Рішення № 96938396, 17.05.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№2/263/698/2021

№266/5053/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполь Донецької області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Астаховій О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполь Донецької області з Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області за підсудністю надійшла вищевказана цивільна справа.

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що відповідно до кредитного договору № б/н від 22.08.2011, укладеного з ОСОБА_1 , останній був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак останній, на порушення умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31.08.2020 утворилася заборгованість: 14 587,28 грн., з них: 12 767,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту (12 767,93 грн. - за простроченим тілом кредиту); 1 780,79 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 38,56 грн. - нарахована пеня.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 14 587,28 грн. за вказаним кредитним договором та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, у разі відсутності у судовому засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представник позивача у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення судового виклику на сайті Судової влади. Заяви про розгляд справи за її відсутності або відзив суду не надала, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, поважності причин неявки суду не повідомив, не подав відзив, а сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи складність справи, виготовлення судового рішення відкладено на 5 днів, таким чином датою ухвалення рішення є 17.05.2021.

Суд, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 22.08.2011 АТ КБ "Приват Банк" уклав з ОСОБА_1 кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з яким останній був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно з довідкою банку кредитний ліміт був встановлений 20.06.2014 в розмірі 10 000 грн., 10.07.2014 кредитний ліміт був збільшений до 10 100 грн., 24.06.2015 кредитний ліміт було зменшено до 9 180 грн., 13.05.2019 - кредитний ліміт - 0.

Згідно з інформацією, викладеною в цій анкеті-заяви, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківського обслуговування.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у зв`язку із чим на підставі рішення Єдиного акціонера банку від 21.05.2018 року змінено найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк».

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав анкету-заяву від 22.08.2011 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22.08.2011, витяг з «Тарифів Банку», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms.

Згідно з наданим банком розрахунком та відповідно до заявлених позовних вимог заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2020 складає 14 587,28 грн., з них: з них: 12 767,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту (12 767,93 грн. - за простроченим тілом кредиту); 1 780,79 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 38,56 грн. - нарахована пеня.

Позивач посилається на те, що з 01.03.2019, тобто, після підписання анкети-заяви, почала діяти нова редакція умов та правил надання банківських послуг, за якою відповідачу нараховувалися відповідні відсотки.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з положеннями статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом та нараховану пеню.

Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.08.2011 посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 22.08.2011 у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить строку повернення кредиту (користування ним), а тому в суду відсутні підстави стверджувати про прострочення повернення суми та можливість застосування положень ст. 625 ЦК України (підставою застосування якої є прострочення сплати боргу). При цьому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума несплаченого тіла кредиту в розмірі 12 767,93 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 38,56 гривень, суд зазначає наступне.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦПК України).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, з довідки, наданої на запит суду відділом аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 13.10.2020 №099-99.02-06821 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 по 22.06.2020 була зареєстрована у АДРЕСА_1 , та на теперішній час у місті не зареєстрована, відомостей щодо місця реєстрації відповідача з 22.06.2020 немає. Нарахування неустойки (комісії та пені) за кредитним договором від 22.08.2011, яка утворилась станом на 31.08.2020 позивачем здійснено за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, тобто після зняття відповідача з реєстрації, суд вважає за необхідне також стягнути з відповідача нараховану пеню у розмірі 38,56 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги, які підлягають задоволенню: 12 806,49 грн. *100% : 14 587,28 грн. ціни позову = 87,79 %), тобто 87,79 % від ціни позову (87,79% *2102,00 грн. : 100%), що складає 1 845,34 грн.

На підставі викладеного, згідно ст.ст.526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.76-81, 141, 263-265, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.08.2011 в розмірі 12 806,49 грн., яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 12 767,93 грн. та нарахованої пені у розмірі 38,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 845,34 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М.Томілін