунок без відомостей щодо поточної ціни автомобіля дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою, що в свою чергу свідчить про не відповідність наданого позивачем розрахунку підпункту 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Договору, в якому зазначено, що «сума періодичних платежів, що підлягає поверненню розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою, за вирахуванням Відступного за відмову від Договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою».

При цьому, суд погоджується з розрахунком суми періодичних платежів, наведеним представником відповідача, які підлягають поверненню позивачу на суму 27297,46 грн. (арк.спр.43) та його обґрунтуванням такого розрахунку наведеного у відзиві на позовну заяву, оскільки такий здійснений відповідно до вищенаведених пунктів 12.1., 12.1.1., 12.1.2. статті 12 Договору.

Водночас, з матеріалів справи убачається, що відповідачем видано платіжне доручення №179 від 13 квітня 2021 року про сплату ОСОБА_1 грошових коштів на суму 27297,46 грн. (арк.спр.66), однак, як убачається з виписки Приват24, наданої представником позивача (арк.спр.71), для останнього надійшла на рахунок не вся сума грошових коштів згідно означеного платіжного доручення, а надійшла сума - 27160,97 грн. оскільки, відповідачем при трансакції суми 27297,46 грн. не сплачено комісію банку в сумі 136,49 грн., а така сума комісії відповідачем була сплачена за рахунок грошових коштів, які мали надійти для позивача, а тому означена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За встановлених обставин, суд, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 136,49 грн. та необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 12078,87 грн., а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Окрім того, згідно вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача зробив в судовому засіданні заяву про те, що ним будуть подані додатково докази про розмір витрат, які ОСОБА_1 поніс у зв`язку з розглядом справи.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зважаючи на зазначене суд вважає за доцільне призначити таке засідання для вирішення питань про судові витрати у даній справі, оскільки сторона позивача, на переконання суду, з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 77, 80, 81, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 136 гривень 49 копійок.

В решті позову відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі на 09 год. 00 хв. 01 червня 2021 року в залі судових засідань (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, просп. Незалежності, 12).

ОСОБА_1 протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», місцезнаходження: 03045, м. Київ, Столичне Шосе, 90, ЄДРПОУ 35509011.

Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.

Суддя О.М. Гавриленко